Справа № 121/1925/13-к

1-кп/121/4/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: судді - Ганича М.Ф.

при секретарях - Гавриковій Ж.І., Клевасові Д.В.,

за участю прокурора - Ходжаєва Р.Ф.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду кримінальне провадження №42012130700000001 від 22 листопада 2012 року, відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Костопіль Рівненської області, громадянина України, з вищою освітою, депутата Ялтинської міської ради 6-го скликання, який працював секретарем міжвідомчої комісії комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою», не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, ІПН НОМЕР_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_7, будучі депутатом Ялтинської міської ради 6-го скликання, займаючи посаду секретаря міжвідомчої комісії комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» (надалі по тексту - МВК), до посадових повноважень якого, у тому числі, входило: здійснення прийому від громадян заяв та документів на реконструкцію, переобладнання, перепланування житла та підсобних приміщень, реєстрація і перевірка документів; організація своєчасного виїзду міжвідомчої комісії на місце; на підставі прийнятих рішень МВК - підготовка проектів рішень виконкому з доданням усіх необхідних документів та винесення їх на засідання Ялтинського міськвиконкому; інформування громадян про прийняті рішення МВК та Ялтинського міськвиконкому, здійснення видачі рішень; своєчасне надання відповідей на скарги та заяви громадян з питань діяльності МВК; вирішення питань в межах наданих йому прав та повноважень, що входять до його компетенції, -

вчинив злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

З метою отримання незаконної майнової винагороди за виконання в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_8 дій з використанням свого службового становища, а саме за підготовку та реєстрацію документів на визнання чотирьох нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_2, належних потерпілому та ОСОБА_8, такими, що придатні для проживання, ОСОБА_7, шляхом умисного створення умов, що виразилися у зволіканні підготовки відповідної документації, яку він повинен був підготовити на виконання покладених на нього службових обов'язків, 16 листопада 2012 року почав вимагати у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50000 гривень, що є значним розміром, на що останній був вимушений погодитися з метою запобігти настанню шкідливих наслідків для здійснення законних прав та інтересів своїх та ОСОБА_8

На виконання свого злочинного умислу, направленого на отримання хабара, 28 листопада 2012 року приблизно о 19:30 годині в районі тролейбусної станції по вул. Московській в м. Ялті ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_2 та шляхом вимагання одержав від останнього хабар в сумі 42000 гривень за підготовку та реєстрацію необхідної документації щодо визнання нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_2, належних потерпілому та ОСОБА_8, придатними для проживання.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та пояснив, що з 17 лютого 2011 року працював на посаді секретаря МВК, головою якої був ОСОБА_9 26 жовтня 2012 року до МВК надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_8 щодо визнання нежитлових приміщень придатними для проживання. До заяв були додані незавірені належним чином копії документів, у зв'язку з чим він підготував відповідь заявникам з проханням надати оригінали або належним чином завірені копії необхідних документів. В цей час до нього прийшов потерпілий та запитав щодо руху поданих заяв, на що він відповів щодо необхідності надати оригінали або завірені копії документів. ОСОБА_2 казав, що надасть оригінали, та пішов. Після того, як необхідні документи були надані, МВК обстежила нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_8, про що був складений акт обстеження. 15 листопада 2012 року акт обстеження був затверджений та прийняте рішення про передачу матеріалів до виконкому Ялтинської міської ради. 22 листопада 2012 року виконком прийняв рішення щодо затвердження рішення МВК. Тобто вирішення питань ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ніхто не затягував, рішення виконкому заявники могли отримати в будь-який момент як у виконкомі, та й в МВК. 22 листопада 2012 року, тобто в день прийняття рішення виконкомом, потерпілий зателефонував йому та він повідомив, що рішення прийняте, його питання та питання ОСОБА_8 вирішені та вони можуть отримати відповідні рішення. Але ОСОБА_2 багато разів телефонував йому та намагався зустрітися, на що він кожного разу повідомляв потерпілому, що рішення він вже може отримати. Надалі він отримав вказівку від голови МВК ОСОБА_9 передати ОСОБА_2 рішення виконкому від 22 листопада 2012 року. 28 листопада 2012 року відбулася чергова сесія міської ради, того ж дня він взяв з собою рішення, що стосувалися МВК, та поїхав додому, після чого разом з ОСОБА_10 та її дитиною вони поїхали в гості. В цей час йому зателефонував ОСОБА_2 та казав, що бажає отримати рішення, на що він відповів, що вони можуть зустрітися на вул. Московській та він надасть потерпілому рішення. В районі тролейбусної станції вони зустрілися, він вийшов з свого автомобіля, вибрав з рішень, що мались у нього при себе, рішення, що стосувалося ОСОБА_2 та ОСОБА_8, та передав потерпілому. Останній запитав, що йому робити далі, він казав, що в МВК йому також буде необхідно оплатити послугу в розмірі 5000. Після цього він сів в автомобіль та почав рух. Рухався він спокійно, не намагаючись нікуди втекти. Повернувши на вул. Свердлова, побачив, що його починають прижимати якийсь автомобілі. Він налякався, спробував пропустити автомобілі, після чого один автомобіль його обігнав та зупинився перед його автомобілем. Раптово з цього автомобіля вискочили якийсь чоловіки, підбігли до його автомобіля та стали по ньому бити. Налякавшись, він почав рух назад, пригальмував та відчув зіткнення з іншим транспортним засобом. В цей час чоловіки з автомобілю, які, як він вважав, є бандитами, оскільки вони не представлялися працівниками міліції, почали з усіх сторін розбивати скло на його автомобілі, йому було нанесено удар в голову, після чого ОСОБА_3 схопив його за шию, а інший працівник міліції (вже потім йому стало відомо, що це були саме працівники міліції) бив його головою о розбите скло. Він намагався вирватися, так як не міг дихати, після чого його та ОСОБА_10 витягли з автомобіля. Першим з працівників міліції, хто представився, вже коли його витягли з автомобілю, був слідчий. Коли його витягли, то заламали руки. Увесь час, поки тривало його затримання, він вважав, що це діють злочинці, і пов'язане це з сесією, що відбулася того дня в Ялтинській міській раді, де намагалися відсторонити від посади міського голову, а він підтримав останнього. Ніяких грошей у ОСОБА_2 він не вимагав і хабара не одержував. Руки серветками він не витирав і грошей з автомобілю не викидав. ОСОБА_10 також грошей не викидала.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні цього злочину повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Відповідно до постанови Ялтинської міської виборчої комісії № 623 від 16 листопада 2010 року, ОСОБА_7 обраний депутатом Ялтинської міської ради в багатомандатному виборчому окрузі (т. 4 а.п. 191).

17 лютого 2011 року ОСОБА_7 прийнятий на посаду секретаря МВК КП «Комбінату благоустрою» Ялтинської міської ради, що підтверджується наказом № 153 від 17 лютого 2011 року (т. 4 а.п. 185).

Згідно Положенню про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради (додаток № 1 до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 26 квітня 2012 року № 473, із змінами та доповненнями), міжвідомча комісія:

- з виїздом на місце проводить обстеження стану житлових будинків, квартир, житлових приміщень з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання житлових будинків, квартир і житлових приміщень нездатними для проживання; обстеження стану нежитлових приміщень з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам і визнання здатними для проживання; обстеження житлових будинків, квартир, житлових приміщень з метою внутрішнього переобладнання і перепланування; обстеження житлових будинків, квартир, житлових приміщень з метою отримання дозволу на використання в комерційних цілях;

- вносить пропозиції виконавчому комітету, з відповідним проектом рішення: про визнання житлових будинків, квартир та житлових приміщень нежитловими і їх реєстрації; про визнання нежитлових приміщень здатними для проживання і їх реєстрації; про дозвіл внутрішнього переобладнання та перепланування житлових будинків, квартир, житлових і нежитлових приміщень і їх реєстрації; про дозвіл на використання житлових будинків, квартир, житлових та нежитлових приміщень в комерційних цілях (т. 4 а.п. 195-197, 216-217).

Відповідно до посадової інструкції, секретар МВК:

- здійснює прийом від громадян заяв та документів на реконструкцію, переобладнання, перепланування житла та підсобних приміщень, реєстрацію і перевірку документів;

- організує своєчасний виїзд міжвідомчої комісії на місце;

- на підставі прийнятих рішень МВК готує проекти рішень виконкому з доданням усіх необхідних документів та виносить їх на засідання Ялтинського міськвиконкому;

- стягує оплату за оформлення документів та підготовку проектів рішень згідно затвердженої калькуляції, виконує звірку з бухгалтерією про наявність оплати перед підготовкою проектів рішень міськвиконкому;

- інформує громадян про прийняті рішення МВК та Ялтинського міськвиконкому, здійснює видачу рішень;

- своєчасно надає відповіді на скарги та заяви громадян з питань діяльності МВК;

- вирішує питання в межах наданих йому прав та повноважень, що входять до його компетенції (т. 4 а.п. 186).

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав в суді, що влітку 2012 року займався питанням переводу приміщень, належних йому та ОСОБА_8, розташованих по АДРЕСА_2, з нежитлових до житлових. Багато разів він приходив на прийом до МВК, чекав у чергах, і в кінці кінців у серпні 2012 року попав на прийом до ОСОБА_7 та запитав, які документи необхідні для вирішення його питання. Той відповів, що треба виїхати на місце. Після того, як вони виїхали на місце, обвинувачений казав йому, які необхідно підготувати документи. Після того, як він зібрав документи, ОСОБА_7 зателефонував йому та казав, що треба зустрітися. Надалі вони зустрілися на вул. Блюхера в м. Ялті, де обвинувачений повідомив йому, скільки буде коштувати вирішення його питання та питання ОСОБА_8 Він повідомив, що грошей у нього немає, тоді ОСОБА_7 казав йому шукати гроші, після чого питання будуть вирішені. Він вимушений був погодитися. Після цієї зустрічі вони неодноразово телефонували один одному і у телефонній розмові обвинувачений вимагав привезти йому гроші. Спочатку він передав ОСОБА_7 1000 доларів США, після чого звернувся із заявою до правоохоронних органів, оскільки більш грошей у нього не було. Коли, як йому було відомо, повинно було бути прийняте рішення за його питанням, він зателефонував обвинуваченому, на що той відповів, що рішення прийняте. Надалі він ще багато разів телефонував ОСОБА_7, щоб отримати рішення, останній кожного разу обіцяв передзвонити та надати йому рішення, і одного разу казав, що передасть йому рішення в районі тролейбусної станції. Там вони зустрілися та він передав обвинуваченому гроші.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі резолюції Ялтинського міського голови від 18 жовтня 2012 року, 22 жовтня 2012 року ОСОБА_7 передані заяви ОСОБА_2 щодо обстеження нежитлових приміщень №№ 180 та 181 за адресою: АДРЕСА_2, на предмет здатності для постійного проживання, надання дозволу на реєстрацію приміщень з оформленням права власності на квартири №№ 180 і 181; та заяви ОСОБА_8 щодо обстеження нежитлових приміщень АДРЕСА_2, на предмет здатності для постійного проживання, надання дозволу на реєстрацію приміщень з оформленням права власності на квартири АДРЕСА_2.

22 жовтня 2012 року ОСОБА_7 підготовлені проекти листів на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_8 щодо необхідності надання оригіналів або належним чином завірених копій документів на право власності на вищезазначені нежитлові приміщення, без надання яких міжвідомча комісія не має можливості прийняти об'єктивне та остаточне рішення (т. 3 а.п. 140-178).

15 листопада 2012 року міжвідомчою комісією проведене обстеження вищезазначених приміщень, належних на праві власності потерпілому та ОСОБА_8, та того ж дня постановлені рішення МВК щодо реєстрації приміщень (т. 2 а.п. 140-141, 153-154, 166-167, 179-180).

Рішеннями виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 22 листопада 2012 року затверджені рішення міжвідомчої комісії з реєстрації внутрішнього переобладнання та перепланування житлових будинків, квартир, житлових та нежитлових приміщень, актів обстеження приміщень, придатних для постійного проживання, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 95-98).

22 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до прокурора м. Ялти щодо прийняття заходів до секретаря МВК ОСОБА_7, який вимагає у нього хабар в сумі 50000 гривень за переведення нежитлових у житлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 34).

До єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі поданої заяви посадовою особою внесені відповідні відомості (т. 1 а.п. 31).

Того ж дня заступником прокурора м. Ялти прийнята постанова про підготовку та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину, відповідно до якої постановлено провести у кримінальному провадженні № 42012130700000001 від 22 листопада 2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, негласну слідчу дію - контроль за вчиненням злочином у вигляді спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_7; застосувати при підготовці та проведенні негласної слідчої дії спеціальні засоби для виготовлення ідентифікованих (помічених) грошових купюр; підготовка та проведення негласної слідчої дії доручено старшому слідчому СВ ЯМУ ГУ МВС України в АРК майору міліції ОСОБА_11, а також співробітникам ВДСБЕЗ; встановлено строк для проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту - з 22 листопада по 22 грудня 2012 року (т. 3 а.п. 42-49);

23 листопада 2012 року слідчим відділом ЯМУ ГУ МВС України в АРК доручено працівникам відділу ДСБЕЗ організувати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 260 КПК України, з залученням відповідних оперативних та оперативно-технічних підрозділів строком до 30 діб (т. 1 а.п. 122-123).

28 листопада 2012 року слідчим відділом Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК доручено забезпечити участь оперативних співробітників ВДСБЕЗ при проведенні необхідних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні, які плануються на 28-29 листопада 2012 року (т. 1 а.п. 200).

Свідок ОСОБА_12, який працює начальником відділу Державної служби з боротьби з економічною злочинністю Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК (надалі за текстом - ДСБЕЗ), при допиті в суді 11 квітня 2013 року показав, що 22 або 23 листопада 2012 року до відділу ДСБЕЗ надійшло доручення слідчого щодо проведення аудіо- відеоконтролю за фактом вимагання грошей у ОСОБА_2 ОСОБА_7 Виконання доручення він доручив начальнику сектора ДСБЕЗ Лівадійського відділу ЯМУ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_13 За вимогою слідчого 28 листопада 2012 року він та інші працівники відділу, що він очолює, зібралися в кабінеті № 42 приміщення ЯМУ ГУ МВС України в АРК, де були проведені необхідні слідчі дії, після чого приблизно о 19:00 годині він разом з іншими працівниками відділу ДСБЕЗ та понятими виїхали на автомобілях за автомобілем потерпілого, який за домовленістю повинен був зустрітися з ОСОБА_7 в районі автовокзалу м. Ялти. Після прибуття на місце, приблизно через 5-7 хвилин приїхав обвинувачений на своєму автомобілі «Ауді», вийшов з автомобіля, вони зустрілись із ОСОБА_2, обвинувачений передав потерпілому документи та взяв у останнього гроші, після чого сів в автомобіль та поїхав. Вони одразу ж поїхали за автомобілем ОСОБА_7, помітивши їх, останній пригальмував. В цей момент він порівнявся з автомобілем «Ауді», відкрив вікно автомобіля, в якому рухався, показав обвинуваченому службове посвідчення та зажадав зупинитися, після чого обігнав автомобіль ОСОБА_7 та зупинився перед ним. Автомобіль «Ауді» також зупинився, вони з ОСОБА_13, що їхав разом з ним, вийшли зі свого автомобіля, він підійшов до автомобіля обвинуваченого та попросив останнього вийти з автомобіля. В цей момент під'їхали й інші працівники міліції, автомобіль яких зупинився за автомобілем ОСОБА_7 Останній спробував втекти, почав рух назад, вдарив автомобіль, що зупинився позаду, під керуванням ОСОБА_14, після чого спробував проїхати вперед, відкрив переднє пасажирське вікно автомобіля та викинув грошові кошти. Тоді було прийняте рішення розбити переднє пасажирське скло автомобіля «Ауді» та затримати ОСОБА_7 Він віддав команду відкрити автомобіль та дістати обвинуваченого.

В судовому засіданні 27 лютого 2014 року, будучі викликаним до суду за клопотанням сторони захисту, ОСОБА_12 також пояснив, що коли автомобіль ОСОБА_7 зупинився на місці, де він був потім затриманий, обвинувачений заблокував усі двері та на вимоги вийти з автомобіля не реагував, незважаючи на те, що він неодноразово представлявся працівником міліції та у вікно показував ОСОБА_7 своє службове посвідчення. Також він бачив, як після того, як обвинувачений викинув гроші у вікно, витер вологими серветками руки.

ОСОБА_13 при допиті в суді у якості свідка показав, що 28 листопада 2012 року на виконання доручення слідчого він разом з іншими співробітниками відділу ДСБЕЗ приймав участь в документуванні факту передачі хабара ОСОБА_2 ОСОБА_7 Того дня приблизно о 15:00 годині від слідчого Тощука поступила вказівка про необхідність зібратися та підготувати усі необхідні документи з документування факту передачі хабара. Вони разом з іншими працівниками відділу ДСБЕЗ, слідчий, експерт, поняті та ОСОБА_2 зібрались в приміщенні відділу, де були помічені грошові кошти, які він передав слідчому, а останній - ОСОБА_2, після чого поступила вказівка здійснювати контроль за вчиненням злочину. На виконання вказівки, усі вони виїхали на автомобілях за автомобілем ОСОБА_2 В районі автовокзалу останній зупинився, вони також зупинились. Разом з ним в автомобілі знаходився ОСОБА_12 та підтримував зв'язок з потерпілим. Іншим автомобілем керував оперуповноважений ОСОБА_14, в автомобілі також знаходились ще двоє працівників відділу ДСБЕЗ та поняті. Через декілька хвилин на місце під'їхав ОСОБА_7, вийшов з автомобіля, зустрівся із ОСОБА_2, вони поспілкувалися, чимось обмінялися, потерпілий при цьому передав ОСОБА_7 грошові кошти, надалі вони сіли по своїх автомобілях та автомобіль обвинуваченого почав рух, після чого від потерпілого надійшов сигнал та вони одразу ж прослідували за автомобілем ОСОБА_7 Останній повернув на вул. Свердлова та призупинився, щоб пропустити автомобілі, на яких вони рухалися. Порівнявшись з автомобілем обвинуваченого, ОСОБА_12 зажадав того вийти з машини, пред'явив при цьому посвідчення працівника міліції. Разом з автомобілем ОСОБА_14 вони перекрили ОСОБА_7 рух, вийшли з автомобілів та пред'явили обвинуваченому свої посвідчення, зажадав вийти з автомобіля. Але останній почав рух назад та зіткнувся з автомобілем ОСОБА_14, що зупинився позаду, після чого проїхав вперед, зупинився, відкрив переднє пасажирське вікно та викинув грошові кошти, передані йому ОСОБА_2 Потім він закрив вікно та витер руки вологими серветками. Тоді вони розбили скло автомобіля обвинуваченого та витягли його. В цей момент прибула слідча група, експерт освітив руки ОСОБА_7, зробив змиви з пальців. Слідчий оглянув грошові купюри, освітив їх та перерахував. При цьому сума були рівна тій, що була вручена ОСОБА_2 На місці затримання ОСОБА_7 падав на землю, йому була викликана швидка медична допомога та після надання лікарями допомоги усі вони прибули до приміщення Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК для здійснення необхідних процесуальних дій.

Разом з ОСОБА_7 в автомобілі знаходились жінка і дитина. Коли вони витягали обвинуваченого з машини, жінка з дитиною вийшли з автомобіля, при цьому жінка також була оглянута, після чого вони пішли з місця події.

Свідок ОСОБА_14, оперуповноважений відділу ДСБЕЗ, пояснив в судовому засіданні, що 28 листопада 2012 року приблизно о 19:00 команда від керівництва йому була надана команда сідати в свій автомобіль разом з оперативними працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_15 та двома понятими, та виїжджати в район автовокзалу. Під час руху за телефоном ОСОБА_3 була надана команда зупинитися в районі тролейбусної станції, що вони й зробили. Там же зупинився автомобіль «Ауді», яким, як йому було відомо, керувала особа, за якою вони здійснювали контроль. Після зупинки ОСОБА_15 вийшов з автомобіля та пішов в сторону 1-го відділу ЯМУ ГУ МВС України в АРК. Він та інші особи, що перебували з ним, залишилися в автомобілі. Між його транспортним засобом та автомобілем «Ауді» зупинився автомобіль під керуванням ОСОБА_2 Він бачив, як останній зустрівся з ОСОБА_7, вони поспілкувалися, обмінялися чимось, сіли по машинах та почали рух, після чого їм поступила команда рухатися за автомобілем ОСОБА_7 Перед ними за автомобілем останнього рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_13, де також знаходився начальник відділу ОСОБА_12 Рухаючись в сторону смт. Масандра, ОСОБА_7 повернув на вул. Свердлова. ОСОБА_13 порівнявся з автомобілем «Ауді», ОСОБА_12 або ОСОБА_13 став кричати ОСОБА_7 «Зупинитесь, міліція», після чого зупинився перед автомобілем останнього, він зупинив свій автомобіль позаду автомобіля ОСОБА_7 В цей час останній почав рух назад та вдарив його автомобіль. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вийшла з машини, підбігли до автомобіля обвинуваченого, представлялися працівниками міліції, але ОСОБА_7 закрився в автомобілі. Він, ОСОБА_3 та ОСОБА_15 вийшли з автомобіля, також представилися працівниками міліції, після чого обвинувачений відкрив переднє пасажирське вікно та викинув гроші, після чого закрив вікно, заблокував двері та витер руки серветками. Тоді було прийняте рішення розбити скло та дістати ОСОБА_7 з автомобіля.

ОСОБА_16, оперуповноважений відділу ДСБЕЗ, дав в суді показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_14 Щодо подій, які відбувалися в районі автовокзалу м. Ялти, показав, що там він вийшов з автомобіля та сховався в кущах, де спостерігав за зустріччю між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Він бачив, як вони поспілкувались та чимось обмінялися між собою, після чого сіли в свої автомобілі та поїхали. Він повернувся до автомобіля ОСОБА_14 та вони направились за автомобілем ОСОБА_13, який слідував за ОСОБА_7

За обставин контролю за діями обвинуваченого та його послідуючого затримання показання, аналогічні показанням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16, дав в суді допитаний у якості свідка оперуповноважений відділу ДСБЕЗ ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17, показав, що 28 листопада 2012 року на вул. Морській в м. Ялті його зупинили працівники міліції та запросили прийняти участь у якості понятого, після чого вони прийшли до одного з кабінетів ЯМУ ГУ МВС України в АРК, де знаходились експерт, слідчий та ще декілька осіб. В його присутності були помічені грошові кошти, покладені у файл та вручені потерпілому, у якого після цього повинна була відбутися зустріч з обвинуваченим. Потім усі вони на двох машинах поїхали за автомобілем ОСОБА_2 в сторону автовокзалу, де зупинилися. На місце також прибув автомобіль «Ауді» під керуванням обвинуваченого. Останній та потерпілий вийшли з автомобілів, щось передали один одному та розійшлися по автомобілях. ОСОБА_7 поїхав в сторону м. Сімферополя, слідом за ним - вони на автомобілях з працівниками міліції. ОСОБА_7 пригальмував та пропустив автомобіль з працівниками міліції, що рухався позаду, той автомобіль обігнав автомобіль обвинуваченого та зупинився попереду, після чого звідти вийшли співробітники міліції та попросили ОСОБА_7 зупинитися, говорячи при цьому: «Стій, міліція». Тоді обвинувачений спробував втекти, почав рух назад, але позаду знаходився автомобіль, в якому був він, ще один понятий та троє працівників міліції, в результаті чого автомобілі зіткнулися. Потім він побачив, як обвинувачений викинув у вікно гроші та вони розлетілися. Увесь цей час працівники міліції просили ОСОБА_7 вийти з машини, представляючись працівниками міліції та показуючи свої документи, але тій не виходив. Після цього хтось з співробітників міліції вибив скло автомобіля обвинуваченого, останнього витягли з автомобіля та наділи наручники. ОСОБА_7 падав на землю, працівниками міліції на місце були викликані лікарі швидкої медичної допомоги.

Показання, аналогічні показанням ОСОБА_17, дав в суді свідок ОСОБА_18, який також був залучений працівниками міліції у якості понятого 28 листопада 2012 року. Він бачив, що працівниками міліції ОСОБА_2 були вручені помічені гроші в сумі 42000 гривень. На місці зустрічі останнього та ОСОБА_7 в районі автовокзалу він бачив, як останній щось передав потерпілому, після чого ОСОБА_2 передав обвинуваченому файл. В послідуючому, коли працівники міліції зупинили автомобіль ОСОБА_7 та вимагали вийти з машини, представляючись співробітниками міліції та показуючи свої службові посвідчення, обвинувачений відкрив вікно з передньої правої сторони автомобіля та викинув целофановий файл з грошима. Потім з автомобілю вийшли жінка з дитиною, а ОСОБА_7 витягнули працівники міліції після того, як розбити скло в автомобілі. Добровільно обвинувачений на вимоги співробітників міліції не виходив, заблокувавши усі двері автомобіля. Ніхто з присутніх на місці події ніяких тілесних ушкоджень обвинуваченому не наносив, в якийсь момент останній втрачав свідомість, була викликана швидка медична допомога, але лікарі казали, що з ним усе гаразд.

Показання зазначених свідків повністю узгоджуються з сукупністю інших досліджених судом письмових доказів, що свідчать про винність обвинуваченого у вчиненні злочину.

Так, винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину підтверджується наступними письмовими доказами:

- протоколом огляду речей та документів від 28 листопада 2012 року, розпочатого о 17:00 годині та закінченого о 17:30 годині, з якого вбачається, що старшим слідчим слідчого відділу ЯМУ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_11 в кабінеті № 42 ЯМУ, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42012130700000001 від 22 листопада 2012 року, у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, за участю потерпілого ОСОБА_2, спеціаліста НДЕКЦ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_19, здійснено огляд грошових коштів загальною сумою 42000 гривень, з яких: 10 купюр по 500 гривень та 185 купюр по 200 гривень. Під час огляду з грошових купюр на копіювальному пристрою були зняті копії на 49 аркушах. З використанням маркеру для нанесення невидимої манкіровці, що люмінесцирує у ультрафіолетових променях синього кольору, на внутрішній стороні купюри ГК 0065835 номіналом 500 гривень, зроблена надпис: «Контроль ВДСБЕЗ». Аналогічний надпис зроблено на чистому аркуші паперу, який поміщений до конверту та опечатаний відрізком паперу з відтиском печаті «Для пакетів № 6 МВС Республіки Крим, управління внутрішніх справ м. Ялти», з підписами понятих та присутніх осіб. Також в ході огляду, з використанням препарату «Проминь-1», що при освітлені лампою ультрафіолетового світіння ярко люмінесцирує жовтим кольором, помічені грошові купюри. Зразок препарату «Промінь-1» також зроблено на чистому аркуші паперу, який поміщений до конверту та опечатаний з підписами понятих та присутніх осіб. Після огляду помічені грошові кошти в сумі 42000 гривень були передані ОСОБА_2 для проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні (т. 1 а.п. 124-199);

- протоколом огляду місця події від 28 листопада 2012 року (огляд почато о 20:20 годині, закінчено - о 23:05 годині), з якого вбачається, що старшим слідчим слідчого відділу ЯМУ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_11, в присутності понятих, за участю захисника ОСОБА_20, експерта ОСОБА_21, з використанням відеозапису та фотографування, проведено огляд ділянки місцевості в районі будинку № 87 по вул. Свердлова в м. Ялті. На ділянці дороги знаходиться автомобіль ВАЗ, держномер НОМЕР_2 сірого кольору, далі з правої сторони дороги - автомобіль «Ауді А8», держномер НОМЕР_3, у якого розбиті переднє та заднє скло. Справа від автомобіля «Ауді» на асфальті, на опорній стіні та за опорною стіною на траві виявлені грошові купюри в розкиданому виді, різним номіналом. Одна купюра номіналом в 200 гривень виявлена приблизно в 5-ти метрах від опорної стіни. Усі грошові купюри освітлені люмінесцентною лампою з ультрафіолетовим світінням, та виявлено світіння жовтого кольору по краях купюр. Біля опорної стіни рядом з автомобілем «Ауді» виявлений поліетиленовий пакет (файл), на якому при освітленні ультрафіолетовою лампою встановлено наявність слідів зі світінням жовтого кольору. Надалі експертом грошові кошти складені номіналами по 200 та 500 гривень, проведено огляд кожної купюри із зазначенням серій та номерів. Всього виявлено 185 купюр номіналом по 200 гривень та 10 купюр - по 500 гривень. Разом з грошовими купюрами також була виявлена одна перетягувальна резинка. Усі виявлені гроші та резинка поміщені в спеціальний пакет НІЕКЦ № 1857849, де розписались поняті та слідчий. Виявлений поліетиленовий пакет (файл) поміщений в спеціальний пакет НІЕКЦ № 1570313 з підписами понятих. При огляді автомобіля «Ауді» виявлено, що заднє скло автомобіля повністю розбито. Переднє ліве бокове скло двері водія також розбите. Двері водія відкриті. У зв'язку з відсутністю дозволу ОСОБА_7 на огляд салону автомобіля, прийняте рішення про вилучення автомобіля шляхом його опечатування та залишення на місці під охороною працівників міліції. Автомобіль «Ауді» накривається зверху поліетиленовою плівкою, закріплюється скотчем та опечатується відрізком паперу з підписами понятим та відтиском печаті № 7 «Для пакетів». Після зачитування протоколу зауважень та заяв не надійшло (т. 1 а.п. 201-209);

- протоколом затримання ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні злочину від 28 листопада 2012 року, під час якого у затриманого в присутності понятих, було виявлено та вилучено: з лівого карману куртки - лист паперу формату А-4, в якому був завернутий паперовий конверт з грошима в сумі 1000 гривень; з лівого карману джинсів - гроші в сумі 682 гривні, квитанція від 28 листопада 2012 року на купівлю валюти та лист формату А-4 з записами олівцем; з внутрішнього карману куртки - посвідчення депутата, технічний паспорт на автомобіль, посвідчення водія та інші документи; з заднього лівого карману джинсів - грошові кошти в сумі 2500 доларів США; виявлені гроші та предмети упаковані та опечатані. ОСОБА_7 дав при цьому письмові пояснення, вважаючи затримання незаконним, у зв'язку із застосуванням до нього заходів фізичного впливу, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження (т. 1 а.п. 211-215);

- протоколом освідування ОСОБА_7, проведеного 28 листопада 2012 року в період часу з 20:30 до 21:10 години, під час якого при світінні правої та лівої рук обвинуваченого світом ультрафіолетової лампи, на долонях та пальцях виявлено світіння ярко-жовтого кольору. Зроблені змиви на марлеві тампони з рук та шиї ОСОБА_7, які упаковані в три паперових конверта та опечатані печатками № 7 «Для пакетів», де розписались поняті. Після зачитування протоколу освідування, ОСОБА_7 пояснив, що світіння появилось у нього після того, як працівники міліції торкалися його рук та голови, коли витягали з автомобіля (т. 1 а.п. 217-218);

- протоколом обшуку автомобіля «Ауді А8», держномер НОМЕР_4, належного ОСОБА_7, від 29 листопада 2012 року, в ході проведення якого в салоні автомобіля за сидінням водія були виявлені документи на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2; під сидінням водія були виявлені та вилучені волога серветка та пачка з-під серветок, що світилися під ультрафіолетовим світінням; мобільний телефон «Нокіа», який також був вилучений в ході обшуку. Після обшуку автомобіль був переміщений до Масандрівського ВМ ЯМУ ГУ МВС України в АРК та опечатаний (т. 3 а.п. 192-199);

- висновком експерта № 2/334 від 10 січня 2013 року, відповідно до якого на обох сторонах наданих на експертизу десяті грошових купюр номіналом 500 гривень та ста вісімдесяті п'яті грошових купюр номіналом 200 гривень знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та однорідна за хімічним складом з наданим зразком спеціальної хімічної речовини (СХР), що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу огляду речей та документів від 28 листопада 2012 року зі зразком рідини препарат «Промінь-1», яка при освітлені лампою ультрафіолетового світіння, ярко люмінесціює жовтим кольором»; на внутрішній поверхні наданого на експертизу полімерного пакета типу «файл» знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та однорідна за хімічним складом з наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу…»; на наданому на експертизу гумовому кільці (резинці) знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та однорідна за хімічним складом з наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу…»; на наданих на експертизу марлевих тампонах зі змивами з долонь правої і лівої рук ОСОБА_7 знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та однорідна за хімічним складом з наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу…»; на наданому на експертизу марлевому тампоні зі змивом з шиї ОСОБА_7, нашарування спеціальної хімічної речовини не виявлено; на наданому на експертизу зразку марлевого тампона, який використовувався для змивів, нашарування спеціальної хімічної речовини не виявлено; на наданих на експертизу трьох грошових купюрах номіналом 500 гривень, одній грошовій купюрі номіналом 100 гривень, одній грошовій купюрі номіналом 50 гривень, одній грошовій купюрі номіналом 20 гривень, одній грошовій купюрі номіналом 10 гривень та одній грошовій купюрі номіналом 2 гривні, нашарування спеціальної хімічної речовини не виявлено; на наданих на експертизу двадцяті п'яті грошових купюрах номіналом 100 доларів США нашарування спеціальної хімічної речовини не виявлено; на обох сторонах серветки, наданій на експертизу в конверті з надписом «Додаток № 1 до протоколу обшуку Ауді А 8», знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та однорідна за хімічним складом з наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу…»; на наданій на експертизу упаковці (пачці) серветок (а саме на внутрішній поверхні клапана, яким закритий отвір, через який достаються серветки, та на зовнішній поверхні упаковки (пачки) під вищевказаним клапаном) знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та однорідна за хімічним складом з наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу…»; на верхній серветці (першій серветці до отвору, через який дістаються серветки), що знаходиться в наданій на експертизу упаковці (пачці) серветок, знаходиться нашарування незначної кількості речовини речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та по виявлених ознаках (колір люмінесценції) співпадає із наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу…»; на інших серветках, що знаходяться в наданій на експертизу упаковці (пачці) серветок, нашарування спеціальної хімічної речовини не виявлено; на наданому на експертизу ватному тампоні зі змивом з мобільного телефону «Нокіа С5» знаходиться нашарування незначної кількості речовини, яка люмінесціює в УФ-променях жовтим кольором та по виявлених ознаках (колір люмінесценції) співпадає із наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з надписом «Додаток № 3 до протоколу…»; на зворотній стороні наданої на експертизу однієї грошової купюри номіналом 500 гривень має місце виконаний спеціальною хімічною речовиною рукописний напис «Контроль ВДСБЕЗ», який люмінесціює в УФ-променях яскраво-блакитним (365 нм) або світло-фіолетовим (254 нм) кольором»; на інших наданих на експертизу грошових купюрах яких-небудь написів, виконаних спеціальною хімічною речовиною, не виявлено; речовина рукописного напису «Контроль ВДСБЕЗ», яка виявлена на одній грошовій купюрі номіналом 500 гривень, однорідна за хімічним складом з наданим зразком СХР, що знаходиться в конверті з написом «Додаток № 2 до протоколу огляду речей та документів від 28 листопада 2012 року, зі зразком надпису маркером для нанесення невидимої манкіровки, що люмінесціює в ультрафіолетовим променях синього кольору» (т. 4 а.п. 66-88).

Судом були перевірені доводи обвинуваченого про те, що ніяких грошей у ОСОБА_2 він не вимагав і хабара не одержував. Увесь час, поки тривало його затримання, він вважав, що це діють не працівники міліції, а злочинці, оскільки ніхто співробітником міліції не представлявся. Руки серветками він не витирав і грошей з автомобілю не викидав. ОСОБА_10 також грошей не викидала. В ході затримання до нього були застосовані заходи фізичного впливу та спричинені тілесні ушкодження.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 також показала, що особи, які переслідували автомобіль ОСОБА_7, не представлялись працівниками міліції, а при затриманні наносили обвинуваченому тілесні ушкодження.

Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 спростовуються вищенаведеними дослідженими судом доказами, зокрема, послідовними показаннями працівників відділу ДСБЕЗ та понятих, що були присутні при проведенні слідчих дій з контролю за вчиненням ОСОБА_7 злочину. Усі виявлені на місці затримання обвинуваченого, в ході особистого огляду останнього при затриманні, а також в ході огляду автомобіля «Ауді 8» гроші та предмети, були належним чином, відповідними посадовими особами та в присутності понятих, вилучені та опечатані, після чого у встановленому законом порядку направлені на експертне дослідження. З показань потерпілого та свідків, а також з досліджених судом письмових доказів, не вбачається ніяких порушень прав обвинуваченого ні в ході огляду грошових коштів та вручення їх потерпілому, ні в ході затримання обвинуваченого, його особистого огляду та освідування, ні в ході огляду місця події та автомобіля ОСОБА_7

Ніхто з допитаних в суді свідків не підтвердив факт застосування будь-яких заходів фізичного впливу до ОСОБА_7 До показань свідка ОСОБА_10 в цієї частині суд ставиться критично та розцінює їх як бажання допомогти обвинуваченому уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинений злочин, оскільки дані показання повністю спростовується сукупністю інших досліджених судом доказів, які не викликають ніяких сумнівів в їх належності та допустимості.

В матеріалах кримінального провадження маються медичні документи, з яких вбачається, що з 01 грудня 2012 року ОСОБА_7 перебував на лікуванні у нейрохірургічному відділенні Ялтинської міської лікарні з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана потиличної ділянки, забій правого ліктьового та плечового суглобів, травматична нейропатія гілочки правого променевого нерву (т. 4 а.п. 123, 128-129).

Допитані в судовому засіданні у якості свідків працівники міліції та поняті ОСОБА_17 і ОСОБА_18 показали, що тілесних ушкоджень працівники міліції ОСОБА_7 не спричиняли, в ході затримання він впав на землю, після чого йому була викликана швидка медична допомога, лікарем якої у обвинуваченого було виявлене забита неглибока рана потилочної области, без кровотечі, та поставлений попередній діагноз: ситуаційний невроз, гіпертензивний неускладнений криз (т. 1 а.п. 128-129).

Тобто докази того, що виявлені у ОСОБА_7 тілесні пошкодження утворилися в результаті заходів фізичного впливу з боку працівників міліції, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Судом також були перевірені й доводи захисника обвинуваченого про недопустимість та неналежність таких доказів, як дані в суді показання свідків - працівників міліції та понятих, оскільки допитані особи неодноразово змінювали свої покази, і в їх показаннях маються певні розбіжності.

Суд вважає, що усі допитані в суді працівники відділу ДСБЕЗ та поняті ОСОБА_17 і ОСОБА_18 давали повні та послідовні показання, які повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, у своєї сукупності. Деякі зі свідків (ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_17 і ОСОБА_18) допитувались судом неодноразово, і ніяких розбіжностей в показаннях одного свідка, допитаного декілька разів, та в показаннях різних свідків між собою, не мається.

На думку суду, усі досліджені в судовому засіданні докази відповідають вимогам кримінально-процесуального кодексу України, є належними та допустими. Ніяких порушень закону та прав обвинуваченого з боку органу досудового розслідування при отриманні доказів та здійсненні процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, допущено не було.

Також перевірялись та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні й доводи обвинуваченого про те, що рішення виконкому від 22 листопада 2012 року він передав ОСОБА_2 за вказівкою голови МВК ОСОБА_9

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інформування громадян про прийняті рішення МВК та Ялтинського міськвиконкому, а також здійснення видачі рішень, відповідно до посадової інструкції, відноситься до повноважень секретаря МВК. Тобто ніякої вказівки голови МВК для видачі відповідних рішень громадянам не потребується. Це входило до службових повноважень ОСОБА_7 і саме він повинен був своєчасно видати ОСОБА_2 та ОСОБА_8 рішення виконкому, що стосувались законних прав та інтересів останніх.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи захисника обвинуваченого щодо відсутності факту вимагання хабару у ОСОБА_2 ОСОБА_7, оскільки, на думку сторони захисту, потерпілий добровільно бажав передати гроші обвинуваченому після винесення рішення виконкомом Ялтинської міської ради щодо вирішення його питання та питання ОСОБА_8, а також доводи обвинуваченого про те, що вирішення питань ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ніхто не затягував, рішення виконкому заявники могли отримати в будь-який момент як у виконкомі, та й в МВК, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року, вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, полягає в одержанні хабара в будь-якому вигляді. Оскільки виконання чи не виконання службовою особою відповідних дій перебуває за межами об'єктивної сторони даного злочину, відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був він обумовлений до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це зробити.

Як показав потерпілий в судовому засіданні, починаючи ще з літка 2012 року він неодноразово приходив на прийом до ОСОБА_7, чекав у чергах, і коли він в кінці кінців здав усі необхідні документи до МВК, обвинувачений зателефонував йому, запропонував зустрітися та при зустрічі казав, скільки буде коштувати вирішення його питання та питання ОСОБА_8 Коли він відповів, що грошей у нього немає, ОСОБА_7 казав, що гроші треба шукати, тому він був вимушений погодитися дати хабар. В послідуючому вони телефонували один одному і кожного разу ОСОБА_7 вимагав привезти йому гроші. Тоді він вирішив звернутися до правоохоронних органів з приводу вимагання у нього хабара. Коли вже були прийняті рішення виконкому Ялтинської міської ради, про що він дізнався від ОСОБА_7, він неодноразово телефонував останньому та просив видати йому ці рішення. Обвинувачений кожного разу обіцяв передзвонити йому з цього питання і лише 28 листопада 2012 року погодився передати йому рішення в районі тролейбусної станції в м. Ялті.

На думку суду, ОСОБА_7 навмисно не видавав ОСОБА_2 рішення, прийняті виконкомом 22 листопада 2012 року, поки потерпілий не передасть йому хабар. І лише 28 листопада 2012 року, коли потерпілий був готовий передати ОСОБА_7 хабар, останній погодився зустрітися з ОСОБА_2 та передати йому рішення. Тобто обвинувачений, затягуючи з видачею рішень виконкому, умисно створював умови, за яких потерпілий був вимушений дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, навіть незважаючи на те, що гроші були передані потерпілим обвинуваченому після прийняття рішень виконкомом.

Таким чином, дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ст. 368 ч. 3 КК України (в редакції закону, що діяла на момент вчинення злочину), як одержання хабара у значному розмірі, поєднане з вимаганням.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується також в тому, що, будучі депутатом Ялтинської міської ради 6-го скликання, займаючи посаду секретаря міжвідомчої комісії комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» (надалі по тексту - МВК), з метою отримання незаконної майнової винагороди за виконання в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_8 дій з використанням свого службового становища, а саме за підготовку документації для визнання чотирьох нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_2, належних потерпілому та ОСОБА_8, такими, що придатні для проживання, та їх реєстрації, ОСОБА_7, шляхом умисного створення умов, що виразилися у зволіканні підготовки відповідної документації, яку він повинен був підготовити на виконання покладених на нього службових обов'язків, 16 листопада 2012 року приблизно о 17:00 годині на станції технічного обслуговування по вул. Блюхера в м. Ялті, з корисних спонукань, шляхом вимагання, отримав від ОСОБА_2 в якості хабара грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, як частину хабара за підготовку документації для визнання нежитлових приміщень придатними для проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі № 1-31/2011 від 20 жовтня 2011 року за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, дійшов до висновку, що положення ст. 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Тому положення першого речення частини третьої цієї статті "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Статтею 17 КПК України також закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає (ст. 92 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи дані положення закону, приймаючи до уваги, що прокурором не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вини обвинуваченого у вчиненні вищенаведеного злочину, даний епізод злоямнц повинен бути виключений з обвинувачення.

Обговорюючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Діяння, передбачене ст. 368 ч. 3 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину), відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обвинувачений раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів - психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин по справі і даних про особу обвинуваченого, враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити йому покарання лише у вигляді позбавлення волі, як міру відповідальності за вчинений ним злочин. Підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. ст. 69, 75 КК України, не вбачається.

До обвинуваченого також повинні бути застосовані такі додаткові види покарань, передбачені санкцією ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення ним злочину), як позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, а також конфіскація майна.

В ході досудового розслідування 30 листопада 2012 року обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Того ж дня після внесення суми завдатку за ОСОБА_7, останній був звільнений з-під варти з покладенням певних обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги, що протягом досудового розслідування та судового розгляду цього кримінального провадження обвинувачений виконував усі покладені на нього обов'язки, а прокурором не доведена наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на тримання під варту, про що просив прокурор у судових дебатах.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку 100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат вирішується в порядку ст. 124 КПК України.

Потерпілому ОСОБА_2 слід відмовити у задоволенні його цивільного позову щодо стягнення з обвинуваченого на його суми, еквівалентній 1000 доларів США, оскільки даний епізод злочину не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, а також займатися діяльністю, пов'язаною з представництвом держави, строком на 3 роки, та з конфіскацією усього належного йому майна.

Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк призначеного покарання час тримання під вартою - з 28 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року.

Заставу в сумі 171680 грн. (сто сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень), внесену ОСОБА_23 на розрахунковий рахунок Територіального управління ДСА України в АРК за підозрюваного ОСОБА_7, згідно платіжного доручення № 13779232 від 30 листопада 2012 року (т. 1 а.п. 282), - повернути заставодавцю ОСОБА_23 після набрання вироком суду законної сили та приведення до виконання вироку суду в частині призначеного покарання у виді позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення ОСОБА_7 від посади секретаря МВК виконавчого комітету Ялтинської міської ради, - скасувати після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 3628,8 грн. (три тисячі шістсот двадцять вісім гривень 80 копійок).

ОСОБА_2 у задоволенні цивільного позову до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Речові докази:

- оригінали рішень виконавчого комітету Ялтинської міської ради (т. 1 а.п. 100-101); диск для лазерних систем зчитування (т. 3 а.п. 60-61); документи, вилучені за місцем роботи ОСОБА_7 (т. 3 а.п. 182-184); документи, вилучені під час проведення обшуку автомобіля «Ауді А 8» (т. 3 а.п. 272-273); вилучений у ОСОБА_7 аркуш паперу з рукописним текстом чорнилами синього кольору (т. 4 а.п. 119-120), - зберігати в матеріалах цього кримінального провадження;

- марлевий тампон, вологу серветку, пачку серветок, ватний тампон зі змивом з мобільного телефону «Нокіа» (т. 3 а.п. 274-275), полімерний файл та гумову резинку (т. 4 а.п. 100-102), що знаходяться на зберіганні в сейфі службового кабінету № 107 СВ Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, - знищити;

- вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон «Нокіа» (т. 4 а.п. 17-18), що знаходяться на зберіганні в сейфі службового кабінету № 107 СВ Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, - повернути за належністю ОСОБА_7;

- вилучені у ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 1682 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят дві гривні) та 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США, що знаходяться на зберіганні в секторі фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, згідно квитанцій №№ 001287 та 000344 (т. 4 а.п. 49-52), - обернути на користь держави в рахунок конфіскації майна;

- грошові кошти в сумі 42000 грн. (сорок дві тисячі гривень) (т. 4 а.п. 17-18), що знаходяться на зберіганні в сейфі службового кабінету № 107 СВ Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, - звернути на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія цього судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Суддя: