Справа № 107/1675/14-ц

Провадження № 2/107/921/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2014 року м. Керч

Керченський міський суд АР Крим в складі :

судді Короткової Л.М.

при секретарі Зубцовій О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аріве» про скасування наказу, зміни формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з дійсним позовом до суду, в якому просить скасувати наказ №1/08 від 19.08.2013 року про його звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України як незаконний та вважати його звільненим за скороченням штату, а в зв'язку з цим стягнути з відповідача вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України в розмірі тримісячного середнього місячного заробітку та 25000 грн. моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з 2011 року знаходився з відповідачем в трудових відносинах та займав посаду директора по виробництву та маркетингу ТОВ «Аріве». Він не мав ніякої посадової інструкції та за домовленістю з колишнім директором ОСОБА_2 в його обов'язки входило робити звіт щомісячно про зроблену роботу за місяць, розробляти проект підприємства дома на комп'ютері та здійснювати поїздки по Україні для з'ясування питань по поставці обладнання для підприємства. Він не мав робочого місця та працював дома, а звітував директору за адресою м. Керч вул. Кірова,11, де на той час знаходився офіс підприємства. Після того, як в липні 2013 року було призначено нового директора, він продовжував працювати по старим умовам та не вважав за необхідне звітувати новому директору, бо вважав його людиною некомпетентною. Після того, як в липні 2013 року було прийнято новий статут підприємства, який він підписав як засновник, посада генерального директора товариства була скасована, отже на його думку,було скасовано і його посаду, тому він звернувся до відповідача про звільнення його по скороченню штатів, але дізнався в жовтні 2013 року, що його було звільнено за прогули. Він вважає, що ця причина абсурдна, бо він не міг бути звільненим по цій причині, бо взагалі не мав робочого місця, тому і прогулів не мав. Просить наказ визнати незаконним, змінити формулювання його звільнення за скороченням штату, а оскільки із-за неправомірних дій відповідача, який порушив його трудові права він потрапив до лікарні в січні 2014 року, то просить стягнути і моральну шкоду в розмірі 25000 грн. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує та пояснив, що дійсно в липні 2013 року змінилося керівництво на підприємстві, було змінено розташування підприємства, внесені зміни до Статуту, засновником якого є і позивач та встановлено нову юридичну адресу підприємства. Позивач спочатку приходив на роботу, а потім з 12 липня 2013 року безмотивно не став виходити на роботу, відповідати на дзвінки, причини невиходу на роботу не пояснював, керівника ігнорував та взагалі не доповідав про обсяг своєї роботи, про що було складено акт про його прогули та наказом від 19.08.2013 року звільнено за прогули. Про існування вказаного наказу він знав, бо ще в вересні 2013 року після отримання копії наказу звертався про виплату йому заборгованості по заробітній платі в зв'язку із звільненням, тому він без поважних причин пропустив встановлений законом 3 місячний строк за зверненням до суду за захистом своїх прав. Окрім того, зазначив, що на підприємстві не було скорочення штату, існує штатний розпис з 2013 року без змін, тому вимоги про зміну формулювання звільнення є незаконним. Заперечує, що діями відповідача спричинено якусь моральну шкоду позивачу, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову варто відмовити по наступним підставам.

Судом було встановлено, що позивач з червня 2011 року знаходився з відповідачем в трудових відносинах, займав посаду директора по виробництву та маркетингу ТОВ «Аріве».

Наказом від 19.08.2013 року його було звільнено з вказаної посади за прогули за ст. 40 п.4 КЗпП України без поважних причин.

Підставами для прийняття вказаного наказу стали докладна записка головного бухгалтера підприємства ОСОБА_3 від 16.08.2013 року про відсутність позивача на робочому місті за період з 12.07.2013 року по 16.08.2013 року; табель обліку використання робочого часу, з якого вбачається, що з 12.07.2013 року по 16.08.2013 року позивач не виходив на роботу, акт про відсутність на робочому місті позивача з 12.07.2013 року по 17-00 год. 16.08.2013 року.

Вказані докази позивачем не спростовані, тому приймаються судом до уваги.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що у відповідача були законні підстави для звільнення позивача саме за вказаною статтею п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Судом ретельно перевірялися доводи позивача про поважність його відсутності на робочому місті, бо він його не мав та ці доводи були спростовані в судовому засіданні. Так самим Статутом підприємства, який було затверджено зборами учасників 05.07.2013 року( а позивач є одним із учасників підприємства) було передбачено, що підприємство змінило з вказаної дати юридичну адресу та позивачу про це було відомо, бо він власноруч своїм підписом це засвідчив та виходив на роботу до 12.07.2013 року. Будь-яких письмових звернень до керівництва про відсутність у нього робочого місця або будь-які інші причини , які унеможливують виконання ним своїх обов'язків не по місцю юридичної адреси підприємства не існувало. Факт досягнення домовленості виконання роботи позивачем за місцем свого проживання відповідачем не підтверджується та і сам позивач в судовому засіданні пояснив, що не вважав за необхідне про щось домовлятися з новим директором.

Є також неспроможними доводи позивача про скорочення штату на підприємстві, бо наданий наказ відповідачем з 01.01.2013 року про затвердження штатного розпису є дійсним дотепер. Ніяких інших дій, які б свідчили, про скорочення численності або штату працівників на підприємстві з боку відповідача не встановлено, а звільнення одного з робітників за ст. 40 п. 4 КЗпП України не є доказом про зміни в організації виробництва. Статут підприємства не є доказом будь-якого скорочення на підприємстві, оскільки такі обставини в указаному документі не застережуються.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що звільнення позивача за ст. 40 п.4 КЗпП України було здійснено до фактичних обставин без порушення законодавства, тому його вимоги про визнання вказаного наказу про його звільнення незаконним є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки первісний позов не підлягає задоволенню, то і похідні від нього вимоги позивача про зміну формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивачу варто відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 40,44,235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Аріве» про скасування наказу, зміни формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія через Керченський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 294 ЦПК України.

Суддя (підпис) Л.М. Короткова.

З оригіналом згідно.

Суддя -