РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/2177/14-ц

Номер провадження 2/123/1150/2014

04.03.2014 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Тонкоголосюка О. В.,

при секретарі - Берденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ Державної реєстрації та міграції фізичних осіб Київського РВ СМУ України в АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Разом із ним, позивачем, за вказаною адресою зареєстровані його брат - ОСОБА_2 та бабка - ОСОБА_3. З 25 січня 2013 року, тобто з дати укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири, відповідач, ОСОБА_2, в квартирі не проживає. Тому позивач просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ Державної реєстрації та міграції фізичних осіб Київського РВ СМУ України в АР Крим зняти його з реєстраційного обліку за вказаної адреси.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що йому потрібна реєстрація для оформлення права власності на домоволодіння, оскільки в документах які вже оформлені вказана реєстрація, саме за адресою: АДРЕСА_1. Не заперечував того, що в спірній квартирі не проживає з часу продажу квартири.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 січня 2013 року укладеного з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла через свого представника ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого за №207 (ас. 3).

У відповідності до довідки КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя № 2/3608 від 20.03.2013 року в зазначеній вище квартирі зареєстровані ОСОБА_1- власник, ОСОБА_2- брат, ОСОБА_3- бабка (ас.5).

Позивач стверджує, що з часу переоформлення зазначеної квартири на його - ОСОБА_1, ім'я, його брат - ОСОБА_2 в квартирі не проживає, чого не заперечував відповідач, що також підтвердили в ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Оскільки протягом тривалого часу, відповідач за адресою: АДРЕСА_1, не проживає, проте з реєстраційного обліку за зазначеною адресою не знявся, комунальні послуги не сплачує, чим чинить позивачеві перешкоди у розпорядженні квартирою, останній вважає, що є підстави для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст..71 ЖК України.

Відповідно до ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасове.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, місце проживання це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік: реєстрація внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВС України № 2 від 12.04.1985 року (зі змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України», при розгляді справ, що неурегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки відповідач не проживає в квартирі понад року без поважних причин, він на підставі ст. 405 ЦК України повинен бути визнаний таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням.

Відповідач не мешкає в спірному приміщені понад року, претензій щодо спірної квартири не заявляв, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині втрати відповідачем права користування жилим приміщенням обґрунтовані та підлягають задоволенню. Тим паче, що реєстрація ОСОБА_2 у вказаній квартирі ставить позивача в невигідне матеріальне становище, оскільки він змушений нести додаткові витрати за сплату комунальних послуг.

Стосовно вимог позивача про зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, в тому числі, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Позивачем не надано доказів порушення будь-якого його права з боку компетентних органів стосовно зняття з реєстрації відповідача.

На підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.26, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 169, 213, 215, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

В решті частки позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.