Справа № 359/899/14-п Головуючий у І інстанції Левченко А. В.

Провадження № 33/780/213/14 Доповідач у 2 інстанції Нагорний

Категорія 429 11.03.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2014 року м. Київ

Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Нагорний А.М., з участю прокурора Шум І.І., представника Київської митниці Захарова А.О. та представника ОСОБА_3, - розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року, якою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, працюючого менеджером фірми «Альянс Бізнес Груп», притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. з конфіскацією на користь держави вилученої валюти в розмірі 1 000 євро та 1 300 грн.

ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13.01.2014 року о 13 год. 00 хв. під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», прилетівши до України з Росії літаком а/к "Аерофлот", рейсом № 1806, для проходження митного контролю обрав канал "зелений коридор", в зоні якого забороняється переміщувати готівку, розмір якої перевищує 10 000 євро або її еквівалент у іншій валюті.

Своїми діями, відповідно до ч.5 ст.366 МК України, ОСОБА_4 заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо їх ввезення.

Після перетину пасажиром "білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю, пасажиру було задано питання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що при собі має 8 000 євро.

ОСОБА_4 було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», де ним була видана готівка в розмірі 11 000 євро та 1 300 грн. Готівка знаходилась в гаманці, який лежав у одному з відділень дорожньої валізи пасажира. Готівка переміщувалась без ознак приховування.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.

На підставі ст.511 МК України, готівка у розмірі 1 000 євро та 1 300 грн. була вилучена до розгляду справи про порушення митних правил в суді, а сума 10 000 євро була повернута ОСОБА_4

В поданій апеляційній скарзі представник правопорушника - ОСОБА_3 заявляє, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні усіх фактичних обставин справи.

ОСОБА_3 вказує, що суд формально та однобічно дійшов до висновків про застосування стягнення у вигляді конфіскації валютних цінностей, не врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При цьому, представник зазначає, що санкція ст. 471 МК України є альтернативною та передбачає штраф або конфіскацію предмета правопорушення.

Також апелянт стверджує, що правопорушнику була надана недостовірна та неправильна інформація щодо проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю в частині розміру іноземної валюти, який дозволений без обмежень та письмового декларування до переміщення через кордон. При цьому, ОСОБА_4 не мав на меті приховати від митного контролю відомості з приводу наявності чи відсутності валютних цінностей.

Поряд з цим, представник правопорушника вказує, що рідною мовою ОСОБА_4 є перська, українською, російською та англійською мовами він не володіє, проте пояснення у нього, у порушення ст. 42 МК України, відбиралися без відповідного перекладача.

Крім того, апелянт вказує, що зі слів правопорушника останній розписався у протоколі, не читаючи та не розуміючи його. Пояснення правопорушник писав під диктування працівника митниці, а тому значення написаного не розумів.

ОСОБА_3 просить постанову в частині накладення адміністративного стягнення скасувати.

Заслухавши доповідь, учасників процесу, перевіривши постанову суду, матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Правопорушник і його представник в судове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи - повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобіганням таким порушенням.

Ст. 489 МК України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи і постанови суду, зазначені вимоги закону судом дотримані в повному обсязі. Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_4, суд дав належну оцінку доказам по справі та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України. Вина правопорушника підтверджується протоколами про порушення митних правил та про опитування в справі про порушення митних правил №0014/125120103/14 від 13 січня 2014 року (а.с. 2-5, 6-8), доповідною запискою головного державного інспектора ВМО№3 митного поста «Бориспіль-аеропорт» ОСОБА_6 (а.с. 9) та описом предметів по протоколу про порушення митних правил (а.с. 11, 12).

Доводи апеляційної скарги про альтернативність санкції ст. 471 МК України не відповідають положенням чинного законодавства.

Так, санкція даної статті передбачає застосування до правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, - також конфіскацію цих товарів.

Згідно п.57 ч.1 ст.4 МК України, товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

На підставі ч.3 ст.197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Відповідно до п.1 Розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої Постановою Національного банку України №148 від 27 травня 2008 року, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Та обставина, що правопорушник вказав при опитуванні суму меншу ніж була у нього, і меншу за дозволену до перевезення через митний кордон, вказує, що він був обізнаний з правилами перетину цього кордону і своїми обовязками.

Таким чином, валютні цінності є товаром, переміщення якого через митний кордон України обмежено, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність конфіскації, вилучених у ОСОБА_4 на підставі протоколу про порушення митних правил, коштів.

При таких обставинах підстав для зміни чи скасування прийнятого судом першої інстанції рішення не вбачаю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 294 КУпАП, ст.ст. 471, 531 МК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області А.М.Нагорний