Справа № 119/9672/13-ц
2/119/402/14
Справа № 119/9672/13-ц
2/119/402/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2014 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Бойко З.О., при секретарі Гайдук К.І., з участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за договором оренди від 18.02.2011 року у розмірі 63000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.02.2011 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, був укладений Договір № 2 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого відповідач прийняла у тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,5 кв.м. на строк 12 місяців. Відповідно до умов договору орендна плата за користування орендованим приміщенням становила 5250 грн. за місяць. В усній формі сторони домовились, що оплата за користування орендованим приміщенням відбудеться разово по закінченню терміна договору. Однак, ОСОБА_2 до даного часу з позивачем не розрахувалась, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить стягнути заборгованість у розмірі 63000 грн. солідарно з ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3, оскільки, як вважає позивач, підприємницька діяльність відповідачки ОСОБА_2 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому відповідач ОСОБА_3 також має відповідати за борги своєї дружини.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача суму заборгованості у розмірі 63000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 проти позовних вимог заперечувала, посилалась на ту обставину, що відповідачка повністю розрахувалась за орендовані нею приміщення. Проплати вона здійснювала щомісячно, однак, враховуючи, що між сторонами були досить довірчі відносини, жодних розписок вона від позивача не вимагала. В якості доказів отримання позивачем коштів посилалась на покази свідків та матеріали кримінального провадження № 32012130540000091 відносно ОСОБА_1 щодо ухилення його від сплати податків. Пояснила, що після закінчення дії договору позивач не виходив на зв'язок і відповідач змушена була підписати акт здачі приміщення з іншим співвласником цих приміщень ОСОБА_6 Будь-яких претензій щодо оплати за орендовані приміщення позивач жодного разу не висловлював, всі проплати відповідач здійснювала своєчасно і в повному обсязі. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, суду пояснив, що він разом з дружиною займається підприємницькою діяльністю, однак договір оренди був укладений лише його дружиною, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Всі оплати за спірним договором вони здійснювали своєчасно, кожного місяця віддавали позивачу суму, зазначену у договорі. Після закінчення дії договору позивач десь зник і вони тривалий час не могли його знайти, на зв'язок він не виходив. У зв'язку з цим вони були змушені звернутись до ОСОБА_6, який був співвласником цих приміщень, щоб він підписав акт здачі приміщення. Пояснив, що між ОСОБА_6 та позивачем тривалий час була судова тяганина з приводу спірних нежитлових приміщень і наступний договір оренди його дружина уклала вже саме з ОСОБА_6 Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Допитаний ОСОБА_6 суду пояснив, що він, як співвласник нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, давав свою згоду на здачу позивачем приміщення в оренду відповідачці. Йому відомо, що ОСОБА_2 платила позивачу за оренду приміщення, пояснив, що він сам десь двічі був присутній при передачі коштів позивачу від відповідачки. Передачу коштів здійснювала його дружина. Це було десь у березні-квітні 2011 року. Потім він посварився з позивачем і між ними було декілька спорів, які вирішувались у судовому порядку. Акт здачі приміщення відповідачкою він підписав, оскільки є співвласником цих приміщень. В подальшому відповідачка вже саме з ним уклала договір оренди нежитлових приміщень.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працювала продавцем на підміні у тому приміщенні, яке орендувала ОСОБА_2 Десь весною 2011 року двічі вона особисто передавала грошові кошти ОСОБА_1, їй давала їх ОСОБА_2 Яка була там сума їй не відомо, це був конверт білого кольору, який вона передавала позивачу.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона здійснює підприємницьку діяльність і знайома з відповідачами. У серпні 2011 року ОСОБА_3 їй зателефонував і попросив, щоб вона віддала суму коштів за оренду приміщень «ОСОБА_1» від «ОСОБА_3». Сума була десь більше п'яти тисяч. Вона сказала своєму продавцю, який у неї працював, щоб вона дала такі кошти «ОСОБА_1». Пізніше її продавець їй зателефонувала і сказала, що «ОСОБА_1 кошти забрав». Потім ОСОБА_3 повернув їй цю суму. Це було лише одного разу.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працювала продавцем у с. Леніно. Її роботодавець сказала, щоб вона віддала грошову суму у розмірі близько п'яти тисяч гривень якомусь «ОСОБА_1». Цей чоловік прийшов до неї і вона віддала йому ці кошти. Це було одного разу в серпні 2011 року.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінального провадження № 32012130540000091 відносно ОСОБА_1 щодо ухилення його від сплати податків, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.02.2011 року між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 був укладений Договір № 2 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняла у тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,5 кв.м. С оренди приміщення 12 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду. Відповідно до п.5.1 договору орендна плата за користування орендованим приміщенням становить 5250 грн. за місяць (а.с.19-22). 18.02.2011 року сторонами був підписаний акт прийому-передачі приміщення в оренду (а.с.23).
Відомостей щодо здійснення оплати за орендовані приміщення матеріали справи не містять.
Договірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних право та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а статтею 625 Кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
В обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги відповідач та представник відповідача посилались на покази свідків, які в судовому засіданні підтвердили факт того, що у 2011 році передавали грошові кошти від ОСОБА_3 «ОСОБА_1».
Однак, суд критично відноситься до показів свідків, оскільки жоден свідок достовірно не підтвердив факт того, що грошові кошти передавались позивачу відповідачами саме в рахунок плати за оренду нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, не могли назвати конкретну суму та особу, якій вони передавали ці кошти.
Крім того, відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися показаннями свідків виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли показання свідків допускається як засіб доказування факту вчинення правочину, прямо визначені у ЦК, зокрема у ч. 2 ст. 937 ЦК, ч. 3 ст. 949 ЦК.
Зобов'язання, що склались між сторонами, не підпадають під норми ч. 2 ст. 937 ЦК, ч. 3 ст. 949 ЦК, а тому суд не може взяти до уваги покази свідків як доказ виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 щодо оплати за оренду нежитлових приміщень по АДРЕСА_1.
Постановою старшого слідчого СУ ДПС в АР Крим від 13 грудня 2012 року кримінальне провадження № 32012130540000091 відносно ОСОБА_1 щодо ухилення його від сплати податків закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Матеріалами даного кримінального провадження підтверджується той факт, що ОСОБА_1 не сплачував податки, у тому числі за період з 18.02.2011 року по 18.02.2012 року, оскільки, як пояснював сам ОСОБА_1, ОСОБА_2 постійно просила відстрочку за оренду, а потім з'їхала з приміщення, нічого не заплативши за оренду. Податки він не сплачував, оскільки не отримував доходів від даного виду діяльності (а.с.82-84).
Інших доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, відповідачем та представником відповідача не надано.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми заборгованості за Договором № 2 оренди нежитлових приміщень від 18.02.2011 року у розмірі 63000 грн.
Що стосується позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача ОСОБА_3, як до чоловіка відповідачки, оскільки підприємницька діяльність відповідачки є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, то суд не бачить підстав для їх задоволення, оскільки стороною спірного договору є суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, тому саме вона має відповідати за виконання умов Договору. Посилання представника позивача в даному випадку на рішення Конституційного суду України від 19.09.2012 року № 1-8/2012 не мають правового значення для вирішення даного спору.
У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 630 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 546, 549, 551, 611 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суму заборгованості за договором оренди від 18.02.2011 року у розмірі 63000 гривень та судовий збір у розмірі 630 гривень, а всього 63630 (шістдесят три тисячі шістсот тридцять) гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя З.О.Бойко