№ справи:113/1588/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Климова Г.М.

№ провадження:22-ц/190/955/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В.

суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим Фірсова С.В.,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_9 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції АР Крим (далі - ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим) від 26 квітня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , відповідно до якої накладено арешт на усе належне заявнику майно із забороною проведення відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_6

Скарга мотивована тим, що всупереч вимог частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем порушений принцип співмірності вартості арештованого майна із сумою боргу заявника за виконавчим документом .

Вказуючи на ці обставини, представник ОСОБА_6 просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим Фірсова С.В., щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також звільнити з-під арешту земельну ділянку площею 0,1639 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 739473, виданого 05 квітня 2010 року.

Ухвалою Первомайського районного суду АР Крим від 16 грудня 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено .

В апеляційній скарзі на вказану ухвалу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим , що суд першої інстанції не дослідив належним чином наявні у матеріалах справи докази і проігнорував доводи заявника , яким не дав відповідної правової оцінки , як наслідок, дійшовши помилкового висновку про безпідставність поданої скарги та постановивши незаконну ухвалу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги , суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог заявника у зв'язку із недоведеністю фактів протиправних дій державного виконавця при винесенні 26 квітня 2012 року спірної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження під час здійсненні виконавчих дій у межах процедури виконавчого провадження.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до положень статей 383 і 387 ЦПК України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, а при розгляді скарги суд зобов'язаний дати правову оцінку рішенням, діям чи бездіяльності державного виконавця відносно вимог закону і за результатами розгляду постановити ухвалу.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що предметом оскарження є складена 26 квітня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим у межах процедури виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № НОМЕР_1 , виданого 17 квітня 2012 року Роздольненським районним судом про стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь стягувача(держава) сумі у розмірі 18727,44 грн., постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , відповідно до якої накладено арешт на все належне боржнику ОСОБА_6 майно із забороною проводити відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ( а.с.5)

Матеріали справи також свідчать, що копія вказаної постанови була направлена ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим заявнику 04 вересня 2013 року за його заявою, а 16 вересня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з цією скаргою ( а.с.6-8).

Мотивом оскарження дій державного виконавця з приводу описи й арешту вищевказаного майна є порушення суб'єктом оскарження встановленої статтею 57 Закону України « Про виконавче провадження » процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання рішення щодо співмірності обсягу і вартості арештованого майна розміру суми стягнення за виконавчим документом , оскільки вартість цього майна значно перевищує суму боргу заявника .

Разом з тим зазначені у скарзі обставини не доведені заявником у встановленому законом порядку і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладений обов'язок вживати передбачені цим Законом заходів примусового виконання рішень , неупереджено , своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За вимогами частини 1 статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями частини 3 статті 57 вказаного Закону і пункту 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій,затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, встановлено право органу державного виконання постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накласти арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Таким чином , діючим законодавством встановлено право державного виконавця застосовувати заходи забезпечення реального виконання рішення суду шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження як у розмірі суми стягнення з урахуванням додаткових витрат на проведення виконавчих дій,так і на все майно боржника , або його окремі частини .

Отже доводи представника заявника щодо законодавчого обмеження повноважень державного виконавця накладати арешт на майно боржника виключно у розмірі суми стягнення ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм закону з цього питання .

Відповідно до приписів частини 5 статті 57 Закону України « Про виконавче провадження», а також пункту 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій , пункту 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 , арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, про що складається акт опису та арешту майна боржника , а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

У матеріалах справи відсутній акт опису та арешту майна ОСОБА_6 у зв'язку з чим вимоги заявника щодо звільнення з під арешту належної йому земельної ділянки площею 0,1639 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є безпідставними і не підтверджені відповідними доказами .

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того , що дії державного виконавця ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим щодо винесення спірної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є правомірними і відповідають наведеним положенням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій , не встановлено факту порушення прав чи інтересів заявника як сторони виконавчого провадження з боку посадової особи державної виконавчої служби , тому вимоги ОСОБА_6 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають .

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 на думку судової колегії не спростовують таких висновків суду і не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали , яка відповідає вимогам діючого законодавства , що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України є підставою для відхилення скарги і залишення ухвали без змін .

На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, статтями 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 відхилити .

Ухвалу Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Судді:

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.