УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 122/23244/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Домнікова М.В.

№ провадження: 22-ц/190/1160/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Руснак А. П.

05 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Руснак А.П.,

Суддів:Берзіньш В.С., Кірюхіної М.А.,

При секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між ним та відповідачем - ОСОБА_7 26 листопада 2010 року укладено договір позики шляхом переказу з його карткового рахунку на картковий рахунок позичальника 15 000 грн., при цьому комісія банку становила 300 грн. Оскільки суму боргу відповідач не повернув, просив стягнути з нього борг в розмірі 15 300 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляції зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, посилається на те, що суд не врахував наявності банківської виписки від 13 липня 2011 року, яка є підтвердженням укладення між ним та відповідачем договору позики.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідачем заперечувалося отримання позики у розмірі 15 000 грн. На підтвердження доводів позовної заяви про стягнення суми боргу позивачем надано банківську виписку про отримання відповідачем грошей, яку суд першої інстанції обґрунтовано не визнав достатнім та належним доказом підтвердження укладання саме договору позики сторонами у справі.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши докази та надавши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Як таке, що ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, рішення, у відповідності до вимог ч. 1 ст.308 ЦПК України, має бути залишено без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.

Судді: