Справа №:104/1818/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Гребеннікова Н.О.

№ провадження:22-ц/190/1459/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В.

суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Білогірського районного споживчого товариства, Білогірського районного центру зайнятості, Міністерства соціальної політики України про виділ частки майна в натурі та припинення права спільної часткової власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач на підставі договору дарування від 22 червня 2011 року є власником 5/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з магазину загальною площею 195,7 кв.м, (літер «Т») прибудов (літер «Т1», «Т2», «Т3» «Т4») , ганку, літер «уТ» - ганку, ганку, «т1» - навісу (тимчасова будівля), ганку, «Щ» - навісу, «Ч» - вбиральні.

Іншими співвласниками вказаних нежитлових будівель є відповідачі Білогірське районне споживче товариство та Білогірський районний центр зайнятості.

Оскільки частки співвласників нежитлових будівель фактично між ними поділені із влаштуванням відокремлених входів, позивач на підставі статті 364 Цивільного кодексу України просив виділити в натурі 5/100 часток вищезазначених нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 припинити право спільної часткової власності.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 19 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_6 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне їх з'ясування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не з'ясував належним чином правову природу виниклих між сторонами відносин, не дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи і наданим позивачем доказам , внаслідок чого дійшов передчасного помилкового висновку про відсутність між сторонами спору та можливість поділу спірного нерухомого майна , що є спільною частковою власністю сторін шляхом позасудових процедур, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення.

У запереченнях на апеляційну скаргу Білогірське районне споживче товариство просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що виділ частки у праві спільної часткової власності не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватись на підставі укладеного між усіма співвласниками договору, тому вимога ОСОБА_6 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, є передчасною. При цьому суд послався на частину 1 статті 358 ЦК України, яка передбачає здійснення права спільної часткової власності за їх згодою.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 цього Кодексу закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Поняття спільної часткової власності викладено в частині 1 статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Згідно зі статтею 358 вказаного Кодексу право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Способи реалізації існуючих в співвласника правомочностей розпорядження спільним майном передбачені в статтях 364, 367 ЦК України.

Так статтею 364 ЦК України співвласнику надано право на виділ в натурі його частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому якщо такий виділ не

допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Договір про виділ в натурі частки з нерухомого майна спільного майна укладається у письмовій формі .

Змістом пунктів 2.2, 2.7 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 77414041, встановлено проведення поділу на самостійні об'єкти нерухомого майна відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси і вирішення спорів щодо поділу об'єктів нерухомого майна в судовому порядку .

Отже, можливість проведення виділу або поділу у натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, закон пов'язує з домовленістю співвласників, оформленою письмовим і нотаріально посвідченим договором, або у судовому порядку за відсутності цих обставин.

При цьому виділ частки майна, що є об'єктом спільної часткової власності, у натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників,а особа набуває право власності на виділене майно з державною реєстрацією такого права у встановлених законом випадках.

Таким чином у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності, за всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за яким право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовані необхідністю виділу належної йому частки нерухомого майна, а саме - нежитлових будівель з припиненням права спільної часткової власності на цю частку, спірні правовідносини сторін регулюються нормами статті 364 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено , що ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору дарування № 1358 від 22 червня 2011 року належать 5/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з літер «Т» - магазину , літер «Т1» - прибудови, літер «Т2» - прибудови, літер «Т3» - прибудови, ганку, літер «уТ» - ганку, ганку, літер «Т4» - прибудови, літер «т1» - навісу (тимчасова будівля), ганку, літер «Щ» - навісу, літер «Ч» - вбиральні (а.с. 6-8).

Іншими співвласниками нежитлових будівель за вказаною адресою є Білогірське районне споживче товариство -70/100 часток, держава в особі Міністерства соціальної політики України (оперативне управління Білогірського районного центру зайнятості ) -5100 часток , права спільної часткової власності на інші 25100 частки цього майна припинено у судовому порядку ( а.с. 30).

Правильність викладених обставин сторонами не заперечувалася і підтверджена матеріалами справи .

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 211 від 29 листопада 2013 року ( а.с. 52-69), ринкова вартість вищенаведених належних ОСОБА_6 нежитлових будівель складає 679 930 грн. При цьому експерт зазначив, що належні позивачу будівлі розташовані окремо від інших будівель та мають ізольовані виходи, тому виділити їх в натурі можливо шляхом безпосередньої передачі у власність ОСОБА_6 усіх належних йому за договором дарування приміщень, що відповідає його ідеальній частці у праві спільної часткової власності.

Під час апеляційного перегляду представниками відповідачів не оспорювався той факт, що частки співвласників фактично між ними поділені, мають відокремлені виходи та є ізольованими приміщеннями, тому вони не заперечують проти виділення частки позивача у нежитлових приміщеннях в натурі , але в судовому порядку.

Відсутність у відповідачів як співвласників наміру вирішити спірне питання шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про виділ у натурі частки позивача у спільному нерухомому майні підтверджується листами Білогірського районного споживчого товариства на адресу ОСОБА_6 від 22 липня 2013 року № 01-11185 та від 25 грудня 2013 року № 01-11302 щодо відсутності домовленості з позивачем про добровільний виділ частки спірного нерухомого майна та вирішення цього питання лише в судовому порядку, проти чого також не заперечував Білогірський районний центр зайнятості ( а.с.34).

Наведене на думку колегії суддів свідчить про наявність між сторонами спору та неможливість його врегулювання позасудовим шляхом в порядку статті 358 ЦК України.

Проте, суд першої інстанції, відмовляючи у позові ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю між сторонами спору і недотримання позивачем досудового порядку виділення частки спільного майна в натурі , не звернув достатньої уваги на наведені обставини та норми матеріального закону, всупереч статей 213 і 214 ЦПК України не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору .

Оскільки місцевий суд при вирішенні справи за позовом ОСОБА_6 припустився порушення норм матеріального і процесуального права, унаслідок чого дійшов хибного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6, оскаржуване рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню згідно із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_6 шляхом виділення йому на праві власності запропонованих експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 211 від 29 листопада 2013 року нежитлових приміщень та припинення права спільної часткової власності позивача на 5100 часток нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1

За правилами частини 5 статті 88 ЦПК України апеляційний суд при ухваленні нового рішення відповідно змінює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, таким чином, з Білогірського районного споживчого товариства, Білогірського районного центру зайнятості та Міністерства соціальної політики на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню у рівних частках судовий збір в сумі 5161,5 грн., на користь держави - в сумі 1637,80 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 до Білогірського районного споживчого товариства, Білогірського районного центру зайнятості, Міністерства соціальної політики України про виділ частки майна в натурі та припинення права спільної часткової власності.

Виділити в натурі ОСОБА_6 на праві власності 5/100 часток нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею 195,7 кв.м. згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 211 від 29 листопада 2013 року у вигляді літер «Т» - магазину , літер «Т1» - прибудови, літер «Т2» - прибудови, літер «Т3» - прибудови, ганку, літер «уТ» - ганку, ганку, літер «Т4» - прибудови, літер «т1» - навісу (тимчасова будівля), ганку, літер «Щ» - навісу, літер «Ч» - вбиральні.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_6 на 5100 часток нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1.

Стягнути в рівних частках з Білогірського районного споживчого товариства, Білогірського районного центру зайнятості, Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 5161,5 грн., в дохід держави - 1637,80 грн. судового збору .

Рішення набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.