31.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797-206/2014р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
категорія Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2014 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Колбіної Т.П., Сундукова В.М.,
при секретарі - Мазневі Ю.М.,
за участю представника
позивача - Козлова О.М.,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Стройпромресурс» до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном,-
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2013 року позивач ПП «Стройпромресурс» звернулося до місцевого суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_5, що належить позивачу, шляхом зносу прибудови (літня кухня літ.Е) до квартири АДРЕСА_1.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач є власником комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_5, до числа яких входить нежитлове приміщення - цокольний поверх будівлі і огорожі, розташованих по вул. Ломоносова,5. Позивач також є землекористувачем земельної ділянки, площею 0,351 га, на якій розташовані вищевказані нежитлові приміщення. Суміжним землекористувачем ПП «Стройпромресурс» по вул. Ломоносова, 5 є відповідач по справі, яка у 2010 році незаконно побудувала прибудову до квартири АДРЕСА_1, при цьому використовуючи у якості несучих стін прибудови - стіни нежитлових приміщень, що належать позивачу. Вказані дії порушують права ПП «Стройпромресурс» як власника цокольного поверху будівлі по вул. Ломоносова, 5 та будівлі складу, у зв'язку з чим останній просить усунути перешкоди у користуванні вищевказаного нерухомого майна.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25.07.2013 року позов задоволено в повному обсязі.
Усунено для приватного підприємства «Стройпромресурс» перешкоди з боку ОСОБА_5 у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_5, шляхом знесення самовільно збудованого об'єкту - прибудови до літньої кухні літ.»Е», який примикає до АДРЕСА_1.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що місцевий суд при постановлені оскаржуваного рішення повинен був прийти до висновку, що спірна прибудова побудована була колишнім власником у 1985 році, але не пізніше жовтня 2005 року, тобто до придбання відповідачем права власності на домоволодіння. Апелянт також вважає, що позивачем не обґрунтовано, яке його суб'єктивне право та яким чином порушено.
Заслухавши головуючого, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «Стройпромресурс», суд першої інстанції виходив з того, що самовільна споруда, прибудована до стіни будівлі, яка належить позивачу, та порушує права останнього.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підставі договорів купівлі-продажу № 1/07 від 28 липня 2003 року, № 1/9 від 10 вересня 2002 року, № 1/12 від 24 грудня 2002 року був набутий комплекс будівель та споруд, якому привласнена адреса: АДРЕСА_5, та який переобладнаний позивачем у житловий будинок, що підтверджується декларацією про готовність об'єкту АДРЕСА_5 до експлуатації (а.с.62).
Після завершення будівництва об'єкту реконструкції будівель та споруд фабрики під окремий комплекс АДРЕСА_5 у житловий будинок, останньому була привласнена адреса: АДРЕСА_6, що підтверджується довідкою Управління містобудівництва та архітектури СМДА № 02-14/4235 від 16 липня 2012 року (а.с.67).
З матеріалів справи також видно, що ухвалою Господарського суду м.Севастополя від 20 грудня 2012 року було затверджено мирову угоду між ПП «Стройпромресурс» і ОК «ЖБК» «Центр», за умовами якої ПП «Стройпромресурс» є власником підвального приміщення під літ.«А», площею 157 кв.м., а ОК «ЖБК» «Центр» є власником приміщень загальною площею 873 кв.м. (а.с.68).
Таким чином, позивач не надав суду належні докази, які свідчать про те, що на час розгляду спору складські приміщення літ.«Д» по вул.Ломоносова, 5 в м.Севастополі знаходились у його власності.
Відповідачка ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2005 року.
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 листопада 2010 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0420 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, на якій знаходяться житловий будинок, господарські будівлі і споруди (а.с.74).
Межі землекористування позивача та відповідача проходить по зовнішній частині стіни цокольного поверху будівлі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що дії відповідача, а саме використання у якості несучих стін прибудови - стіни приміщення, що належать позивачу, порушують права ПП «Стройпромресурс» як власника цокольного поверху будівлі по АДРЕСА_6, позивач посилається, на те, що літня кухня під літ.«Е», що примикає до квартири АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.
Відповідно до ч.1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Однак матеріалами справи підтверджується, що спірна прибудова під літ.«Е» була збудована колишнім власником квартири АДРЕСА_1 у 1985 році та включена до технічного паспорту 16 серпня 2005 року та була зазначена у договорі купівлі-продажу від 12 жовтня 2005 року (а.с.51,61).
Крім того, в технічних паспортах 2005 року та 2013 року прибудова літ.«Е» не змінена у розмірах і не значиться як самовільне будівництво.
Дійшовши висновку про те, що у результаті проведення реконструкції літньої кухні, відповідачка збудувала прибудову, що підтверджується актом № 296-317/ф від 27 лютого 2013 року, суд першої інстанції не врахував, що така інформація у названому акті відсутня (а.с.24).
Як вбачається позовної заяви, позивач просив усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зносу прибудови (літньої кухні літ.«Е») до квартири АДРЕСА_1, однак суд вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення про знос самовільно збудованого об'єкту, а саме прибудови до літньої кухні літ.«Е», при тому, що такі вимоги позивачем не заявлялись.
Крім того, посилання суду не те, що ОСОБА_5 притягувалась до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво, також являються голослівними, оскільки такі докази у матеріалах справи відсутні.
Із актів № 296-317/ф від 27 лютого 2013 року та № 70 від 02 квітня 2014 року вбачається, що відповідачкою проведена реконструкція приміщень літньої кухні літ. «Е» без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт.
Згідно з п.3.10 ДБН А.2.2.-3:2012 - реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко - економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко - економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).
Як вбачається з п.4 статті 34 «Про регулювання містобудівної діяльності», реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
З технічного паспорту КП «БТІ і ДРОНМ» СМР від 24 березня 2005 року вбачається, що літня кухня «Е» (2 пов.) побудована у 1985 році (стіни дерев`яні), має площу 15,8 кв.м. та як видно з плану садибної ділянки (стор.3 техпаспорту) примикає до стіни сусіднього будинку і має розміри (3,62*4,36).
З технічного паспорту КП «БТІ і ДРОНМ» СМР від 13 червня 2013 року на садибний (індивідуальний» житловий будинок АДРЕСА_4 вбачається, що літня кухня літ.»Е» побудована у 1985 році (стіни - черепашник), має площу 15,8 кв.м. та як видно з схематичного плану земельної ділянки примикає до стіни сусіднього будинку і має розміри (3,62*4,36).
Таким чином, станом на 13 червня 2013 року площа, розміри та розташування літньої кухні літ «Е» не змінились, а замінено матеріал стін господарської будівлі, дерев`яні стіни замінено на стіни з черепашника.
Згідно з п.3.2. «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №582/5773, не належить до самочинного будівництва для будинків садибного типу, дачних та садових будинків: засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до державного реєстру нерухомих пам`яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості; індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
З викладеного вбачається, що прибудована до квартири АДРЕСА_1 літня кухня літ.«Е» не є самочинним будівництвом, отже, висновок суду першої інстанції у цій частині суперечить матеріалам справи.
З п.п.5, 17, 22, 24, 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).
Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позовні вимоги, у порушення ст.391 ЦК України, суд також не встановив якими неправомірними діями відповідач порушує право користування і розпорядження майном позивача.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду І інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Стройпромресурс» підлягає скасуванню, у зв'язку із недоведеністю цих вимог, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до п.п.2, 3 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни зокрема є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 липня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Приватного підприємства «Стройпромресурс» до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.
Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий: /підпис/ Л.М.Водяхіна
Судді: /підпис/ Т.П.Колбіна
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя Л.М.Водяхіна