АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/2142/14 Головуючий 1 інст. Сілантьєва Е.Є.

Справа № 641/4192/13-ц Доповідач - Івах А.П.

Категорія: із договорів позики

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2014 року вимоги ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь суму боргу у розмірі 90000грн.. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1, з яким вона звернулася до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, а її позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального права; на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Розглядом справи встановлено, що у вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останньої на її користь 90000грн., які згідно розписки від 21 листопада 2006 року відповідач зобов'язалася повернути їй борг, за реалізований товар. У зв'язку з невиконанням узятих на себе зобов'язань за договором щодо повернення боргу ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду.

ОСОБА_1 позов не визнала, у червні 2013 року звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору позики, укладеного між нею та ОСОБА_2 21 листопада 2006 року, з посиланням на те, що боргова розписка написана нею внаслідок застосування до неї фізичного та психологічного тиску, без реального передання грошової суми. Обґрунтувавши причину пропуску строку позовної давності, просила вважати її поважною.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що згідно розписки ОСОБА_1 зобов'язалася протягом місяця повернути борг у сумі 90000грн., який виник внаслідок недостачі грошових коштів та який за згодою сторін замінено позиковим зобов'язанням. При цьому суд керувався вимогами ст. ст. 1047, 1053 ЦК України.

Беручи до уваги, що по справі достеменно встановлено, що до укладання спірного договору між сторонами існували певні правовідносини, унаслідок яких у відповідача ОСОБА_1 виникло грошове зобов'язання перед позивачем ОСОБА_2, та вона визнала факт наявності боргу у розмірі 90000грн., про що свідчить наявність боргового документа-розписки у позивача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 та визнання зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 такими, що задоволенню не підлягають. При цьому судова колегія вважає, що суд, всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, оцінив належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст.. ст.. 213, 214 ЦПК України. Як того вимагають положення ст.. 215 України привів мотиви з яких вважав встановленою наявність фактів, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та щодо відсутності таких фактів на підтвердження зустрічного позову ОСОБА_1, правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, вони були предметом перевірки в ході розгляду справи судом першої інстанції, їм дана належна оцінка, приведена в мотивувальній частині рішення з посиланням на норми ст. ст.. 1047, 1053, 545 та 231 ЦК України.

Підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 судова колегія не вбачає. Інші підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -