Справа № 2-392/13

Провадження № 22ц/782/4608/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів - Максюти І.О., Туренка С.І.

при секретарі - Аліханян Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 14 жовтня 2013 року в справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА :

В обґрунтування позову, з яким позивач звернувся до суду 09 жовтня 2012 року, зазначено, що в 2007 році був укладений кредитний договір між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1, умови якого позичальник належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 21 серпня 2012 року становить 291 981,60 грн. та складається з: 200 565,71 грн.- заборгованості за простроченим кредитом, 77 835,59 грн.- заборгованості за відсотками за користування кредитом, 13 580,29 грн. - комісії. ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору про відступлення вимоги набув права вимоги за укладеним з відповідачем кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором та відшкодувати понесені судові витрати.

Оскаржуваним рішенням суд задовольнив позов. Стягнув на користь ПАТ «Дельта Банк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 291 981,60 грн. та судовий збір в розмірі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, позивач не представив належних доказів відступлення вимоги в кредитному зобов'язанні. А, крім того, при визначенні розміру заборгованості суд в порушення гнорм процесуального права беззаперечно прийняв до уваги представлений позивачем розрахунок заборгованості без врахування доказів, наданих відповідачем.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У мотивувальній частині (п. З ч. І ст. 215 ЦПК) рішення зазначаються посилання на встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Ухвалене у справі рішення суду в повному обсязі не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на те, що суд першої інстанції не надав відповіді на всі доводи відповідача. Тим самим порушено вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №383/ФКВ-07, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит для придбання житлового будинку в розмірі 26600 доларів США, а Позичальник зобов'язався повернути кредит зі сплатою 11% річних в строк до 08 серпня 2032 року рівними частинами в розмірі не менш як 88,67 доларів США щомісячно по 20 число включно. (а.с.10-17, 133-134)

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпрормбанку на користь Дельта Банку, серед яких були передані кредитні зобов'язання за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.19-20)

За умовами вказаного договору новому кредитору ПАТ «Дельта Банк» була передана заборгованість за кредитним договором №383/ФКВ-07, що утворилась станом на 30 червня 2010 року та становила: тіло кредиту - 25 092,67 доларів США., нараховані відсотки - 3 829,09 дололарів США, комісія - 5 638,39 грн. (а.с.60)

Правовідносини сторін є договірними та врегульовані нормами цивільного права про зобов'язання, що виникли з кредитного договору.

Згідно ст.ст.3, 6, 627 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З матеріалів справи вбачається, що зміна первісного кредитора ТОВ «Український промисловий банк» на нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» відбулась у встановленому законом порядку на підставі цивільно-правового договору. На виконання договору від 30 червня 2010 року ТОВ «Український промисловий банк» передав ПАТ «Дельта Банк» кредитні договори, договори застави (іпотеки), поруки, кредитні справи, в тому числі укладений з ОСОБА_1 кредитний договір №383/ФКВ-07 від 09 серпня 2007 року та кредитну справу, що підтверджується актом приймання-передачі від 12 серпня 2010 року (а.с.62).

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач не має права вимоги за укладеним ним з ТОВ «Український промисловий банк» кредитним договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності зі ст.ст.610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

В своїх поясненнях відповідач не заперечував, що має заборгованість за кредитним договором, але посилався на те, що перестав виконувати зобов'язання за кредитним договором перед ТОВ «Український промисловий банк», оскільки були закриті відділення Банку в м.Луганаську, в тому числі й те, в якому він здійснював платежі, а він був повідомлений про закриття Банку, тому він не мав можливості перераховувати щомісячні грошові кошти, а про передачу права вимоги ПАТ «Дельта Банк» він дізнався тільки в зв'язку з пред'явленням до нього позову. Разом з тим не заперечував того факту, що не звертався безпосередньо до Банку, який є стороною договору та адреса якого зазначена в кредитному договорі з претензією з приводу виникнення у нього перешкод для здійснення платежів.

Однак, вказані обставини не мають значення для вирішення справи, оскільки не є підставою для звільнення відповідача від зобов'язань за кредитним договором.

Підстави припинення зобов'язань зазначені в Главі 50 Розділу І Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Кредитним договором сторони передбачили його дію до повного виконання (п.7.3), що відповідає положенню ст.599 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 517, 603 ЦК України заміна кредитора не є підставою для припинення зобов'язання, крім випадку зарахування у разі заміни кредитора згідно із ст. 603 ЦК України.

За таких обставин відсутні передбачені договором або законом підстави для звільнення відповідача повністю або частково від виконання взятих ним зобов'язань за кредитним договором.

Разом з тим, суд вважає, що вимога ПАТ «Дельта Банк» про стягнення кредиту достроково не підлягає задоволенню, оскільки це не відповідає умовам кредитного договору.

Пунктами 3.4.4, 6.2 кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов договору. Разом з тим, сторони передбачили, що Банк надсилає Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, після чого у Позичальника є тридцять календарних днів для повернення кредиту.

Позивачем на підтвердження такого повідомлення представлена копія досудової вимоги від 23 серпня 2012 року, в якій ПАТ «Дельта Банк» повідомив відповідача про те, що він є новим кредитором та вимагає дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором. (а.с.18).

Вказаний доказ не може бути прийнятий до уваги судом з огляду на те, що відповідач категорично заперечує факт отримання ним такої вимоги, а позивач не представив суду доказів надіслання цієї вимоги відповідачу. Тому суд вважає справедливим та таким, що відповідає договору та законодавству стягнення з відповідача тільки поточної заборгованості, яка утвоорилась станом на 21 серпня 2012 року.

