Єдиний унікальний номер 261/4685/13-ц Номер провадження 22-ц/775/419/2014

Головуючий у 1 інстанції: Іванов В.М.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Маширо О.П.

суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі: Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Петровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, відповідач до суду не з'явився, заяв чи клопотань про застосування строків позовної давності не надав, в порушення вимог ч.3 ст. 267 ЦК України суд застосував строк позовної давності з власної ініціативи, що є порушенням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк», що діє за довіреністю Власенко А.О. підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом отримання судової повістки,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46). Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції встановив, що згідно договору № DOK0RX00490538 від 05 січня 2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 1917,30 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 12 місяців з кінцевим терміном повернення 05 січня 2008 року включно (а.с. 4).

Згідно з довідкою-розрахунком станом на 23 липня 2013 року заборгованість становить 47 206,91 грн., яка складається з: 1917,30 грн. - заборгованість за кредитом; 15601,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом ; 237,05 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 26726,99 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2224,14 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 3).

Відмовляючи у задоволенні позову суд обгрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.

Так , із справи вбачається ,що 05 січня 2007 року між сторонами був укладений договір DOK0RX00490538, за яким банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 1917,30 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 12 місяців по 05 січня 2008 року включно (а.с. 4). ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо своєчасного повернення боргу та сплати відсотків за кредитом не виконав ,внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 47 206,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні 05 січня 2007 року договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 останній надав згоду, що заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.

Відповідно до п. 5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг п'ятирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором почався з 06 січня 2008 року та спливає 06 січня 2013 року , позов було пред'явлено до суду 01 серпня 2013 року, тобто з пропуском встановленого законом строку .

Інший строк позовної давності договором між сторонами не визначався.

За загальним правилом, яке передбачено ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється: 1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту; 2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення; 3) зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту; 4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту; 5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача; 6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою; 7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Зазначене роз'яснення стосується і позасудового порядку вирішення спорів, і в разі звернення з відповідним позовом до суду.

Таким чином, суд правильно застосував строк позовної давності за власною ініціативою без заяви відповідача.

Безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується до правовідносин щодо виконання кредитних договорів, а застосовується лише до відносин, що передують укладенню кредитних договорів.

Офіційне тлумачення ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» надано також і в Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності відповідає вимогам ст. 257, ст. 267 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», і доводи апеляційної скарги позивача про те, що до суду з цим позовом він звернувся в межах строку позовної давності, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте на такі причини позивач ні в позовній заяві, ні під час судового засідання не посилався і навіть не зазначає їх в апеляційній скарзі, стверджуючи, що строк позовної давності ним не пропущено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Петровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий :

Судді: