25.02.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/459/2014р. Головуючий у першій

інстанції Гаркуша О.М.

Категорія 5 Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Зотова В.С., Моцного М.В.,

за участю:

секретаря - Лашкевич Н.О.,

позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача

ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення меж і порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 лютого 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визначення меж і порядку користування земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору дарування від 12.02.2002 року є власником 1/5 частки жилого будинку за зазначеною адресою, а відповідачі - співвласниками цього будинку по 37/240 та 31/48 часток відповідно. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку сторони також є співвласниками земельної ділянки площею 728 кв.м., на якій розташований зазначений жилий будинок: ОСОБА_4 - 1/5 частки, ОСОБА_5 - 37/240 часток, та ОСОБА_6 - 31/48 часток. Право власності на земельну ділянку оформлено єдиним державним актом, частки співвласників визначені відповідно до їх часток у жилому будинку, співвласники користуються земельною ділянкою за межами, які не відповідають правовстановлюючому документу, позивач використовує меншу частку земельної ділянки, ніж їй належить, внаслідок чого виник спір.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 лютого 2013р. у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із неможливості поділу спірної земельної ділянки та виділу її окремих часток з огляду на те, що вказаній земельній ділянці присвоєний лише загальний кадастровий номер, а індивідуальні номери ділянкам кожного із співвласників не присвоювались.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, на підставі договору дарування АЕ № 050304 від 12.02.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського МНО ОСОБА_8 реєстровий № 490 є власником 1/5 долі будинку та відповідної долі надвірних споруд розташованих за адресою АДРЕСА_1. Співвласниками будинку та прибудинкової ділянки є: ОСОБА_6, якому належить 31/48 часток будинку, з яких 5/16 часток житлового будинку належать на підставі договору дарування від 19.06.2004 року та 1/3 частки будинку на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2004року; ОСОБА_5, якій належить 37/240 часток будинку на підставі свідоцтва №7495 про право приватної власності від 29.09.1998 року.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 310434 право власності на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 853660001000024 на підставі рішення Ленінської районної у місті Севастополі Ради № 1445 від 30 липня 2010 року. Співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_4 з 1/3 часткою, ОСОБА_5 з 37/240 частками та ОСОБА_6 з 31/48 частками.

Згідно із ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до роз'яснення, викладеного у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до ст.88 ЗК України слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову власність чи на час виникнення останньої.

В матеріалах цієї справи мається висновок технічної експертизи від 30 червня 2005 pоку, проведеної ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 червня 2005 pоку(а.с.26-29),відповідно до якого визначення порядку користування земельною ділянкою між власниками згідно їх часток неможливо, у зв'язку з великою щільністю забудови (ділянка є неподільною).

Крім того, при розгляді справи, ухвалою Ленінського районного суд від 17 серпня 2011 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, висновок якої від 04 листопада 2011 року №863, встановлює варіанти поділу спірної земельної ділянки.

З висновку експерта від 04 листопада 2011 року, вбачається, що під час його складання експерт зазначив, що конфігурація та конкретна площа земельних ділянок будуть уточнені при проведені геодезичної зйомки (а.с.55). Зазначений висновок не містить чітких меж земельних ділянок у відповідності до вимог земельного законодавства (не має координат з прив'язкою до місцевості).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те що, відсутня можливість відповідно до закону здійснити виділ частки земельної ділянки, оскільки кадастровий номер присвоєний тільки земельній ділянці що знаходиться у спільній власності сторін, визначення порядку користування земельною ділянкою між власниками згідно їх часток неможливо, у зв'язку з великою щільністю забудови (ділянка є неподільною) та межі ділянок співвласників не встановлені.

Таким чином, правильно врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: В.С.Зотов

М.В.Моцний