УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/209/14Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"11" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В

СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В.,

При секретаріПомазан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа ОСОБА_7 про зміну способу і порядку виконання рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та встановлено строк для виконання грошового зобов'язання боржником до 10.05.2013 року у сумі 55 500,00 грн., а також закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору та стягнення суми. У встановлений мировою угодою від 09.04.2013 року строк грошові кошти ОСОБА_7 повернуті не були, виконання мирової угод з його боку не відбулось. Намагаючись захистити свої майнові права, ОСОБА_6 звернувся до Керченського міського суду АР Крим з заявою про видачу виконавчого листа для пред'явлення його на примусове стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 22.05.2013 року Керченський міський суд АР Крим своїм листом вих. № 108\11912\1224168 повідомив його, що по справам, які вирішуються прийняттям судового рішення про затвердження мирової угоди, виконавчі листи не видаються. Наявність такого судового рішення позбавляє можливості повторного звернення до суду з приводу суперечки між тими сторонами, про той же предмет і по таких же підставах. У відкриття провадження по повторному позову про стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 за мировою угодою від 09.04.2013 року Керченським міським судом АР Крим було відмовлено на підставі п.2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України ухвалою від 07.06.2013 року у справі №107\5213\13-ц. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія 10.07.2013 року погодилось з висновками Керченського міського суду АР Крим та залишила ухвалу від 07.06.2013 року без змін. Але у судовому засіданні під час роз'яснення судового рішення було рекомендовано звернутись до Відділу державної виконавчої служби з вимогою про примусове виконання ухвали Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 року. 15.07.2013 року ним було подано заяву до Відділу Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції про примусове виконання ухвали Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 року. Постановою від 17.07.2013 року ОСОБА_6 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з причин відсутності мір примусового характеру, які необхідно виконати у разі відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 11.09.2013 року вказана постанова була скасована, оскільки нею фактично порушені права ОСОБА_6 як заявника. Керченський міський суд АР Крим не зміг зобов'язати посадових осіб Відділу Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження з приводу примусового виконання ухвали Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 року, оскільки це є втручання в діяльність іншого державного органу, що відповідно до положень ст.19 Конституції України, є неприпустимим. Повторне звернення до ВДВС Керченського МУЮ АР Крим спричинило б повторну відмову у відкритті виконавчого провадження з тих же самих підстав, отже склалась ситуація, при якій, маючи ухвалу про затвердження мирової угоди від 09.04.2013 року, він фактично не може задовольнити свої майнові права і інтереси та повернути свої гроші від ОСОБА_7, оскільки чинне законодавство України не має правових норм, які б захищали права кредитора у мировій угоді та механізм примусового стягнення коштів за мировими угодами. На його письмові звернення до ОСОБА_7 від 30.08.2013 року та 18.092013 року, щодо виконання умов мирової угоди від 09.04.2013 року та повернення коштів він до наступного часу не отримав будь-якої відповіді. З огляду на наведені обставини, вважає, що його заява підлягає задоволенню.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_6, заінтересована особа ОСОБА_7 про зміну способу і порядку виконання рішення суду - відмовлено.

На вказану ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким змінити порядок та спосіб виконання ухвали Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 з добровільного на примусовий.

Апелянт вважає, що ОСОБА_7 протягом дев'яти місяців з дати укладення мирової угоди зміг повернути лише 5 відсотків від загальної суми заборгованості, однак суд дійшов висновку, що це є факт добровільного виконання мирової угоди.

Також судом не було враховано, що ОСОБА_7 погоджується на зміну способу виконання мирової угоди у зв'язку з неможливістю її добровільного та самостійного виконання.

Апелянт зазначає, що невиконання мирової угоди у встановлений строк з боку відповідача було порушенням вимог ст. 526, 530 ЦПК України.

Крім того, апелянт вважає, що суд не прийняв до уваги те, що усі можливі заходи щодо повернення грошових коштів з боку ОСОБА_7, які передбачені законодавством України, було здійснено, однак ці заходи не досягли поставленої мети.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що суд не вбачає правових підстав для застосування вимог статті 373 ЦПК України, оскільки заявник просить змінити спосіб виконання мирової угоди, що не передбачено чинним законодавством.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до статті 373 Цивільного процесуального кодексу України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно вимог частини 2 пункту 2 статті 17 Закону України « Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 року затверджено мирову угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та встановлено строк для виконання грошового зобов'язання боржником до 10.05.2013 року у сумі 55 500,00 грн., а також закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору та стягнення суми. Ця ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.(а.с.74).

22.05.2013 року Керченський міський суд АР Крим своїм листом вих. № 108\11912\1224168 повідомив ОСОБА_8, який звернувся до цього суду з заявою про видачу виконавчого листа щодо виконання мирової угоди, що по справам, які вирішуються прийняттям судового рішення про затвердження мирової угоди, виконавчі листи не видаються. (а.с.91).

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 07.06.2013 року у відкритті провадження по повторному позову про стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 за мировою угодою від 09.04.2013 року було відмовлено на підставі п.2ч.2 ст.122 ЦПК України. Ця ухвала суду залишена без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10.07.2013 року. (а.с.93-94).

Постановою державного виконавця від 17.07.2013 року у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було відмовлено. (а.с.96). Ця постанова була скасована ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 11.09.2013 року.

Повторно звернутись до державної виконавчої служби про виконання у відповідності до статті 17 Закону України « Про виконавче провадження» ухвали суду про затвердження мирової угоди, яке має силу виконавчого документу, заявник ОСОБА_6 не побажав. А відтак, звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання ухвали Керченського міського суду АР Крим від 09.04.2013 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Отже, як вбачається із викладеного, ОСОБА_6 в захист своїх прав звернувся до суду про зміну способу і порядку виконання мирової угоди, що не підпадає під дію статті 373 ЦПК України, яка регулює виключно вчинення таких процесуальних дій щодо виконання рішень судів в примусовому порядку, а не в добровільному, як це зазначено в мировій угоді.

Отже, посилання апелянта, як на обставину, що утруднює виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, на недоцільність потворного звернення до відділу Державної виконавчої служби про виконання мирової угоди є безпідставним, оскільки суперечить статті 17 Закону України « Про виконавче провадження», яка саме регулює ці відносини.

Також заявник не позбавлений права на судовий захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів у відповідності до статті 383 ЦПК України.

Виходячи зі змісту вказаних норм права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для правомірності застосування вимог заявника, його доводи не заслуговують на увагу, оскільки є безпідставними.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального та процесуального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять правових підстав для скасування або зміни ухвали суду.

Згідно зі ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 10 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Редько Г.В. Моісеєнко Т.І. Романова Л.В.