Справа № 372/3584/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.

Провадження № 22-ц/780/1614/14 Доповідач у 2 інстанції Лащенко

Категорія 20 03.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними внаслідок фіктивності,

встановила:

У липні 2013 року ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними внаслідок фіктивності.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1на користь ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" в солідарному порядку заборгованість в розмірі 5 735 965 грн. 89 коп.

Проте, 18 березня 2011 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 було укладено договір дарування на земельну ділянку площею 0,1020 га, кадастровий номер 3223155400:05:111:0006 та на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223155400:05:111:0007, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які були посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №595, №599 (далі по тексту - Договори дарування).

Враховуючи викладене, позивач вважає, що вищевказані Договори дарування укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, тобто вони є фіктивними, та у зв`язку з чим підлягають визнанню судом недійсними.

18 грудня 2013 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості, а саме: на земельну ділянку площею 0,1020 га, кадастровий номер 223155400:05:111:0006 та на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 223155400:05:111:0007 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та заборони їх відчуження .

Заяву обгрунтовано тим, що 03 грудня 2010 року Солом»янським районним судо м. Києва було хвалено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ«Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, яким вирішено стягнути з відповідачів в солідарному порядку : заборгованість в розмірі 5 725 965, 89 доларів США.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року заяву ПАТ«Банк Петрокоммерц-Україна» про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1020 га, кадастровий номер 3223155400:05:111:0006 та на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223155400:05:111:0007 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1, ОСОБА_2, подали апеляційні скарги в яких просять скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг вважає, що вони не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Під час розгляду апеляційної скарги було встановлено наступне.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заява підлягає задоволенню.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянти посилається на те, що жодних підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, ухвала суду обґрунтована вимогами законодавства, підстав для її скасування, передбачених ч. 3 ст. 312 ЦПК України не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді