Справа № 121/10428/13-а
2-а/121/124/14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Леонова А.А., при секретарі Худякової В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду АР Крим адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Проектно - виробниче архітектурно - планувальне бюро», про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача та третьої особи, в якому просить суд скасувати рішення Ялтинської міської ради № 244 від 25.09.2013 року «Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка) за адресою: АР Крим,м. Ялта, гора Дарсан, ЖБТ «Моринтур», земельна ділянка НОМЕР_1 із земель в межах Ялтинської міської ради; зобов'язати відповідача розглянути питання про надання громадянину України, інваліду 2 групи ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га , який розташовано за адресою: м. Ялта, гора Дарсан, ЖБТ «Моринтур» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель».
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на ту обставину, що в 2002 році він придбав у ЖБТ «Моринтур» незакінчений будівництвом житловий будинок на земельній ділянці НОМЕР_1. ЖБТ «Моринтур» був виданий державний акт на відведення зазначеної земельної ділянки. На момент купівлі, кооператив припинив своє існування. 25.12.2003 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту відводу та надання у власність зазначеної земельної ділянки. Рішенням Ялтинської міської ради №62 від 28.07.2004 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,04 га, який розташовано за адресою: м. Ялта, гора Дарсан, ЖБТ «Моринтур» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель. Рішенням Ялтинської міської ради №65 від 21.08.2010 року були внесені доповнення до рішення №62 від 28.07.2004 року. 10.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту відводу та надання у власність зазначеної земельної ділянки. Рішенням Ялтинської міської ради № 244 від 25.09.2013 року позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель в межах м. Ялта АРК (Ялтинська міська рада) у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкту вимогам законів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з тих самих підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що оскаржуване рішення прийнято законно та обґрунтовано.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, листом просив розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності із ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на 25.09.2013 року), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що 25.12.2003 року ОСОБА_1 звернувся до Ялтинської міської ради із заявою в якому просив надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки та передати у власність, оренду земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах Ялтинської міської ради (а.с.3).
Рішенням Ялтинської міської ради №62 від 28.07.2004 року ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га, який розташовано за адресою: м. Ялта, гора Дарсан, ЖБТ «Моринтур» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка) (а.с.4). На протязі 2004-2010 року позивачем були отримані висновки відповідних служб.
Рішенням Ялтинської міської ради №65 від 21.08.2010 року були внесені доповнення до рішення №62 від 28.07.2004 року у зв'язку із встановленням категорій на землю у відповідності до вимог ст. 20 Земельного Кодексу України та постановою Ради міністрів АР Крим від 25.05.2010 року №190 «Землі житлової та громадської забудови» (а.с.18).
10 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Ялтинської міської ради із заявою в якій просив видати нове рішення на складання проекту відведення земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,04 га яке розташоване за адресою: м. Ялта, гора Дарсан, ЖБТ «Моринтур», для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови (а.с.19).
Рішенням Ялтинської міської ради від 25.09.2013 року № 244 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення у власність земельної ділянки площею 0,04 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах м. Ялта, АР Крим. Рішення прийняте на підставі заяви ОСОБА_1, йому було відмовлено у зв'язку із виявленням невідповідності місця розташування запитуваної земельної ділянки вимогам законодавства та враховуючі пропозицію постійної комісії ради із землеустрою та екології.
Зазначене рішення є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суб'єкту владних повноважень не була визначена конкретна земельна ділянка щодо якої він просив би надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення у власність.
Таким чином, аналізуючи зазначені вимоги закону, з'ясувавши всі обставини та докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, в зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати понесені позивачем при подачі позову, повинні бути віднесені на його рахунок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,11, 71, 159-163 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 24,26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12,116, 118 ЗК України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя: А.А.Леонов