ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.2014Справа № 901/108/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР - АВІА»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс»

про стягнення 16 283,03 грн.

Суддя С.А. Чумаченко

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР - АВІА» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» про стягнення 16 283,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2013 між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна №МА 88/13. Згідно умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину будівлі Міжнародного пасажирського терміналу, для здійснення господарської діяльності. В результаті несплати відповідачем орендної плати, а також інших витрат, пов'язаних з орендними правовідносинами, у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2014 порушено провадження у справі.

Позивач у судове засідання явку представника не забезпечив, про час та місце судового засідання був сповіщений рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач явку не забезпечив, про день та місце судового засідання був сповіщений рекомендованою кореспонденцією, відзив та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Ейр Онікс» було повідомлено належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР- АВІА» та Приватним акціонерним товариством Авіакомпанія Ейр Онікс» укладено Договір № МА 88/13 «Про оренду нерухомого майна» (а.с.21-28).

Відповідно до пункту 1.1. Договору в порядку і на умовах цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування частину будівлі МПТ, а саме: нежитлове приміщення №1076.6 на 1 (першому) поверсі загальною площею 2,5 квадратних метри, у відповідності з Правилами МПТ, Додатком № 3 до даного Договору («Технічна специфікація Об'єкту оренди» - погоджується сторонами не пізніше моменту передачі об'єкта оренди орендарю по Акту приймання-передачі в орендне користування Об'єкта оренди.

Пунктом 5.1. визначено, що орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцю Гарантійний платіж, орендну плату, експлуатаційні платежі, відшкодування витрат за комунальні послуги та інші платежі, визначені данимм Договором (у тому числі штрафні санкції і відшкодування збитків, у разі настання обставин, визначених даним Договором).

Орендар зобов'язаний вносити плату за користування Об'єктом оренди в розмірах, у порядку та в строки, обумовлені даним Договором (пункт 5.2.1 договору).

Пунктом 5.2.4 визначено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування об'єктом оренди: -з 1 по 35 місяць оренди, у розмірі 4861,08 грн. у тому числі 20% ПДВ в розмірі 810,18 грн. за місяць.

Відповідно пункту 5.2.5.1 орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом її безготівкового перерахування на поточний рахунок орендодавця.

Згідно пункту 5.2.5.2. договору, починаючи з першого повного календарного місяця оренди, Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця, згідно рахунку-фактури. У разі відсутності у Орендаря рахунку-фактури на оплату Орендної плати з будь-яких причин Орендар зобов'язаний сплатити Орендну плату у зазначений в цьому пункті термін на підставі даного Договору в чинному розмірі Орендної плати.

Пунктом 5.2.6 договору зазначено, що в орендну плату не входять та оплачуються Орендарем окремо:

- компенсація експлуатаційних послуг, наданих Орендодавцем з утримання та ремонту будівлі, її інженерного (вентиляційного, теплового, холодильного обладнання) і сантехнічного обладнання, місць загального користування, привокзальної площі, тощо.

- витрати за спожиту Орендарем електроенергію, витрати за водопостачання, водовідведення та теплопостачання, які визначаються на підставі Додатку № 4 (Вартість комунальних послуг);

- вартість послуг телефонного зв'язку, послуг Інтернет та інших послуг, які надаються постачальниками таких послуг на підставі окремо укладених з Орендарем договорів.

Відповідно пункту 5.3.5. договору, у випадку неналежного виконання Орендарем своїх зобов'язань за цим Договором, Орендодавець буде мати право зарахувати Гарантійний платіж в рахунок сплати Орендарем неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, відшкодування заборгованості Орендаря по орендній платі, сплата яких передбачена цим Договором. У випадку дострокового розірвання цього Договору з ініціативи Орендаря або розірвання цього Договору у зв'язку з невиконанням Орендарем своїх обов'язків за цим Договором сума внесеного Гарантійного платежу Орендодавцем не повертається Орендарю.

Згідно пункту 5.4.5 договору орендар сплачує орендодавцю експлуатаційні послуги у розмірі 170,13 грн., у тому числі ПДВ 20 % в розмірі 28,36 грн.

Пунктом 5.5.1 договору визначено що, орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг, якими він користується, а саме витрати за спожиту Орендарем електроенергію, витрати за водопостачання, водовідведення та теплопостачання, які визначаються на підставі Додатку № 4 (Вартість комунальних послуг).

За невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і даним Договором (пункт 11.1).

Відповідно пункту 11.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати Орендної плати, витрат на комунальні послуги, або експлуатаційних платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Розділом 3 договору визначено, що Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє до моменту повернення Орендованого приміщення орендодавцю після спливу строку оренди за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час його дії. Строк оренди складає 35 (тридцять п'ять) календарних місяців з дати підписання Акту приймання - передачі в орендне користування Об'єкту оренди (Акт №1).

Відповідно до додатку № 4 до договору оренди ,орендар сплачує за водозабезпечення, водовідведення, теплопостачання, вивіз ТПВ, кондиціонування та вентиляції повітря до 5 - го числа місяця, наступного за звітним орендодавець надає орендарю розрахункові документи на послуги до 10 - го числа місяця, наступного за звітним. За електроенергію орендар повинен до 1 - го числа поточного місяця здійснити передплату компенсації вартості електричної енергії , яка буде спожита в поточному місяці, на підставі розрахункового обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється орендарем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, за результатами обсягів спожитої електричної енергії у поточному місяці.

Актом № 1 приймання - передачі в орендне користування об'єкта оренди за договором оренди нерухомого майна № МА 88/13 від 01.04.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкову платне користування нежитлову площу № 1076.6 в приміщенні в будівлі МПТ на 1 (першому) поверсі за адресою м. Київ, вул. Медова,2.

Між сторонами була укладена угода № 1 до договору оренди нерухомого майна № МА 88/13 від 01.04.2013, якою було внесено зміни до пункту 5.4.5 договору, виклавши у наступній редакції: орендар сплачує орендодавцю експлуатаційні послуги у розмірі 170, 14 за місяць, у тому числі ПДВ 20 % в розмірі 28.36 грн. (а.с. 37).

16.12.2012 позивач направляв претензію до відповідача з проханням сплатити заборгованість по договору оренди нерухомого майна № МА 88/13 від 01.04.2013.

В матеріалах справи є підписаний між сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2013, в якому було відображено договір № МА 88/13 «Про оренду нерухомого майна» від 01.04.2013 та згідно якого відповідач згоден зі сумою боргу відповідно договору № МА 88/13 від 01.04.2013 у розмірі 15 968, 88 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір № МА 88/13 «Про оренду нерухомого майна» від 01.04.2013 ніким не оскаржений, є дійсним та таким, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Ейр Онікс» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором № МА 88/13 «Про оренду нерухомого майна» від 01.04.2013 у розмірі 15 968,88 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № МА 88/13 «Про оренду нерухомого майна» від 01.04.2013, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендних та інших платежів відповідно до договору № МА 88/13 «Про оренду нерухомого майна» від 01.04.2013 в розмірі 15 968,88 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» пеню у розмірі 255,25 грн. та 3 % річних у розмірі 58,90 грн.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно пункту 11.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати Орендної плати, витрат на комунальні послуги, або експлуатаційних платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Стаття 692 частина 3 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що вони здійснені вірно, відповідно до вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР - АВІА» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» пеню у розмірі 255,25 грн. та 3 % річних у розмірі 58,90 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11.03.2014.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР - АВІА» основний борг у розмірі - 15 968,88 грн., пеню у розмір 255,25 грн.; 3% річних у розмірі 58,90 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.А. Чумаченко

Розсилка рекомендованою кореспонденцією з повідомленням:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР - АВІА", пр-т. Повітрофлотський, 79, м. Київ, Україна, 03036.

2. Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Ейр Онікс", вул. Треньова, 9-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95034.