Справа № 121/1360/13-ц

2/121/202/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м. Ялта

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення житлового приміщення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ялтинського міського суду АР Крим, уточнивши позовні вимоги просив суд: виділити йому у користування житлову кімнату №1 площею 17,5 кв.м. та лоджію площею 4,0 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1; також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 9859,30 грн. та моральну шкоду в розмірі 700000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, просила відмовити в задоволені позову.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи сповіщалась завчасно та належним чином. Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила що її дочка хворіє.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 (а.с. 25 т.1).

Відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності належить по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 43,68,69,70 т. 1).

Відповідно до техничного паспорта квартири АДРЕСА_1 загальна площа її складає 62,7 кв.м., житлова площа 40.2 кв.м. (а.с. 38-40 т.1).

По справі була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза (а.с. 22-50 т. 2). Згідно висновків експертизи, провести розподіл квартири АДРЕСА_1, з виділенням в натурі 1/3 частки квартири, що належить ОСОБА_1 або встановити порядок користування неможливо.

Згідно ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 запропонувала позивачу гроші в сумі 170 тисяч гривень, як компенсацію за його частку, але позивач відмовівся від грошової компенсації.

З огляду на викладене, в частині позовних вимог щодо виділу ОСОБА_1 у користування житлову кімнату №1 площею 17,5 кв.м. та лоджію площею 4,0 кв.м. слід відмовити.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідео до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 1166 та ст. 1167 ЦК України, матеріальна та моральна шкоди, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Позивач у судовому засіданні не надав доказів завдання йому такої шкоди саме відповідачами.

Більш того, доводи позивача спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як вбачається з ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 18 січня 2011 року, позивач ОСОБА_1 з 1999 року до 2006 року проживав за адресою АДРЕСА_2. Крім того, 02.01.2008 року позивач ОСОБА_1 був зареєстрований у вказаній квартирі (а.с. 61-63).

Постановою заступника прокурора м. Ялти про відмову в порушення кримінальної справи від 31 серпня 2012 року встановлено, що у 2006 році було фактично виконано рішення Ялтинського міського суду АР Крим №2-527/2005 року. ОСОБА_1 були усунуті перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення його у вказану квартиру з вручення йому ключів. З цього приводу був складений відповідний акт. Також було встановлено, що 15.05.2006 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-527/2005 (а.с. 64-65).

Розглянувши дану цивільну справу у межах заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та в силу ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 364, 1166, 1167, ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяв ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення житлового приміщення, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя