Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 801/7648/13-а
27.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Омельченка В. А. ,
Дадінської Т.В.
секретар судового засідання Кисельова В. В.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим"- Голик Марина Олександрівна, довіреність № 357/13 від 12.08.13
представник відповідача, Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 16.12.13 у справі № 801/7648/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" (вул. Одеська, 30, смт. Багерове, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98227)
до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко, буд.40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про признання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби від 09.07.2013 р. № 0001311500 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 146 206,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.13 у справі № 801/7648/13-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС від 09.07.2013 р. № 0001311500 про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206,00 грн.
Також судом вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2013 року ДПІ в Ленінському районі АР ДПС здійснена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (код за ЄДРПОУ 32148768) з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 р., за результатами якої складений акт від 19.06.2013 № 113/01-19-15/32148768 (а. с. 25-27).
ДПІ в Ленінському районі у березні 2011 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум ПДВ за березень 2008 р. (акт № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 р.), за результатами якої зменшено значення 26 рядку декларації з ПДВ за березень 2008 р. на суму 1 072 716,00 грн.
За результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» за серпень 2011 р. (акт № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р.) зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на суму 73 490,00 грн.
Як було встановлено перевіркою, у порушення п.п. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011р., ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 р. (вх. № 9028843333 від 18.05.2013 р.) не відобразило зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (рядок 21.3) та відповідно не зменшило значення рядку 24 на 1 146 206грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) у сумі 1 146 206 грн.
Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 р. № 001311500 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1 146 206,00 грн. (а.с. 22).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з незаконності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 19.06.2013 № 113/01-19-15/32148768 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що у порушення п.п. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, відповідно до якого рядок 21.3 декларації з ПДВ передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 р. не відобразило зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (рядок 21.3) та відповідно не зменшило значення рядка 24 на 1 146 206грн., а тому позивачу правомірно зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 р. на суму 1 146 206 грн.
З цього приводу колегія судді зазначає наступне.
Згідно п.п. 4.6.7 п. 4.6. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.
Разом з тим, з аналізу податкового законодавства слідує, що відображенню підлягають не висновки перевіряючих, викладені в акті камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, оскільки висновки акту перевірки та власне сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, а саме результати розгляду матеріалів такої перевірки, які полягають у прийнятих та направлених платникам податків податкових повідомленнях-рішеннях.
З матеріалів справи вбачається, за результатами перевірок, оформлених актом перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року та актом перевірки №982/1502/32148768 від 20.10.2011 року, на які посилається ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС як на підставу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, податкові повідомлення-рішення відповідно до вимог податкового законодавства податковим органом не приймалися та платнику податків - позивачу не направлялися, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для відображення значень зі знаком "-" у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду.
Актом перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2008 року встановлено порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у завищенні податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Гренадін-08», які відповідач вважав нікчемними, у зв'язку з чим зменшено рядок 26 декларації по ПДВ на суму 1 072 716 грн. (а.с. 28-36).
Відповідно до акту перевірки, вказані висновки відповідача ґрунтувалися на тому, що в ході проведення перевірки при автоматизованому співставленні податкового кредиту і податкового зобов'язання встановлена розбіжність у сумі 1 072 716 грн. в частині формування податкового кредиту за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Гренадін-08» (місяць виписки податкових накладних - січень 2008 р.). Станом на 14.03.2011 р. згідно даним Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності по вказаному постачальнику залишилися.
Згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо взаємовідносин між ТОВ «Гренадін-08» з ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», ТОВ «Гренадін-08» визнано банкрутом згідно Постанови господарського суду Дніпропетровської області № Б29/66/09 від 10.03.2009р. та Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області № Б29/76-09 від 28.04.2009р. ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Гренадін-08». Станом на 14.03.2011р. стан платника 16 «ліквідовано».
Також, як встановлено перевіркою, ТОВ «Гренадін-08» декларацію з ПДВ за січень 2008р. не надавало, а у декларації з ПДВ за лютий 2008р. задекларувало податкові зобов'язання у сумі 125 155грн., в той час як ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у березні 2008р. задекларувало податковий кредит по податковим накладним, виписаним ТОВ «Гренадін-08» у січні-лютому 2008р. на загальну суму 2 404 133грн. ( 1 072 716 грн. та 1 331 417 грн. відповідно), що значно перевищує задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Гренадін-08» за цей період.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів акту перевірки від 14.03.2011 року вбачається, що, висновок щодо правильності формування зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ зроблений ДПІ з посиланням на дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Зокрема, висновок щодо порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ за березень 2008 року зроблено у зв'язку з виявленням факту невідповідності сум податкових зобов'язань постачальника ТОВ «Гренадін-08» сумі ПДВ по відповідному переліку податкових накладних, та не відображення ТОВ «Гренадін-08» в податкових зобов'язаннях постачальника відповідного переліку податкових накладних, відображених в податковому кредиті покупця (ТОВ «Алеф-Виналь-Крим»).
Проте, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС не може бути покладена в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Апеляційним розглядом встановлено, що 25 січня 2008 р. між ТОВ «Гренадін-08» (Постачальник) та ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 3, а 31.01.2008 р. була укладена додаткова угода № 1 до нього, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався в обумовлені строки передавати (постачати) Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар у власність та оплатити за нього визначену даним договором грошову суму (а.с. 44-45, 46).
Відповідно до умов п. 2.2 договору, з урахуванням додаткової угоди до нього Постачальник зобов'язався поставляти Товар відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 р. на умовах DDP (склад Покупця знаходиться за адресою, вказаною у реквізитах Покупця). Доставка товару здійснюється силами Постачальника.
Згідно з п. 3.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 31.01.2008 р., оплата здійснюється Покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або у вексельній формі.
На виконання умов укладеного договору, ТОВ «Гренадін-08» в січні 2008 року було поставлено продукцію (товар) на загальну суму 6 436 298,46 грн., в т.ч. ПДВ - 1 072 716,41 грн.
На підтвердження фактичної поставки товарів, ТОВ «Гренадін-08» були виписані податкові накладні на загальну суму 6 436 298,46грн., в т.ч. ПДВ - 1 072 716,41 грн.
Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2008р., вищевказані податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 072 716,41грн. були отримані позивачем у березні 2008р., у зв'язку з чим відповідно до рядку 31 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2008р. позивачем до складу податкового кредиту за березень 2008р. включено ПДВ 1 072 716 грн.
Оплата позивачем сум за отриманий товар не заперечувалось відповідачем при проведенні перевірки та під час розгляду в суді справи № 801/578/13-а (а.с. 109-136).
Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Надані позивачем суду першої інстанції на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.
Вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
В свою чергу, відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Апеляційним розглядом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Гренадін-08» було зареєстровано в установленому законом порядку, було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також було зареєстровано як платник податку на додану вартість та свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульовано.
Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Таким чином, банкрутство та ліквідація юридичної особи - контрагента, після виконання спірних операцій, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.
Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011р. про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Гренадін-08» договору на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, колегія суддів вважає їх безпідставними та зазначає наступне.
Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору, відповідачем не наведено.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».
Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ (що був чинним у період виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Однак, жодною нормою законодавства органи ДПС не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.
Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Гренадін-08» договору купівлі-продажу № 3 від 25.01.2008 р. на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.
Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Гренадін-08» відповідачем не зазначено.
Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Проте, з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.
Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.
Однак, і з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним також не визнавався.
Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.
Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
В свою чергу, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі вказаних норм Закону відобразив у декларації з ПДВ за березень 2008 року податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Гренадін-08» в розмірі 1 072 716 грн. за датою отримання податкових накладних від постачальника - ТОВ «Гренадін-08», суми податку на додану вартість за яким сплачено позивачем у ціні товару у попередніх податкових періодах, що підтверджується даними, зазначеними в акті перевірки. Таким чином, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» повністю дотримався норм чинного законодавства щодо декларування ПДВ у декларації за березень 2008 р.
Крім того, перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.
До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Що стосується висновків акту перевірки № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р. «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.08.11р. по 31.08.11р., колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено в акті № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р., перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 73 490грн., а саме - при перевірці відображених показників у рядку 2.1 колонки А Декларації «Обсяги постачання, що оподатковуються за нульовою ставкою: експортні операції» у загальній сумі 367 452 грн. встановлено, що даний показник сформований на підставі оригіналу п'ятого основного аркуша вантажної митної декларації № 600100003/2011/002212 від 18.08.2011р., згідно якого відправник/експортер - ТОВ «Атлантіс», а ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» - виробник/комітент.
На підставі пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України відповідач вважає здійснені між позивачем та ТОВ «Атлантіс» за договором комісії операції поставкою товару, яка повинна оподатковуватись за ставкою 20%.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Нормами Податкового кодексу України, які, за висновком ДПІ порушені при здійсненні оподаткування спірних господарських операцій, встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Як свідчать матеріали справи, 01.06.2011р. між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (Комітент) та ТОВ «Атлантіс» (Комісіонер) був укладений договір комісії № 0106 на вчинення комісіонером за винагороду від свого імені та за рахунок ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» зовнішньоекономічних угод з продажу алкогольних напоїв (надалі - Товар) за межі території України (на експорт) ( а.с. 47-52).
Таким чином, доводи відповідача про те, що даний договір комісії укладено з порушенням ст. 1011 Цивільного кодексу України через те, що ним нібито передбачено вчинення Комісіонером угод не від свого імені, а від імені Комітента, не заслуговують на увагу.
До того ж, як свідчать матеріали справи, вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
Згідно з ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.
Так, п. 1.3 договору № 0106 від 01.06.2011р. було передбачено, що товар, призначений на експорт в рамках даного Договору, відвантажується відповідно до укладених Комісіонером зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі складу Комітента, розташованого за адресою: АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул. Одеська, 30. Подальше транспортування, перевалка, зберігання вантажу, оплата послуг експедитора, оплата витрат на митне оформлення, включаючи сплату всіх платежів та податків, пов'язаних з експортом товару, здійснюються відповідно до зовнішньоекономічних договорів, укладених Комісіонером. Комісіонер має право для митного оформлення експорту товару укласти договори на обслуговування з митними брокерами за свій рахунок.
Відповідно до п.6.1 договору Комісіонер реалізує товар за ціною, не нижче встановленої в Додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно специфікації від 18.08.2011 року (а.с.54) до договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року ТОВ «Алеф-Виналь Крим» передало ТОВ «Атлантіс» на реалізацію коньяк.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Таким чином, передача Комітентом (позивачем по справі) Комісіонеру товару, необхідного останньому для виконання обов'язку перед третьою особою за укладеним зовнішньоекономічним договором, продажем товару не являється та не може оподатковуватись ПДВ за ставкою 20%.
Розділом 4 договору визначені розмір та порядок сплати Комітентом комісійної винагороди Комісіонеру.
В свою чергу, в розділі 5 договору визначений порядок розрахунків між сторонам. Зокрема, у п. 5.2 договору встановлено, що Комісіонер перераховує кошти, отримані від Покупців (нерезидентів) Комітенту у валюті експортного контракту, укладеного Комісіонером з покупцем (нерезидентом) протягом 15-ти банківських днів після надходження валюти на рахунок Комісіонера, виходячи з вартості експортованого товару, підтвердженої вантажною митною декларацією.
Як свідчать матеріали справи, 24.12.2008р. між ТОВ «Атлантіс» (Продавець) та ЗАТ «Вінімпорт» (Російська Федерація) (Покупець) був укладений контракт № 2412/1 EXP (а.с. 59-65), відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Атлантіс» (Продавець) поставить, а ЗАТ «Вінімпорт» (Покупець) придбає на умовах FCA - склад м.Сінельникове (Інкотермс 2000, Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560) та оплатить алкогольну продукцію.
Згідно з п.1.2 договору найменування, кількість, асортимент та ціна Товару зазначаються в специфікації до цього Контракту, яка є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п.1.3 договору вантажоодержувачем за зазначеним контрактом є ЗАТ «Вінімпорт», Росія, 302008, м.Орел, вул.Машиностроітельна, буд.17.
