КОПІЯ
І інстанція
Справа 2/763/281/14
категорія ___
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
28 лютого 2014 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді Батуріна А.С.,
при секретарі - Рудюк М.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1, яка водночас є представником позивача ОСОБА_2, представника відповідача Льошиної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки,-
В С ТА Н О В И В:
17.05.2013 року до суду звернулись позивачі з названим позовом, в якому посилаючись на укладення позивачем ОСОБА_1 кредитного договору та договору іпотеки з ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» під впливом психічного тиску з боку ОСОБА_3, який таким способом змусив її укласти ці договори, просять суд визнати недійсними кредитний договір № 04-В/08/11/П від 04.02.2008 року та договір іпотеки ВКВ № 786684 від 04.02.2008 року, а також застосувати двосторонню реституцію за якою стягнути з ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» на користь позивача ОСОБА_1 сплачені 69442,45 гривень, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» 218407,55 гривень. Правовими підставами для задоволення позовних вимог зазначають положення ст. 231 ЦК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що обидва договори стосуються позивача ОСОБА_2, так як він є її чоловіком та надавав згоду на укладення оспорюваних договорів, який не був присутній на семінарах ОСОБА_3, проте йому не було відомо про перебування ОСОБА_1 під психологічним впливом. Також зазначає, що в межах кримінальної справи вона визнана потерпілою та нею заявлено позов до ОСОБА_3 більш ніж на 2000.000,00 гривень, в які входять збиткі і за спірним договором. Визнає, що будь-яких неправомірних дій банк відносно позивачів не вчиняв.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що будь-які права ОСОБА_2 не порушені, так як він не є стороною договорів та договори не створюють для нього прав та обов'язків; позивач ОСОБА_1 самостійно звернулась до банку, ознайомилась з умовами кредитного договору та погодилась на ці умови, що підтверджується її підписом в договорі, також погодилась на забезпечення кредитного договору власним майном, в зв'язку з чим уклала договір іпотеки; позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом, мотивованим відсутністю власної волі на укладення договорів через 6 років після укладення договору, при цьому не виконуючи умови кредитного договору з 2008 року, в зв'язку з чим відповідач вважає такі дії способом ухилення від виконання умов договорів незважаючи на рішення Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення боргу, а також вважає пропущеним строк позовної давнини, наслідки якого просять застосувати до позовних вимог. Також посилаються на відсутність доказів, які б підтвердили обставини, якими позивачі обґрунтовують позовні вимоги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, що з'явились, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає можливим відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Так судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії», 04.02.2008 року укладено кредитний договір за яким банк передав ОСОБА_1 під 13% річних 57000,00 гривень. Банком виконано умови договору в повному обсязі. На забезпечення кредитного договору укладено договір іпотеки від 04.02.2008 року, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2, який є чоловіком ОСОБА_1 надав письмові згоди на укладення обох договорів. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» стягнено борг за названим кредитним договором в розмірі 479690,26 гривень. Відкрито виконавче провадження.
На розгляді Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. По даній кримінальній справі ОСОБА_1 виступає потерпілою від шахрайства на суму 864502,50 гривень та цивільним позивачем на суму більш 2 мільйонів гривень.
ОСОБА_3 отримував від позивача грошові кошти, в тому числі 287850,00 гривень 04.02.2008 року під 20% річних відповідно до договору позики.
Зазначені обставини підтверджуються наданими учасниками процесу документами та визнаються сторонами.
Відповідно до висновку № 1593 від 30.06.2009 року судово-психологічної експертизи по зазначеній кримінальній справі, до учасників тренінгів та семінарів 08Т застосовувався прихований спрямований психологічний вплив з метою добитись певного результату від об'єкту впливу, у формі переконання, психологічних маніпуляцій, що призводило до спонукання групи людей до дій, спрямованих на інвестування проектів компанії ОСОБА_3 без одержання достатньої інформації стосовно реальності таких проектів та їх прибутковості; загальна психологічна ситуація, штучно створена в період семінарів, направлена на формування довіри до джерела інформації (лекторів) з метою інвестування проектів компанії.
Тобто, зазначеним висновком встановлено вчинення активних дій групи ОСОБА_3 в період проведення лекцій та семінарів, направлених на формування довіри до викладеної ними інформації з метою отримання від людей грошових коштів для інвестування неіснуючих та/або неприбуткових проектів - заволодіння чужим майном шляхом обману (зловживання довірою), що передбачено ст. 190 КК України.
Відповідно до положень ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного або психологічного тиску з боку іншої сторони або з боку інших осіб, визнається судом недійсним. При цьому, під насильством слід розуміти психічний або фізичний тиск на особу з метою спонукання до вчинення правочину (побиття, катування або загроза вчинення таких дій).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що формування ОСОБА_3 за допомогою психологічного впливу думки позивача на отримання вигоди від вкладення грошових коштів в його проекти не є психологічним насильницьким тиском в розумінні ст. 231 ЦК України, так як по-перше не є насильницьким тиском, по-друге не направлений на вчинення позивачем без її справжньої волі дій на укладення договорів (позивач, не маючи власних коштів для вкладення в проекти ОСОБА_3, з метою отримання безпідставної вигоди на різниці відсотків за договором з банком та за договором с ОСОБА_3, бажала отримання коштів банку для подальшого внеску в проекти ОСОБА_3).
В частині позовних вимог ОСОБА_2, які заявлені на підставі ст. 231 ЦК України, суд визнає їх необґрунтованими, так як цим позивачем не наведено та не доведено будь-яких обставин тиску на нього.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають внаслідок незаконності та необґрунтованості.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 83, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 231 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в палату по цивільним справам апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляції через Гагарінський районний суд м. Севастополя, протягом 10 днів з дня його проголошення, а для учасників процесу, що не були присутні при його оголошенні - протягом 10 днів з дня його отримання.
Повний текст рішення виготовлено 07.03.2014 року.
Суддя Гагаринского районного
суду г. Севастополя /підпис/ А.С. Батурін
З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.
Суддя Гагаринского районного
суду г. Севастополя А.С. Батурін
28.02.2014