Справа № 114/107/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2014року смт. Роздольне
Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Абеляшева О.В.,
при секретарі - Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства МВС України «Інформ - Ресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ДП МВС України «Інформ - Ресурси» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вимоги мотивував тим, що 03.08.2013 року був тимчасово затриманий транспортний засіб - ІЖ 412, державний номер НОМЕР_1 шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик тимчасового затримання за адресою м. Євпаторія, вул. Роздольненське шосе,19, про що свідчить акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 03.08.2013 року. Згідно даних реєстраційної картки власником транспортного засобу є відповідач ОСОБА_1 З моменту доставлення по 20.11.2013 року зазначений транспортний засіб знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику тимчасового затримання. Власник транспортного засобу був сповіщений про необхідність забрати автомобіль та оплатити витрати, пов'язані із його зберіганням, однак не вжив відповідних заходів стосовно повернення транспортного засобу. Відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», повернення тимчасово затриманого транспортного засобу. Який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його власника за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу. На підставі статуту підприємства та Положення про Філію між Севастопольською філією державного підприємства УМВС України «Інформ-ресурси» та Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АРК від 07.05.2012 року був підписаний договір про співпрацю за №12. Відповідно до цього Договору сторони зобов'язуються забезпечити виконання вимог Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках. Вказаною вище постановою дозволено підрозділам Державної автомобільної інспекції для доставлення та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів укладати договори з державними підприємствами. Оскільки підприємство здійснює діяльність на розрахунковій основі, воно не може надавати послуги на безкоштовній підставі. Згідно із встановленими тарифами, заборгованість за зберігання автомобілю складає 4660 грн. Зберігання транспортних засобів на майданчику з тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів відбувається в порядку, визначеному ст. 954 ЦК України. Керуючись положеннями параграфу 1 глави 66 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 4660 грн. за доставлення та зберігання транспортного засобу, 850 грн. за оплату юридичних послуг та судовий збір.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чино, надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник надав письмове заперечення на позовну заяву, просив розглядати справу за відсутності представника відповідача, у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав того, що із відповідачем договір про зберігання його автомобілю не укладався, відповідач своє майно на зберігання позивачу не передавав, не зобов'язувався передати у майбутньому, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача плати за зберігання автомобіля.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно протоколу огляду 03.08.2013 року у присутності водія ОСОБА_2 автомобіль ІЖ 412, державний номер НОМЕР_1 було затримано.
Власником даного автомобілю є відповідач ОСОБА_1, що підтверджується довідкою інформаційної системи ДАІ.
Позивачем надано копію повідомлення на підтвердження необхідності сплати 4060 грн., яке, згідно із позовної заяви було направлено відповідачу.
Позивачем зазначено, що між позивачем та відповідачем склалися правовідносини зберігання, зокрема, зберігання за законом, тому відповідач на підставі положень ст.ст. 954 ЦК України зобов'язаний сплатити суму заборгованості, визначеної у позові.
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Статтею 937 ЦК України встановлено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦК України. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
З письмового заперечення представника позивача вбачається, що із відповідачем договір про зберігання його автомобілю не укладався, відповідач своє майно на зберігання позивачу не передавав, не зобов'язувався передати у майбутньому.
Таким чином, суд позбавлений можливості встановити обсяг обов'язків відповідача згідно із домовленістю сторін.
Судом встановлено, що відповідачу не було повідомлено про те, що його автомобіль передано на штраф майданчик. Вимогу заявлено тільки про оплату знаходження там автомобілю через певний строк.
Щодо домовленості сторін з приводу зберігання майна позивачем у позові пояснено, що зберігання майна відповідача здійснюються за законом.
Відповідно до ст. 954 ЦК України, положення глави 66 параграфу 1 застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.
Представником позивача не зазначено, на підставі якого закону він здійснює зберігання речі відповідача, отже, суд при вирішенні спору застосовує положення вказаних вище норм ЦК України. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затверджений постановою КМУ №1102 від 17.12.2008 року, не є законом, а є підзаконним правовим актом, крім того, дана постанова регулює діяльність органів Державної автомобільної інспекції, а не позивача.
У позовній заяві зазначено про наявність договору про співпрацю №12. Із наданого договору не вбачається, як даний договір регулює та на підставі чого створює обов'язки для третіх осіб. Крім того, на момент укладення даного договору автомобіль відповідача не перебував на штраф майданчику, тоді як укладати договори про зберігання на майбутнє позивач не має права згідно ст. 936 ЦК України.
Пунктом 2 постанови КМУ №1102 від 17.12.2008 року зазначено, що підрозділам Державної автомобільної інспекції для доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів дозволено укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ. У разі потреби зазначені державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг, але ж не зазначено, що дані договори є обов'язковими для виконання третіми особами.
Процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення визначено Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, який затверджено також вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008, № 1102.
Відповідно до вказаного вище Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху. При складанні протоколу про тимчасове затримання транспортного засобу вказується адреса майданчика із зберігання автомобілю, посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Пунктами 12, 13 вказаного Порядку зазначено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу уповноважена особа Державтоінспекції повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а за його відсутності - черговій частині територіального органу внутрішніх справ. За транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.
Таким чином, з вказаного нормативно-правового акту вбачається, що оплата стоянки є обов'язком власника або водія затриманого транспортного засобу у разі повернення автомобілю.
Судом встановлено, що спірний автомобіль відповідачу не повернуто, вимог про його повернення він до позивача не пред'являв.
Крім того, з протоколу огляду та затримання транспорту від 03.08.2013 року вбачається, що 03.08.2013 року затриманим автомобілем керував ОСОБА_2, а не відповідач.
Таким чином на час затримання автомобіля ОСОБА_1 не був ні власником, ні користувачем даного автомобіля, так як він ще в 2007 році видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 з правом продажу вказаного автомобіля, яка надана представником відповідача по справі разом із письмовим запереченням.
Відповідно до ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Таким чином, позивачем не доведено обов'язок відповідача забрати належну йому річ у певний строк, жодних письмових угод між сторонами укладено не було, вимог про повернення речі відповідач не заявляв, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач повинен сплатити за зберігання речі відповідно до договірних зобов'язань та у строк, встановлений позивачем. Також позивачем не зазначено, в силу яких вимог закону відповідач зобов'язаний вчинити дії, що від нього вимагає позивач.
Вимог забрати річ у розумний строк позивач до відповідача не заявляв.
Відповідно до ст. 10,11 ЦПК України, суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог.
Вказані обставини свідчать про передчасність вимог позивача, відсутність підстав вважати права позивача порушеними та про відсутність підстав для їх задоволення.
Оскільки судом не встановлено факту порушення прав позивача, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення судових витрат.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Державного підприємства МВС України «Інформ - Ресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: