Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Ретинська Ю.І. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 332/5483/13

11 березня 2014 року Справа № 22ц-778/1294/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

____________________________________________________________________________________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 24.01.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором послуги, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 15 березня 2012 року, між ним та відповідачем, був укладений договір за яким останній прийняв на себе зобов'язання зі створення сайту згідно з технічним завданням до 22.06.2012 року. Проте, у визначений договором строк, замовлення не виконав. Договором була передбачена відповідальність за його несумлінне виконання, як-то: штраф 9000 грн. за односторонню відмову від виконання зобов'язання та пеня - 500 грн. за кожен день прострочення. Тому просив присудити на його користь 45 000 грн..

Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 24.01.2014 року вимоги відхилені.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати ухвалене рішення, оскільки на його думку суд неправильно з'ясував обставини справи щодо змісту договору та відповідальності за невиконання його умов й неправильно застосував норми матеріального закону.

Заслухавши пояснення сторін їх представників, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, у разі невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування матеріального права.

Відмовляючи в задоволені заявлених вимог, районний суд обстоював свою позицію тим, що оскільки обов'язкова грошова авансова сума за договором не передавалась то й відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків про які йдеться в позові.

Однак повністю погодиться з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Із матеріалів справи видно, що 15 березня 2012 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2., був укладений договір (сторони визначили його як договір Підряду) за яким останній прийняв на себе зобов'язання створити для позивача до 09.05.2012 року веб-сайт (а.с.32).

Згодом, за взаємною згодою сторін, умови договору були переглянуті й погоджені. Зокрема була змінена дата виконання замовлення на - 22.06.2012 року (а.с.4,32).

Сторони узгодили, що загальна плата за виконану роботу має становити 12 000 грн.. При цьому, перша частка плати у розмірі 3000 грн. мала бути сплачена Замовником протягом 3-х днів з дня підписання угоди, друга та третя частки після підписання акту прийняття сайту та виконаних робіт (п.3 Договору).

Визначальним є і те, що доказом отримання коштів має бути розписка Виконавця.

Окремо, у договорі сторони передбачили відповідальність за невиконання зобов'язання: за односторонню відмову від договору - штраф у сумі 9000 грн., за недотримання строків виконання робіт - штраф у розмірі 500 грн. за кожен день прострочення (п.6 Договору а.с.4-б).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК).

З огляду на предмет укладеного сторонами Договору, його загальних ознак, він є саме договором послуги, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Гл.63 ЦК.

Договір про надання послуг є двостороннім та таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами і зазвичай є письмовою.

Предметом договору про надання послуг може бути вчинення виконавцем певних дій (наприклад, надання телефонних каналів для зв'язку, створення комп'ютерних програм тощо).

Сторонами договору про надання послуг виступають замовник (послугоотримувач) та виконавець (послугонадавач).

Виконавець повинен надати послугу особисто (ст.902 ЦК).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Обов'язок виконавця в договорі про надання платних послуг повинен бути конкретизований шляхом опису тієї послуги, яка повинна бути надана

Отже, важливими умовами сплатного договору надання послуг є строк, завдання та оплата послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони визначили конкретну послугу (технічне завдання а.с.6), строк його виконання та умови оплати.

Водночас, з'ясовано і те, що авансову суму передбачену договором виконавець отримав і не заперечує цей факт.

Вимоги позивача базуються на присудженні санкції за односторонню відмову від виконання зобов'язання за спірним договором у сумі - 9000 грн. (п.6.3 Договору).

З огляду на матеріали справи, відповідач ніколи не заявляв про відмову від договору. Із електронної переписки слідує, що замовлення позивача він не може виконати завчасно (а.с.9,10, 11,12,13).

Разом з тим, у матеріалах справи міститься договір про створення сайту, за яким позивач замовив згадану послугу у іншого виконавця ще 13.08.2012 року й про цей факт він виклав у позовній заяві (а.с.72).

Заявлені вимоги зводяться також до відшкодування штрафу за порушення строків виконання робіт.

Із п.6.4 Договору спостерігається, що штраф сплачується у розмірі 500 грн. за кожен день прострочення (а.с.4.б).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Належне виконання зобов'язання, може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом (ст.546 ЦК України).

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги.

Отже, умови договору щодо санкції у вигляді штрафу суперечать нормам ст.546,549,551,635 ЦК України, згідно з якими неустойка (пеня, штраф) як вид забезпечення виконання основного зобов'язання обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання і не може перевищувати розмір заподіяних збитків.

Встановлення розміру пені в твердій грошовій сумі законом не передбачено та суперечить змісту цього поняття.

Окрім того, суд нагадує, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів.

У своєму зверненні до суду позивач не навів аргументів щодо характеру та розміру збитків (45 000 грн.), завданих порушенням зобов'язання але мав би ці обставини доказати.

В судовому засіданні він твердив, що авансових сум для виконання замовлення він відповідачу взагалі не передавав.

Тим часом, відповідач посилався на те, що він є студентом, нараховані позивачем санкції непомірно завищені й несправедливі, чим фактично заявив про їх зменшення.

Привертає увагу і той факт, що ОСОБА_2, передбачивши свою відповідальність за договором, сплатив позивачу 8 000 грн. на погашення негативних наслідків від прострочення зобов'язання і на думку колегії суду цей розмір є достатнім (а.с.3-б позовна заява).

Суд першої інстанції на вказані обставини та норми діючого матеріального права уваги не звернув, не застосував норми матеріального права в повній мірі, а тому судове рішення в частині правового обґрунтування відмови у задоволені позову має бути змінено.

Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 24.01.2014 року у цій справі в частині правового обґрунтування мотивів відмови у задоволенні заявлених вимог змінити.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: