СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2014 року Справа № 2-21/2-4/8567.1-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
представник заявника: не з'явився - АТЗТ "КАНОН";
представник боржника: не з'явився - санаторій "Гірське сонце" МОЗ України;
представник заявника апеляційної скарги (кредитора): Чугунов Вячеслав Миколайович, довіреність № 1Д-15 від 12.01.12р. - Караульщіков Олег Анатолійович;
інші учасники справи: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Караульщікова Олега Анатолійовича
на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шаратов Ю. А) від 10 лютого 2014 року у справі №2-21/2-4/8567.1-2008
за заявою Акціонерного товариства закритого типу "КАНОН"
до боржника Санаторію "Гірське сонце" Міністерства охорони здоров'я України
про визнання банкрутом (за заявою про перегляд ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007 у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/8567.1-2008, 2-4/1664.2-2009) затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2008р. вищевказану ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим було скасовано.
Постановою Верховного Суду України від 16.09.2008р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 17.06.2008р. та залишено в силі ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р.
16.03.2010р. господарським судом Автономної Республіки Крим видано накази на примусове виконання вищевказаного рішення, у зв'язку із набранням ним законної сили 16.03.2010р.
08.02.2014р. на адресу господарського суду АР Крим надійшла заява представника Караульщікова О.А. - Чугунова В.М. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009) про банкрутство Санаторія "Гірське сонце".
Ухвалою господарського суду АР Крим від 10 лютого 2014 року повернуто заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/8567.1-2008, 2-4/1664.2-2009) представнику Караульщікова О.А. - Чугунову В.М. (вх. № 901/1169/14 від 08.02.2014).
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду у даній справі, Караульщіков О.А. звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/8567.1-2008, 2-4/1664.2-2009).
Апеляційна скарга мотивована тим, що строк передбачений пунктом 1 частини 2 ст. 112 ГПК України може бути відновлений за клопотанням заявника в порядку ст. 53 ГПК України, за наявності поважних причин його пропуску, а тому місцевий господарський суд повертаючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009), без розгляду клопотання про поновлення зазначеного строку, допустив обмеження прав заявника на судовий захист гарантованого Конституцією України та процесуальним законодавством.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року, апеляційну скаргу Караульщікова Олега Анатолійовича на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2014 року у справі № 2-21/2-4/8567.1-2008 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Котлярова О. Л., Проценко О. І.
В судове засідання, 06 березня 2014 року, з'явився тільки представник заявника апеляційної скарги Караульщікова О.А., який наполягав на скасуванні оскаржуваної ухвали та направлення справи до господарського суду АР Крим для вирішення питання про прийняття заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009).
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 24.02.2014р.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін, враховуючи що їх відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.02.2014р. на адресу господарського суду АР Крим надійшла заява представника Караульщікова О.А. - Чугунова В.М. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009) про банкрутство Санаторія "Гірське сонце".
Також, в зазначеній заяві Караульщіков О.А. заявив клопотання про визнання причини пропуску строку на подання заяви поважними та відновити його в порядку ст. 53 ГПК України, оскільки про існування судового рішення - ухвали господарського суду АР Крим від 07.11.2007р., останній дізнався тільки після розгляду справи №2а-10277/10/7/0170 Севастопольським апеляційним адміністративним судом та 06 грудня 2013 року ознайомився з матеріалами справи № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009).
Повертаючи заяву Караульщікова О.А. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, місцевий господарський суд виходив із того, що заявником пропущено трьохрічний строк з дня набрання рішенням законної сили, який не може бути поновлений, оскільки норма зазначеної статті вказує на таке обмеження незалежно від поважності причин пропуску цього строку.
Колегія суддів заслухавши присутнього в засіданні суду представника заявника апеляційної скарги та розглянувши матеріали справи, дійшла наступного висновку.
Відповідно до приписів статті 113 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на час набрання законної сили ухвалою господарського суду АР крим від 07.11.2007р. (16.09.2008р.), судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Законом України від 20.12.2011р. за № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності 15.01.2012р., внесено зміни у ст. 113 ГПК України, а саме частину першу доповнено реченням такого змісту: "При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили";
частину шосту доповнено пунктами 4 та 5 такого змісту:
"4) якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку.
Таким чином, судом першої інстанції не було враховано, що на час набрання законною силою ухвали господарського суду АР Крим від 07.11.207р., яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, стаття 113 ГПК України не містила положень про те, що заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили та якщо заява подана після цього строку вона підлягає поверненню незалежно від поважності причини пропуску. Тобто, права заявника щодо відновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за навовиявленими обставинами не були законодавчо обмежені трьома роками з дня набрання цим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які б дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Згідно статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туречинни" №22277/93 від 27.06.2000р. §59 зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини в справах Waite проти Канади, Prince Hans-Adam ІІ проти Ліхтенштейну, Levages Prestations Services проти Франції зазначено, що право доступу до правосуддя, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути певною мірою обмежене державою. Проте такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною, зрештою ці обмеження будуть відповідати п. 1 ст. 6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між використаним способом і постановленою метою.
Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно застосував вимоги ст. 113 ГПК України у редакції Закону України від 20.12.2011р. за № 4176-VI, згідно з якою подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявлененими обставинами, було можливе тільки протягом трьох років з дня набрання ним законної сили.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд повинен був розглянути питання щодо можливості поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиялвеними обставинами, в порядку визначеного процесуальним законодавством в редакції станом на час набрання законної сили ухвалою господарського суду АР Крим від 07.11.2007р
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду АР Крим від 10 лютого 2014 року не відповідає вимогам процесуального законодавства, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо прийняття до провадження заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду АР Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009).
Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктом 4), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Караульщікова Олега Анатолійовича задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2014 року у справі №2-21/2-4/8567.1-2008 скасувати.
3. Справу №2-21/2-4/8567.1-2008 разом із заявою Караульщікова Олега Анатолійовича направити до господарського суду АР Крим для вирішення питання щодо прийняття до провадження заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду АР Крим від 07.11.2007р. у справі № 2-4/2657-2006 (2-4/1664.2-2009).
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді О.Л. Котлярова
О.І. Проценко