УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/394/14Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"11" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В.,
При секретаріПомазан В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в її користуванні, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 лютого 2014 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому просив визнати за ним право на земельну ділянку, яка безпосередньо розташована до його частки домоволодіння по АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачку перенести встановлену металеву огорожу від хвіртки до сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 на відстань 0,784 м від існуючої мережі та не чинити перешкод йому в користуванні цією земельною ділянкою.
Вказані позовні вимоги за заявою позивача залишені без розгляду ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 13 лютого 2014 року.(а.с.115).
Уточнивши позові вимоги, позивач просив зобов'язати відповідачку прибрати встановлену металеву огорожу № 13 (згідно схематичного плану технічного паспорту), яка позбавляє можливості обслуговувати його частину житлового будинку, а також не чинити перешкоди у можливості належним чином користуватися своєю частиною будинку. ( а.с.52). Свої позовні вимоги мотивував тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом він має у власності 6/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель. Існуючий порядок користування земельною ділянкою позбавляє позивача можливості належним чином обслуговувати свою частину будинку. Житловий будинок 1891 року побудови в аварійному стані і потребує необхідного ремонту, а також подальшого постійного обслуговування, але в цьому виникли перешкоди з боку відповідачки. Металева огорожа безпосередньо встановлена до кута фасадної частини будинку позивача, що перешкоджає безперешкодному доступу до його частини будинку та підтверджується фото та матеріалами БТІ. Спроби вирішити питання за допомогою державних органів та органів місцевого самоврядування не дали позитивних результатів. Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 13 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні його уточнених позовних вимог, позбавив його можливості належним чином користуватися своє частиною будинку, що суперечить нормам статей 317,319, 321 ЦК України.
Апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на докази, які підтверджують неможливість проходу та обслуговування однієї із стін його частки будинку.
Апелянт також вважає, що при раніше встановленому рішенням суду 17.12.1987 року порядку користування між співвласниками були допущені порушення, а саме: не врахований прохід для обслуговування його часткою будинку, розмір часток на земельну ділянку визначений не пропорційно часткам співвласників.
Крім того, апелянт вважає, що встановлений порядок користування суперечить фактичному порядку користування між позивачем та відповідачем.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають, оскільки не містять правових підстав та доказів про необхідність знесення належної відповідачу металевої огорожі № 13, яка перешкоджає позивачу користуватися належним йому будинком.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником 6\25 часток домоволодіння АДРЕСА_2. (а.с.4). Іншими співвласниками домоволодіння за цією адресою є відповідач ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Рішенням суду від 17 грудня 1987 року був визначений порядок користування домоволодінням та земельною ділянкою за цією адресою між колишніми співвласниками. У користування колишнього співвласника ОСОБА_10 перейшла огорожа № 3. (а.с.110).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2003 року частка співвласника ОСОБА_10 перейшла до відповідачки ОСОБА_7(а.с.107).
Згідно договору купівлі-продажу частка співвласника ОСОБА_11 перейшла у власність ОСОБА_12 (а.с.92-93).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом частка співвласника ОСОБА_12 перейшла до позивача ОСОБА_6(а.с.4).
А відтак, відповідно до ст.118 ЦК УРСР,1963 року ( у редакції діючої на час придбання частки домоволодіння ОСОБА_12) встановлений рішенням суду від 17 грудня 1987 року порядок користування частками домоволодіння та земельною ділянкою обов'язковий для осіб, які згодом придбали частку в спільній власності. Тобто, для ОСОБА_12 та пізніше для її спадкоємця позивача ОСОБА_6
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на порушення його права власності, передбаченого статтями 317, 319, 321 ЦК України по причині не вірно раніше встановленого порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1.
Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви, підтвердженої апелянтом в суді апеляційної інстанції, він просить для усунення перешкод у користуванні його власністю, а саме доступу до його стіни зобов'язати відповідача прибрати належну їй металеву огорожу № 13, яка раніше мала номер №3 або ж дозволити вільний доступ на відокремлену територію відповідачки.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.
У відповідності до статей на які посилається апелянт, власник майна має право вимагати дотримання непорушності його права власності чи обмеження у його здійсненні.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що саме належна відповідачці металева огорожа порушує чи обмежує це право позивача саме в розумінні статей 317, 319, 321 ЦК України.
Вимоги позивача про безперешкодний та вільний доступ на територію , якою користується відповідачка не можуть бути задоволені, оскільки це буде порушення вказаних статей по відношенню до відповідачки.
Як вбачається з заяви поданої відповідачкою в органи внутрішніх справ, відповідачка бажає вирішити спірні відносини іншим шляхом і заперечує про вільний доступ до її території. (а.с.101-105).
Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає, необгрунтованими посилання апелянта, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні його уточнених позовних вимог, позбавив його можливості належним чином користуватися своє частиною будинку, оскільки вибраний спосіб захисту своїх прав позивачем - як зобов'язання відповідача прибрати належну їй металеву огорожу № 13, яка раніше мала номер №3 або ж дозволити вільний доступ на відокремлену територію відповідачки, не є відповідним змісту порушеного права в частині усунення перешкод у користування своїм майном у вигляді обслуговування та ремонту однієї стіни належного йому будинку, а тому підстави для задоволення позову у такий спосіб відсутні. Інші позовні вимоги не були заявлені позивачем.
Прохання апелянта направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду не підлягає задоволенню, оскільки суперечить вимогам статті 307 ЦПК України.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Редько Г.В. Моісеєнко Т.І. Романова Л.В.