Згідно з п.2.1 договору сума цього Контракту складає 10000000 доларів США. Ціна Товару вказана на умовах постачання - FCA - склад м.Сінельникове у відповідності до Інкотермс 2000(Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560). До ціни Товару включається закупівельна ціна, упаковка, маркування акцизними марками, вартість митного оформлення на території країни Продавця, завантаження на транспортний засіб.
Відповідно до п.3.1 договору оплата за Контрактом здійснюється банківським переказом за реквізитами, зазначеними в Контракті.
Згідно з п.4.6 договору сторони визначили, що право власності на кожну Партію товару, що постачається, яка є предметом цього контракту, переходить від Продавця Покупцеві на дату постачання до місця призначення на умовах «FCA - склад м.Сінельникове», що підтверджується відміткою в товаросупровідних та митних документах.
Відповідно до додаткової угоди від 18.08.2011 року до контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року, укладеної між ТОВ «Атлантіс» та ЗАТ «Вінімпорт», визначено, що поставка товару згідно специфікації № 53 поставляється ТОВ «Атлантіс» на адресу ЗАТ «Вінімпорт» згідно договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Алеф-Виналь Крим» та ТОВ «Атлантіс» (а.с.73).
Відповідно до додаткової угоди від 28.08.2010 року до контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року, укладеної ТОВ «Атлантіс» та ЗАТ «Вінімпорт» (а.с.69) п.1.1 контракту викладено в наступній редакції: «За цим Контрактом Продавець поставить, а Покупець придбає на умовах FCA - склад м.Сінельникове, FCA - склад смт.Багерове (Інкотермс 2000, Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560) та оплатить алкогольну продукцію.
Судом першої інстанції встановлено, що в серпні 2011 року ТОВ «Атлантіс» було зобов'язано здійснити реалізацію коньяку на адресу ЗАТ «Вінімпорт», яке ТОВ «Атлантіс», в свою чергу, отримало від ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» згідно договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Алеф-Виналь Крим» та ТОВ «Атлантіс».
В серпні 2011 року на виконання договору комісії на продаж № 0106 від 01.06.2011 року ТОВ «Атлантіс» за дорученням ТОВ «Алеф-Виналь - Крим» здійснено чергове відвантаження продукції на експорт, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 600100003/2011/002212 (а.с. 55-56).
В графі 9 вантажно-митної декларації зазначено відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) - ТОВ «Атлантіс» та вчинено запис «Див. доп.», а в доповненні до ВМД № 600100003/2011/002212 (а.с.57) наведено відомості про комітента - ТОВ «Алеф-Виналь - Крим», АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул.Одеська, 30.
На вищезазначеній вантажно-митній декларації зроблено надпис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчено підписом відповідальної посадової особи та гербовою печаткою митного органу.
Здійснення ТОВ «Атлантіс» за дорученням ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» постачання продукції на експорт ЗАТ «Вінімпорт» підтверджується також міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 0099433, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 58).
Відповідно до п. 189.4. ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.
В той же час, згідно п. 189.6 ст. 189 Податкового кодексу України норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.
Крім того, ст. 195 Податкового Кодексу України визначені операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.
Відповідно до п. п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового Кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.
Отже, операції з вивезення (експорту) товарів платником податку за межі митної території України підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою за умови наявності у платника податку належно оформленої митної декларації, що засвідчує їх вивезення (експортування).
Експортні операції алкогольних напоїв та тютюнових виробів засвідчуються п'ятим аркушем ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції. До п'ятого аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації також прирівняно аркуш 3/8 ("примірник для декларанта"). На цьому примірнику митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом лише після одержання від митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення підакцизної продукції, офіційного повідомлення про фактичне вивезення цієї продукції за межі митної території України у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу II Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. N 443/224, при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.
При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. У графі 28 "Фінансові та банківські відомості" ВМД наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) фінансові та банківські відомості про особу, що здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом). Пунктом 8 Положення N 574 встановлено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.
Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011р. за N 197/18935 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 розділу V зазначеного Порядку, у рядках 1 - 6 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод), та обсяги постачання, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та ті, що не оподатковуються у зв'язку з визначенням місця постачання послуг за межами митної території України відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу або постачання послуг за межами митної території України.
Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаних норм права, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» подало до ДПІ у Ленінському районі АР Крим декларацію з ПДВ за серпень 2011р. з визначеною сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
У рядку 2.1 Розділу I "Податкові зобов'язання" даної декларації, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» були зазначені обсяги постачання по операції з експорту алкогольних напоїв за вантажно-митною декларацією №600100003/2011/002212, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою за п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, у розмірі 367 452,00 грн.
На підтвердження операції, яка є підставою для оподаткування операції за нульовою ставкою податку, додано вантажну митну декларацію № 600100003/2011/002212 від 18.08.2011р., за якою було здійснено експорт алкогольних напоїв. Зазначена декларація у графі 9 містить помітку «Див. доп.» та відповідно це саме доповнення. Так відповідно до графи 9 з урахуванням доповнення, контрактоутримувачем та власником товару, що експортується за даною ВМД, зазначено саме ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», графа 31 даної ВМД (з урахуванням доповнення) містить перелік товарів, що експортуються із вказівкою, що виробником даних товарів є ТОВ «Алеф-Виналь-Крим». Так само, дана декларація містить відмітку та підпис відповідальної особи митного органу, затверджений гербовою печаткою, якій засвідчує, що товари, задекларовані у даній ВМД вивезено за межі митної території України у повному обсязі (а.с. 55-56,57).
Стосовно доводів ДПІ про те, що наявність у графі 9 ВМД відомостей про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), та запису «Див. доп.», де в доповненні наводяться відомості про комітента, не дає права ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вважати себе експортером, тому що відповідно до ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору, колегія суддів зазначає наступне.
Ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України дійсно визначає, що за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору, але ця норма стосується набуття прав за зовнішньоекономічним договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-XII від 16.04.1991р., з наступними змінами і доповненнями, експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
Проте, жодною нормою Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не встановлено обов'язковості продажу товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності самим продавцем без можливості доручення такого продажу комісіонеру.
Та обставина, що реалізований ТОВ «Атлантіс» за зовнішньоекономічним договором, укладеним в рамках договору комісії, належав на праві власності ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», підтверджується матеріалами справи та не заперечувалася відповідачем.
Більше того, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).
В свою чергу, відповідно до ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.
З аналізу вказаних норм слідує, що комісіонер не є власником грошових коштів, які він отримує у зв'язку з продажем товарів комітента, оскільки товар йому не належить, а є власником лише комісійної винагороди, яка йому сплачується комітентом.
Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується перерахування ТОВ «Атлантіс» позивачу отриманих від покупця за зовнішньоекономічним контрактом - ЗАТ «Вінімпорт» коштів в оплату отриманих партій алкогольної продукції (а.с. 74-75).
З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Атлантіс» був складений звіт комісіонера за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., затверджений позивачем по справі, та яким була визначена комісійна винагорода (а.с.76), підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт за договором комісії № 0106 від 01.06.2011р. (а.с.77), а також в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем ТОВ «Атлантіс» відповідної комісійної винагороди (а.с. 78).
Таким чином, оскільки операції з надання позивачем алкогольної продукції комісіонеру в межах договору комісії не передбачає передачу права власності на цю продукцію, зазначена діяльність не підпадає під визначення "поставка", як помилково вважає відповідач.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правомірним відображення позивачем спірної господарської операції не як поставка, а як експортна операція, а також правомірним оподаткування даної операції з вивезення товарів за ВМД 600100003/2011/002212 відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою, тож викладені в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі АР Крим від 20.10.2011р. висновки про те, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» не включило до об'єкту оподаткування за ставкою 20 % відвантаження товару на митній території України ТОВ «Атлантіс» за договором комісії на суму 367 452 грн., а безпідставно відобразило як експортні операції, є протиправними.
За таких обставин, податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Гренадін-08" в розмірі 1 072 716,41 грн. був сформований позивачем у березні 2008 р. законно та обґрунтовано. Позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит у березні 2008р. відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання товарів повністю підтверджена матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.13 у справі № 801/7648/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2014 р.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис Т.В. Дадінська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна