КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа № 686/17999/13-ц
Провадження № 22-ц/792/586/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Варвус Ю.Д.,
суддів: Заїки В.М., Матковської Л.О.
при секретарі: Рудому В.М.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Хмельницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" звертаючись в суд із зазначеним позовом, вказувало, що відповідно до укладеного договору №HMIBG40000000443 від 03 жовтня 2007 року та додаткової угода №1 від 26 грудня 2011 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 262500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 жовтня 2035 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ними також було укладено договір іпотеки №HMIBG40000000443 від 03 жовтня 2007 року, згідно умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру загальною площею 68,80 кв.м, житловою площею 42,10 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки дорівнює 350000 грн. У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_4 належним чином не виконав зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 517734 грн. 98 коп. Враховуючи викладене та уточнену позовну заяву, позивач просив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - зазначену 3-кімнатну квартиру, шляхом продажу його ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме _____________________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Продан Б.Г. Категорія: 19,27
Доповідач: Варвус Ю.Д.
майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири; стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMIBG40000000443 в розмірі 517734 грн. 98 коп. звернуто стягнення на трикімнатну квартиру загальною площею 68,80 кв.м, житловою площею 42,10 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу даної квартири з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією договору купівлі-продажу в даному реєстрі, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять дані питання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що надані позивачем документи не підтверджують того, що заборгованість відповідача становить 517734 грн. 98 коп., оскільки позивач не надав суду жодного документа, яким підтверджується отримання ОСОБА_4 кредиту на споживчі потреби в розмірі 88721 грн.50 коп., згідно додаткової угоди до кредитного договору №1 від 28 грудня 2011 року, не підтверджує цього і наданий банком розрахунок заборгованості. Також, одночасне включення в суму боргу пені та штрафу є притягненням двічі до відповідальності за одне і те ж правопорушення, що суперечить ч.1 ст.61 Конституції України. Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є неповнолітніми, тому їх виселення суперечить вимогам ст.18 Закону України „Про охорону дитинства".
Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_4 умов договору про іпотечний кредит, з урахуванням додаткової угоди №1 до даного договору від 28 грудня 2011 року, утворилася заборгованість в розмірі 517734 грн. 98 коп., що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та виселення із неї відповідачів з неповнолітніми дітьми.
Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2007 року ОСОБА_4 уклав із ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого отримав кредитні кошти у розмірі 262500 грн. зі сплатою за користування кредитом 15,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 03 жовтня 2035 року на придбання у власність окремої квартири АДРЕСА_1 (а.с.17-21). На забезпечення виконання умов зазначеного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 68,80 кв.м, жилою площею 42,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності іпотекодавцеві (а.с.23-24). 28 грудня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до означеного договору про іпотечний кредит, якою було зменшено суму заборгованості за основним кредитом на 32386 грн. 13 коп. і пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: „п.1.1. Кредитор зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 262500 грн. та на споживчі потреби в розмірі 88721 грн. 50 коп., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 262500 грн. та на споживчі потреби у розмірі 88721 грн. 50 коп., а також сплатити відсотки за користування Кредитом, починаючи з 26 грудня 2011 року в розмірі 22,50% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором" (а.с.22).
Пред'являючи позов, банк посилався на те, що в результаті неналежного виконання умов договору про іпотечний кредит за ОСОБА_4 утворилася заборгованість у розмірі 517734 грн. 98 коп., на погашення якої просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність кредитної заборгованості та задоволення відповідно до вимог ст. 33 Закону України „Про іпотеку" вимог банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок її погашення, в зв'язку з чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині позову.
Доводи апеляційної скарги про неправильність визначення банком заборгованості по договору про іпотечний кредит є безпідставними і спростовуються дослідженими в судовому засіданні: розрахунком заборгованості за договором про іпотечний кредит №HMIBG40000000443, наявністю іншого кредитного договору між цими ж сторонами №НМІВG50000000443 від 03 жовтня 2007 року на кредит в розмірі 52500 грн., розрахунком заборгованості за цим договором, даними одного транзитного рахунку по зазначених кредитних договорах.
Разом з тим, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, в ній в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
В порушення наведених вимог рішення суду першої інстанції не містить початкової ціни предмету іпотеки. За таких обставин абзац третій резолютивної частини слід доповнити словами: „визначити початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні заставної вартості, визначеної п. 1.3.1 іпотечного договору, в розмірі 350000 грн. 00 коп."
Крім того, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції відносно задоволення вимоги банку щодо виселення відповідачів із квартири, яка передана в іпотеку, оскільки він є передчасним.
Так, згідно з ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
У п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що на момент звернення ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" до суду із позовом про виселення, його права повинні бути порушені відповідачем шляхом невиконання вимоги про звільнення житлового приміщення. Наявність письмової вимоги про звільнення житлового приміщення є обов'язковою умовою при задоволенні позову про виселення із іпотечного житла.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що лист-вимога позивача від 11 травня 2013 року є повідомленням ОСОБА_4 про виселення у розумінні ч.1 ст.40 Закону України „Про іпотеку", оскільки у цьому листі йдеться про те, що у разі неповернення кредиту протягом 30 днів, банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки і оскільки банк прийняв таке рішення, то ставить вимогу про добровільне звільнення квартири із усіма членами сім'ї та іншими мешканцями (а.с.14). Звідси вбачається, що тобто на момент направлення цього листа-вимоги банк не звернув стягнення на предмет іпотеки, а, відтак, дані листи не можуть вважатися повідомленням про виселення із іпотечного житла.
Також, судом не враховано, що за правилами ч.1 ст.42 Закону України „Про іпотеку" боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Факту надсилання банком повідомлення про виселення, як того вимагає ч.2 ст.40 Закону України „Про іпотеку" в судовому засіданні не встановлено та доказів одержання кожним із відповідачів вимоги іпотекодержателя про виселення у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки суду позивачем не надано.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вимог про виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, не встановлено, судове рішення у цій частині не відповідає вимогам ст.ст.212, 213 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, тому в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині та відмови в задоволенні позову про виселення відповідачів.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про виселення скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа служба у справах дітей Хмельницької міської ради про виселення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" витрати по сплаті судового збору в сумі 3312 грн.10 коп.
В решті рішення суду залишити без змін, доповнивши абзац третій резолютивної частини словами: „визначити початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні заставної вартості, визначеної п. 1.3.1 іпотечного договору, в розмірі 350000 грн. 00 коп."
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Ю.Д. Варвус