АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 3510 /2014 Головуючий у 1-ій інстанції - Фролова І.В.
Доповідач - Поливач Л.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Коршака С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування;
за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5
на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 14 січня 2014 року
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 14.01.2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність, неповне з'ясував обставин, що мають значення для вирішення питання про закриття провадження у справі, порушення судом норм процесуального права.
Помилковим, на думку апелянта, є висновок суду першої інстанції про те, що на даний час є рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2013 р., яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
На думку апелянта даний висновок не відповідає фактичним обставинам. Суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи. Висновки суду першої та апеляційної інстанції про відмову у стягненні страхового відшкодування були обґрунтовані лише тою обставиною, що позивачем не доведено відсутність можливості надання відповідачу комплекту ключів та оригіналу свідоцтва про реєстрацію ТЗ, як того вимагав п.12.2.5 Договору страхування. На теперішній час позивач передав страховій компанії ключі та свідоцтво про реєстрацію ТЗ від викраденого автомобіля та подав нову заяву про виплату йому страхового відшкодування, але страхова компанія не надала будь - якої відповіді на звернення ОСОБА_4, тобто у даного позову ОСОБА_4 дійсно той же предмет, але інші підстави. Отже, у суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі. Тому, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В суді апеляційної інстанції представник позивачка ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник відповідача Коршак С.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали. Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка.
Неявка позивача в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суд, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2013 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 133 000 грн.
У судовому засіданні, яке відбулося 14 січня 2014 року, представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, спір між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав було вирішено рішенням Шевченківського районного суду від 15 квітня 2013 року, що було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі необхідно закрити у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги його спростовують, виходячи з наступних підстав.
Так, суд в своїй ухвалі від 14.01.2014 р. зазначає, що на даний час є рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2013 р., яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Однак, дане твердження не відповідає фактичним обставинам. Суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, не надав належної правової оцінки підставам зазначених позовів
Так, позивач, звертаючись з позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Києва, виходив з того, що:
09.07.2007 року між Позивачем (Страхувальником) та Відповідачем (Страховиком) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №021.30668.3003 (далі за текстом - Договір страхування).Предметом даного договору було страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_1, 2006 р. в. (далі - ЗастрахованийТЗ). Страховим ризиком серед іншого розділом 2 Договору страхування було визначено - втрата ЗастрахованогоТЗ внаслідок його незаконного заволодіння третіми особами.
30.12.2008 року було викрадено Застрахований ТЗ, який належить на праві власності Позивачу.
31.12.2008 року Позивач в письмовій формі повідомив Відповідача про настання страхового випадку з наданням відповідних документів.
20.07.2009 року прокуратурою Оболонського району міста Києва порушено кримінальну справу №55-3017 за фактом незаконного заволодіння Застрахованого ТЗ.
14.12.2011 року представником Позивача до Відповідача було подано повторно заяву про перегляд справи у зв'язку з порушенням кримінальної справи, в якій було вказано про неможливість надання комплекту ключів оскільки вони знаходилися у Позивача під зберігальною розпискою.
01.02.2012 року Відповідачем було вчергове надано категоричну відповідь про перегляд справи тільки після надання повного комплекту ключів від Застрахованого ТЗ.
28.11.2012 року Позивачем, не погоджуючись із позицією Відповідача, з метою захисту свого порушеного права було подано позовну заяву до Шевченківського районного суду.
15.04.2013 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.08.2013 р. в задоволенні позову було відмовлено.
Висновки суду першої та апеляційної інстанції були обґрунтовані тою обставиною, що Позивачем не доведено в судовому засідання відсутність можливості надання Відповідачу комплекту ключів та оригіналу свідоцтва про реєстрацію ТЗ як того вимагав п.12.2.5 Договору страхування.
Як зазначає ОСОБА_4, 16.07.2013 р. його представником відповідачу, у відповідності до умов Договору страхування, враховуючи вищенаведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, було надано оригінал технічного паспорту та ключі від Застрахованого ТЗ та відповідну заяву про виплату страхового відшкодування.
Відповіді страхової компанії на звернення від 16.07.2013 року ОСОБА_4 не отримав, саме тому він повторно звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави зазначених позовів є різними, а тому у суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження у даній справі. Колегія суддів вважає, що даний спір необхідно вирішувати по суті, оскільки змінились підстави заявленого позову.
Наведені вище порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.4 ч.2 ст.307, ст.311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 14 січня 2014 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: