Справа № 119/601/14-а

2-а/119/53/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2014 року м. Феодосія

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :головуючого судді - Микитюк О.А., при секретарі Касянюк Т.М. розглянувши у у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Феодосійської міської ради про визнання противоправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є інвалідом 1 групи. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( у редакції від 09 липня 2007 року і 22 травня 2008 року) передбачено, що щорічна разова допомога на оздоровлення інвалідам 1 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, 1 категорія, виплачується громадянам за місцем їх проживання в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, і розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідачем в 2013 році щорічну грошову допомогу сплачено у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562, а саме, у розмірі 120 грн. Листом від 22 січня 2014 року № М-5/01-09 позивачеві було відмовлено у перерахунку щорічної разової допомоги на оздоровлення. Позивач вважає, що розмір недоотриманої допомоги складає 5615 грн. Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на отримання соціальної допомоги у розмірі, встановленому Законом про ЧАЕС, що стало підставою для звернення із відповідним позовом, а тому просить визнати дії відповідача незаконними та зобов,язати нарахувати та виплатити йому недоотриману грошову допомогу на оздоровлення за 2013 рік.

В судове засідання позивач не з,явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути в його відсутність на підставі наявних доказів.

Представником відповідача надано письмові заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки їх дії відповідають діючому законодавству і ними сплачено допомогу згідно розміру, встановленого КМУ, як передбачено законом.

Оцінивши повідомлені сторонам обставини, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та є інвалідом 1 групи.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено право позивача на отримання одноразової компенсації.

Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно із ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного Бюджету України.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік позивачеві була нарахована та виплачена у відповідності до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2005р. № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня - управління соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Розміри щорічної допомоги на оздоровлення відповідної категорії громадян, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ї соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлюється цим законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.4 прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

На теперішній час вищезазначені положення та постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не визнано неконституційними.

Таким чином, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2013 рік в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 є правомірними, тому відсутні підстави для задоволення позову. Аналогічна правова позиція підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду від 07 лютого 2014 року № К/800/6373/14.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 8, 9, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Микитюк