При визначенні розміру поточної заборгованості за кредитним договором, суд перевірив надані позивачем та відповідачем розрахунки заборгованості (а.с.60-61, 69-70), з урахуванням наданих відповідачем виписок з особового рахунку (а.с.71-86).

З представленого ПАТ «Дельта Банк» розрахунку заборгованості (а.с.60) вбачається, що від первісного кредитора ТОВ «Український промисловий банк» прийнято на баланс заборгованість відповідача за кредитним договором у розмірі: 25 092,67 доларів США - заборгованість за кредитом, 3829,09 доларів США - заборгованість за відсотками, 5638,39 грн. - заборгованість по комісії.

Разом з тим, вказаний розмір заборгованості частково спростовується випискою з особового рахунку відповідача (а.с.71-86).

Суд приймає до уваги надані відповідачем виписки з особового рахунку, оскільки вони були отримані ним в ТОВ «Український промисловий банк» та позивачем не спростовані (в судовому засіданні представник позивача пояснив, що з передачею від ТОВ «Український промисловий банк» кредитної справи розрахунок заборгованості за укладеним з відповідачем кредитним договором не передавався, тому надати суду розрахунок заборгованості, яка утворилась після до 30 червня 2010 року, позивач не має можливості).

З виписки з особового рахунку (а.с.71-73) вбачається, що відповідач виконував умови договору перед ТОВ «Український промисловий банк» по щомісячному поверненню тіла кредиту в розмірі 88,67 доларів США та станом на 22 червня 2010 року поточної заборгованості не мав.

Таким чином, поточна заборгованість повернення тіла кредиту станом на 21 серпня 2012 року становить 26 місяців, а в сумарному виразі 2 305,42 доларів США (88,67 доларів США х 26 місяців).

Виходячи з офіційного курсу Національного Банку України долара США по відношенню до гривні, зазначеному в розрахунку Банку (а.с.60-61) розмір поточної заборгованості становить 18 427,92 грн. ( 2 305,42 доларів США х 799,3 грн.).

З виписки з особового рахунку (а.с.74-79) вбачається, що відповідач виконував умови договору перед ТОВ «Український промисловий банк» по щомісячній сплаті відсотків та до червня 2010 року поточної заборгованості не мав. Але відповідачем не були сплачені нараховані йому в червні 2010 року відсотки у розмірі 226,87 доларів США (13,07 + 213,80). У зв'язку з цим суд не може погодитись з розрахунком заборгованості (а.с.60) в частині нарахованих відсотків станом на 30 червня 2010 року в розмірі 3 829,09 доларів США, оскільки це не відповідає витягу з особового рахунку.

Таким чином, поточна заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом становить 6218,71 доларів США з наступного розрахунку: 10039,63 (нарахована позивачем загальна заборгованість станом на 21 серпня 2012 року) - 218,70 (нарахована позивачем загальна заборгованість 01 вересня 2012 року) - 3602,22 ( (3829,09 - 226,87) нарахована ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість станом на 22 червня 2010 року).

Виходячи з офіційного курсу Національного Банку України долара США по відношенню до гривні, зазначеному в розрахунку Банку (а.с.60-61) розмір поточної заборгованості становить 49 706,15 грн. (6218,71 доларів США х 799,3 грн.).

З виписки з особового рахунку (а.с.80-84) вбачається, що відповідач виконував умови договору перед ТОВ «Український промисловий банк» по щомісячній сплаті комісії та станом на 22 червня 2010 року поточної заборгованості не мав, але не сплатив комісію, нараховану з 23 червня 2010 року в розмірі 315,62 грн.

Таким чином, поточна заборгованість зі сплати комісії становить 8 495,25 грн., яка складається з нарахованої первісним кредитором суми комісії в розмірі 315,62 грн. та нарахованої новим кредитором комісії за період з 01 липня 2010 року по 31 серпня 2012 року (а.с.60-61).

Представлений відповідачем розрахунок заборгованості судом не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, судом визначена поточна заборгованість за кредитом (тіло кредиту), виходячи з розрахунку, наданого позивачем та з урахуванням відомостей з особового рахунку, наданого відповідачем. Суду не було представлено належних доказів того, що заборгованість за кредитом була погашена відповідачем у більшому розмірі. Такими доказами можуть бути тільки платіжні документи. Для огляду в судовому засіданні відповідачем були представлені всі наявні в нього оригінали платіжних документів, виданих ТОВ «Український промисловий банк», але всі здійснені по ним платежі відображені в особовому рахунку. З тієї ж підстави не відповідає наявним у справі доказам розрахунок відповідача в частині комісії. Що стосується розрахунку відсотків за користування кредитом, то застосована відповідачем для розрахунку формула нарахування відсотків не відповідає умовам кредитного договору. Пунктом п.2.6 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. При розрахунку процентів використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

З урахуванням вищевикладеного загальний розмір заборгованості за кредитним договором, що утворився станом на 21 серпня 2012 року та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 76 628,62 грн. з яких 18 427,22 грн. - заборгованість за кредитом, 49 706,15 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам, 8 495,25 грн. - комісія.

Згідно зі ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 313-317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 14 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення

Позов ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №383/ФКВ-07 від 09 серпня 2007 року станом на 21 серпня 2012 року в загальному розмірі 76 628,62 грн. з яких 18 427,22 грн. - заборгованість за кредитом, 49 706,15 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам, 8 495,25 грн. - комісія.

Відмовити в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в іншій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у відшкодування витрат по сплаті судового збору 766,29 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя-доповідач: