ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" листопада 2006 р. Справа № 2/1679
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Майора Г.І.
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Кононенко Ю.О., довіреність б/н від 03.01.2006р.,
від відповідачів: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів", м. Андрушівка Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "21" липня 2006 р. у справі № 2/1679 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс", м. Київ
до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів",
м. Андрушівка Житомирської області,
2) Закритого акціонерного товариства "Житомирський м'ясокомбінат", м. Житомир,
3) Відкритого акціонерного товариства "Червонський цукровик", смт. Червоне Андрушівського району Житомирської області
про стягнення 944207,36 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 липня 2006року у справі №2/1679 задоволено позов ДП "Райз-Агросервіс" про стягнення боргу за отриманий товар.
Стягнуто з СТОВ " Дари ланів", ЗАТ " Житомирський м'ясокомбінат" та з ВАТ "Червонський цукровик" в солідарному порядку на користь позивача 773788,39 грн. боргу; 534,63 грн. процентів за користування товарним кредитом; 73359,15 грн. пені; 96525,19 грн. 25% річних; 9442,07 грн. витрат по оплаті державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням у частині стягнення 25% річних, що становить 96525,19 грн., СТОВ "Дари ланів" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області в цій частині.
В обгрунтування апеляційної скарги, СТОВ "Дари ланів" зроблено посилання на те, що судом при прийнятті рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:
- відповідач був позбавлений судом права подавати докази, пояснення, заперечення щодо сутності заявлених позовних вимог;
- задовольняючи позовні вимоги суд стягнув на користь позивача 25% річних за користування чужими коштами, що перевищує розмір кредитних ставок встановлених Національним банком України та чинним законодавством, яке передбачає сплату 3% річних за користування чужими коштами;
-судом, всупереч приписам ст.223 ГК України, не взято до уваги ступінь виконання зобов'язання, що склав майже 50% від вартості поставленого товару.
ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" та ВАТ "Червонський цукровик" письмових відзивів на апеляційну скаргу не надіслали та своїх представників в судове засідання не направили.
Згідно з приписами ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів, враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, вважає, що відсутність представників відповідачів не перешкоджає перегляду справи за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши у повному обсязі законність та обгрунтованість прийнятого рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом Житомирської області встановлено, що згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту №9084011 від 06.04.05р. та додатків до нього, що є невід'ємною його частиною, СТОВ "Дари ланів" (1-й відповідач) зобов'язалося прийняти та розрахуватись за отриману у позивача продукцію виробничо-технічного призначення у строк до 01.11.2005р., а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом, розмір яких визначений п.2.9 договору і становить 0,1 відсотка річних від вартості товару, проданого на умовах кредиту.
Факт поставки позивачем продукції підверджується накладними на загальну суму 1575580,34 грн. та довіреностями на отримання товару (а.с.41-80). Позивач вказав у позовній заяві, що 1-й відповідач частково оплатив продукцію на суму 801791,95 грн.
Таким чином, у СТОВ "Дари ланів" утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 773788,39 грн. Крім того, згідно актів про надання послуг користування товарним кредитом від 01.09.05р. та від 01.11.05р., підписаних сторонами, 1-у відповідачу нараховані проценти за користування кредитом в сумі 534,63 грн.
01.10.05р. між позивачем та ЗАТ"Житомирський м'ясокомбінат" (2-й відповідач), а 06.04.05р. між позивачем та ВАТ "Червонський цукровик" (3-й відповідач) були укладені договори поруки, згідно з умовами яких 2-й і 3-й відповідачі зобов'язуються солідарно з СТОВ "Дари ланів" у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання 1-им відповідачем зобов'язань, що виникли з договору поставки на умовах товарного кредиту №9084014 від 06.04.2005р., нести відповідальність по сплаті штрафних санкцій, передбачених договором поставки та зобов'язуються за письмовою вимогою позивача сплатити за грошовими зобов'язаннями 1-го відповідача, визначеними основним договором (а.с.23-26).
За отриману згідно з договором поставки продукцію відповідачі належним чином не розрахувались, а направлені позивачем претензії №287/2 та №285/2 від 19.04.06р. залишили без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржника (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так від будь-кого з них окремо.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.4. договору поставки на умовах товарного кредиту №9084011 від 06.04.05р., у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, відповідач повинен сплатити 25% річних з простроченої суми.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України.
Одним із різновидів забезпечення виконання зобов'язання у цивільному праві є пеня, яка може застосовуватись лише за прострочення виконання грошового зобов'язання і має обчислюватись у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.2,3 ст.549 ЦК України).
Згідно п.7.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором строки вартості продукції та процентів за користування товарним кредитом відповідач повинен сплатити за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Згідно, перевіреного господарським судом розрахунку позивача, розмір пені та 25% річних становить відповідно 73359,15 грн. та 96525,19 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правильну оцінку в сукупності, правомірно стягнув з відповідачів у солідарному порядку суми боргу, пені та 25% річних.
Посилання скаржника на позбавлення його судом можливості скористатися своїми процесуальними правами щодо надання пояснень по суті заявлених позовних вимог апеляційний господарський суд не бере до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи, представник відповідача був присутнім у судовому засіданні і мав змогу надавати пояснення та заперечення. Крім того, ухвалою господарського суду від 23.05.06р. відповідачів було зобов'язано надати письмові відзиви на позовну заяву ДП "Райз-Агросервіс", але зазначені вимоги останніми виконані не були.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 21 липня 2006р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу СТОВ "Дари ланів" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 21 липня 2006 року у справі №2/1679 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів", м. Андрушівка Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №2/1679 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Майор Г.І.
Віддрук.6 прим.
1-до справи
2-позивачу
3,4,5-відповідачам
6-внаряд