ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 876/358/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Шинкар Т.І.,

суддів: Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання: Ливак М.М.,

за участю сторін Ярошика Т.В., Цехоша А.М., Коцюрби М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

25.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі-ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0006892201 та №0006902201 від 29 серпня 2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0006892201 та №0006902201 від 29 серпня 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає до скасування. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Трансагро-інвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» мають ознаки нікчемності, оскільки згідно актів перевірок цих підприємств встановлено, що такі не могли здійснювати господарську діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Вважають, що відносини позивача з цими підприємствами спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного зміни активі Товариства.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представники позивача щодо апеляційної скарги заперечили, з підстав викладених у запереченнях, та вважали рішення суду законним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, заперечення позивача щодо апеляційної скарги, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньторгпром» зареєстроване як господарюючий суб'єкт 23.12.1997р., перебуває на податковому обліку з 09.12.1997р. за №001229 та є платником податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток.

До видів діяльності позивача відповідно до довідки ЄДРПОУ №034320/1504 відноситься, зокрема: діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань достовірності показників задекларованих у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток за період з 01.04.2010р. року по 31.03.2013р., яким встановлено порушення пункту 44.6 статті 44, підпунктів 134.11 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі-ПК України), пунктів 3.1 статті 3, пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. №334 із змінами та доповненнями (далі-Закон №334), в результаті чого завищено податок на прибуток підприємств на загальну суму 39 230,00 грн. за період з ІІІ кварталу 2010 року по ІV квартал 2012 року; також встановлено порушення пункту 44.6 статті 44, статті 185, пункту 186.1 статті 186, статей 187, 198 ПК України, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пунктів 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), в результаті чого завищено ПДВ на загальну суму 38346,00 грн. за період з вересня 2010 року по березень 2013 року, що викладено в акті перевірки від 13 серпня 2013 року №435/22.1/25090275.

На підставі Акта перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2013 року №0006892201, яким зменшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 39 230,00 грн. та від 29 серпня 2013 року №0006902201 яким зменшено грошове зобов'язання з ПДВ на 38 346,00 грн.

ДПІ в Акті перевірки прийшла до переконання, що оскільки Товариство на вимоги ДПІ не надано первинних документів, облікових бухгалтерських та податкових регістрів, які б свідчили про господарську діяльність підприємства, а тому позивачем завищено валові доходи на загальну суму 3980281,00 грн., завищено валові витрати на загальну суму 3804168,00 грн., завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 784986,00грн. та завищено податковий кредит у загальному розмірі 746640,00 грн.

З пояснень директорів ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» слідує, що діяльність вказаних юридичних осіб не носить реального характеру.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 та п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 та п. 201.10 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 та п.138.2 ст.138 ПК України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Аналогічні приписи викладені і в підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та іншими письмовими документами.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2012р. між Товариством (Покупець) та ТзОВ «Трансагро-інвест» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу, згідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю будівельні матеріали в асортименті, в подальшому іменований товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах, передбачених даним договором. Ціна за одиницю товару, узгоджується сторонами та фіксується рахунках-фактурах (видаткових накладних), що є невід'ємними частинами даного Договору. Поставка товару здійснюється на умовах - EXW (Інкотермс-2000) франко-склад Покупця.

02.04.2012р. укладено договір про надання послуг,згідно до якого ТзОВ «Трансагро-інвест» (Виконавець) надає ТзОВ «Волиньторгпром» (Замовник) технічні послуги за допомогою автомобільної техніки, будівельної техніки й інших технічних засобів.

На виконання вказаних договорів Товариством подано податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, які є належними доказами в підтвердження факту виконання господарських зобов'язань.

Окрім того, 20.01.2011р. між Позивачем (Покупець) та ПП «Паралель Від» (Продавець) укладено договір №10, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію та матеріали. Кількість товару та ціна товарів відображається у товарних накладних, рахунках фактурах, специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, а згідно Договору №9 від 20.01.2011р. ПП «Паралель Від» (Замовник) доручає, а ТзОВ «Волиньторгпром» (Виконавець) зобов'язується виконати роботи будівельними машинами і механізмами, надати транспортні послуги згідно замовлень.

На виконання вказаних договорів Товариством подано рахунки-фактури, акти здачі- приймання робіт (надання послуг), рахунки, накладні, видаткові та податкові накладні.

Також, 01.08.2010р. між Товариством (Виконавець) та ПП «Індастріалсервіс» (Замовник) укладено договір-замовлення на виконання робіт, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору: послуги автомобілів КрАЗ, МАЗ та екскаватора. Відповідно до п. 2.1, 2.2, 3.1 вартість виконаних робіт визначається згідно з актом виконаних робіт. Оплата здійснюється в безготівковій або готівковій формі одноразово за закінчену роботу. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом з моменту повідомлення замовника про виконані роботи.

11.08.2010р. ТзОВ «Волиньторгпром» (Продавець) укладено з ПП «Індастріалсервіс» (Покупцеві) договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар (дизпаливо) у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

На виконання вказаних договорів Товариством подано акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунок, рахунок-фактура, накладна, податкові накладні.

Як встановлено судом першої інстанції, в основу висновків перевірки про нікчемність правочинів, укладених між Товариством та ПП «Паралель ВІД» і ПП «Індастріалсервіс» покладено відомості щодо протиправних дій посадових осіб цих підприємств, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 205 КК України, проте згідно ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В основу висновків ДПІ про нікчемність правочинів Товариства з ТзОВ «Трансагроінвест» ДПІ покладено Акт перевірки №1634/22.5/37442079 від 27.03.2013р. цього підприємства, проте ДПІ жодними доказами не обґрунтовано висновки про не підтвердження правовідносин з Товариством.

Доказів того, що ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» - контрагенти Товариства не мали статусу суб'єкта господарювання, не були платником ПДВ, чи товар, який був предметом договорів вилучений з цивільного обороту України чи роботи, які виконувались були заборонені в цивільному обороті, ДПІ не надало.

Окрім того, жодних доказів на підставі яких ДПІ зроблено висновок про відсутність необхідних умов у ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс», для здійснення господарської діяльності суду не було надано.

Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені первинні документи відповідають передбаченим п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р.

Факт використання придбаних у вищезгаданих контрагентів товарів у господарській діяльності Товариства підтверджується Довідкою ДПІ від 31.10.2013р. №245/22.2/25090275 про результати проведення зустрічної звірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Окрім того колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, штату працівників, основних засобів у контрагенів Товариства не можуть бути підставою нікчемності правочинів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати., що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії, Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТзОВ «Трансагроінвест», ПП «Паралель ВІД» та ПП «Індастріалсервіс» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з Товариством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що представлені первинні документи в їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій, та є підставою для формування валових витрат і валового доходу та податкового кредиту і податкових зобов'язань з ПДВ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст.160, 161, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 06.03.2014р.