Справа № 352/3216/13-ц

Провадження № 22-ц/779/440/2014

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Мелінишин Г.П.,

секретаря Вилки І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Угринівської сільської ради Тисменицького району, фермерського господарства "Нива" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 27 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Угринівської сільської ради Тисменицького району, фермерського господарства "Нива" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовує тим, що суд задовольнив корпоративні інтереси Угринівської сільської ради та ФГ "Нива", залишивши поза увагою інтереси більше 30-ти громадян, яким надано право на отримання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків на земельній ділянці площею 3,7546 га.

23 грудня 2010 року відповідачі уклали договір оренди земельної ділянки в порушення законних прав на отримання у власність земельних ділянок 93 громадянами та вимог частин 1-3 ст.124, п.12 ч.2 ст.134, ст.123 ЗК України, п.5 ч.4 ст.15 ЗУ "Про оренду землі". Допущені порушення чинного законодавства Угринівською сільською радою при наданні в оренду земельної ділянки ФГ "Нива" підтверджено проведеною перевіркою Головним управлінням Держкомзему в Івано-Франківській області та викладеного в листі від 01.03.2011 року.

Судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою обставини виникнення у позивача та зазначених вище осіб певних прав на спірну земельну ділянку, внаслідок прийняття сільською радою рішень від 26.05.2005 року, від 20.07.2007 року та 24.09.2010 року і виготовленого у зв'язку з цим проекту землеустрою.

Крім того, судом порушено вимоги ст.35 ЦПК України, а саме, не було залучено до участі у справі всіх осіб на яких може вплинути ухвалене судове рішення та п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України щодо зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи про визнання незаконним рішення сільської ради від 16.12.2010 року, яка розглядається Тисменицьким районним судом.

На вищенаведене рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу також подав ОСОБА_3, який обґрунтував свої вимоги аналогічними доводами, як і ОСОБА_2 У зв'язку з цим, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, заперечення представника Угринівської сільської ради, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є користувачем земельної ділянки площею 0,08 га та не є її власником, не має відповідних, визначених законом, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а тому, оспорюваним договором оренди земельної ділянки права позивача не порушені та відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є договір оренди земельної ділянки площею 3,7546 га сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2625886801:11:157:0051, яка знаходиться на масиві "За малинівкою" в с. Угринів, Тисменицького району, укладений 23.12.2010 року між Угринівською сільською радою та ФГ "Нива", зареєстрований у Тисменицькому районному відділі Івано-Франківської філії ДП "ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041031200005 від 23.12.2010 року.

Договір оренди даної земельної ділянки оспорюється ОСОБА_2, якому рішенням Угринівської сільської ради від 20.07.2007 року надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на масиві "За малинівкою" в с. Угринів, Тисменицького району та рішенням Угринівської сільської ради від 24.09.2010 року затверджено проект відведення земельної ділянки, а земельна ділянка площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на масиві "За малинівкою" в с. Угринів передана йому у власність.

Також з договором оренди земельної ділянки від 23.12.2010 року не погоджується ОСОБА_3, якому рішенням Угринівської сільської ради від 26.05.2005 року надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на масиві "За малинівкою" в с. Угринів, Тисменицького району та рішенням Угринівської сільської ради від 24.09.2010 року затверджено проект відведення земельної ділянки, а земельна ділянка площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на масиві "За малинівкою" в с. Угринів передана йому у власність.

Вищевказані земельні ділянки, які були запроектовані для відведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебувають у складі земельної ділянки загальною площею 3,7546 га, що передана в оренду ФГ "Нива", згідно оспорюваного договору оренди від 23.12.2010 року.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ст. 131 ЗК України).

Крім того, статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки.

Таким чином, під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до вимог ст.22 ЗК України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином врахував, що вимагаючи визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, позивач фактично не обґрунтував, яким саме чином порушено його право, оскільки у порушення вимог земельного законодавства ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 не є власниками чи користувачами земельної ділянки.

Також, діючим законодавством визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", тощо.

Так, відповідно до положень ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 14 ч. 1 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове тлумачення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Йде мова про відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених частиною 1 статті 15 ЗУ "Про оренду землі".

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно із п.5 зазначеного Порядку для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди ; план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються: акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі не визначення їх у натурі; проект відведення земельної ділянки у разі надання її в оренду зі зміною цільового призначення.

Позивач звертаючись з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.12.2010 року зазначив відсутність двох істотних умов: відсутність чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, відсутність рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Разом з тим, оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додано план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів. Також, до договору оренди було долучено акт приймання-передачі об'єкта оренди, копія витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та копія рішення сільської ради про затвердження технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки.

Наведене вказує на те, що між орендодавцем та орендарем при укладенні договору оренди землі погоджено всі істотні умови, у тому числі об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується умовами договору. Крім того, сторонами дотримана процедура укладення договору та його державна реєстрація.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі справ, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2011 року, залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2012 року, відмовлено у задоволенні позову прокурору Тисменицького району в інтересах держави в особі управління Держкомзему в Тисменицькому районі заявленого до Угринівської сільської ради, ФГ "Нива", третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сільської ради від 16.12.2010 року, недійсними договорів оренди земельних ділянок від 23.12.2010 року та скасування їх державної реєстрації (а.с.35-41).

При цьому, було встановлено, що оскільки рішення Угринівської сільської ради від 16.12.2010 року прийнято на підставі рішення цієї ж сільської ради від 28.03.2002 року, яке у встановленому судовому порядку не скасовано, недійсним чи нечинним не визнавалось, то відсутні підстави для визнання незаконними договорів оренди земельних ділянок від 23.12.2010 року.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що рішення Угринівської сільської ради від 22.02.2005 року, яким відмінено рішення сесії сільської ради від 28.03.2002 року про надання в тимчасове користування ФГ "Нива" спірної земельної ділянки, прийнято з порушенням норм земельного законодавства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року у справі №1-9/2009р., органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Нормативні акти одноразового застосування, вичерпують свою дію за фактом їх виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органами місцевого самоврядування після їх виконання.

А тому, саме рішення Угринівської сільської ради від 22.02.2005 року, яким відмінено рішення сесії сільської ради від 28.03.2002 року, та рішення сесії Угринівської сільської ради від 26.05.2005 року про виділення 93 громадянам і зокрема ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельних ділянок являються незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм земельного законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу, що апелянти просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції, згідно ч.1 ст.307 ЦПК України, не наділений такими повноваженнями.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.П. Мелінишин