Справа № 109/6181/2013-ц

Провадження 2/109/88/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.03.2014 року смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шукальського В.В., при секретарі Толстопятової К.А.

За участі позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.11.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір займу, згідно із якого позивач передав відповідачу грошу у розмірі 5000 грн., та відповідач зобов'язався повернути гроші у сумі до 10 грудня 2012 року. Однак добровільно повертати суму боргу відповідач відмовляється, а тому позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму за договором займу у розмірі 5000 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах та пояснив, що дійсно ОСОБА_3 винен йому гроші за пошкодження автомобілю, яке трапилося приблизно у жовтні 2012 року з вини відповідача. На ремонт автомобілю позивач витратив 5000 грн., але ОСОБА_3 не віддавав ці гроші та став уникати позивача після чого позивач у листопаді 2012 року запропонував відповідачу написати розписку, що і було зроблено.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, оскільки відповідач фактично не отримував гроші від позивача. Суму у 5000 грн. яка витрачена на ремонт автомобілю позивача, відповідачем оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не може бути задоволено з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки від 09.11.2012 року, ОСОБА_3 у ОСОБА_1 взяв у борг 5000 грн., до 10.12.2012 року.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Разом з тим ст. 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця.

Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 фактично не передавав ОСОБА_3 гроші у розмірі 5000 грн., про які йдеться у розписці, то в даному випадку на спірні правовідносини не поширюються положення цивільного законодавства про договір позики, так як з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається спір про відшкодування шкоди.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то і не підлягають стягненню судові витрати.

На підставі ст.ст. 526, 1046, 1047, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Шукальський