РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/2505/14-ц

Номер провадження 2/123/1202/2014

12.03.2014 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі - Берденко Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 09.01.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 5185,34 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. За умовами вказаної угоди погашення заборгованості мала здійснюватися в наступному порядку: починаючи з « 1» по « 25» число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.02.2014 року має заборгованість 7873,10 грн., з яких 5185,34 грн. - заборгованість за кредитом, 574,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1261,97 грн. - штраф за п. 2.2 Генеральної угоди, 500 грн. штраф (фіксована частина), 351,10 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача на його користь зазначену суму в повному об'ємі, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 243,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що він отримав кредит тільки в розмірі 4000 грн. та Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості підписав не ознайомившись з нею.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони по справі уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 09.01.2013 року, за умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 5185,34 грн. (пункт 2.1 Угоди) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У відповідності зі ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.02.2014 року має заборгованість 7873,10 грн., з яких 5185,34 грн. - заборгованість за кредитом, 574,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1261,97 грн. - штраф за п. 2.2 Генеральної угоди, 500 грн. штраф (фіксована частина), 351,10 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов'язання, які встановлюються договором або законом, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, сплата неустойки, а також відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо отримання ним кредиту в розмірі не 5185 грн., а 4000 грн., оскільки вони спростовані наданим позивачем витягом щодо руху коштів за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 09.01.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 59, ч. 1 ст. 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як вказано в аб. 4 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"та п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику про визнання правочинів недійсними"виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може підтверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму та не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.

Суду, з боку відповідача, не було надано доказів того, що він за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 09.01.2013 року отримав кошти саме в розмірі 4000грн., а ні в розмірі 5185 грн., тому на думку суду, доводі відповідача в цій частині є недоведеними.

Крім того, посилання відповідача на те, що Генеральну угоду від 09.01.2013 року він підписав не ознайомившись з нею не звільняє останнього від взятих на себе зобов'язання за нею.

Таким чином, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному об'ємі, в тому числі і вимогах про відшкодування судових витрат.

На підставі ст.ст. 525,526,527,530, 1054.1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 130, 174, 213, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" суму заборгованості в розмірі 7873,10 грн., з яких 5185,34 грн. - заборгованість за кредитом, 574,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1261,97 грн. - штраф за п. 2.2 Генеральної угоди, 500 грн. штраф (фіксована частина), 351,10 грн. - штраф (процентна складова), а також судові витрати по сплаті судового збору - 243,60 грн. Всього 8116,70 гривен (вісім тисяч сто шістнадцять гривен сімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.