Справа №2-1898/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2008 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Безсмолого Є.Б.
при секретарі Доненко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку при звільненні та моральної шкоди, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд за період роботи у відповідача з 01.07.2008 по 20.08.2008 стягнути 875,00 грн. заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за затримку при звільнені в сумі 1067,50 грн.,
1 575,00 грн. моральної шкоди та зобов”язати відповідача провести відрахування коштів у фонди.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, в обґрунтування позову зазначили, що позивач працював у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.07.08 р. по 20.08.08.р. Відповідач відповідно до договору повинен був сплачувати позивачу заробітну плату в сумі 525 грн. Оскільки відповідача не виконував умови договору, позивач 20.08.2008 звільнився за особистим бажанням з роботи, а тому вважає, що відповідач зобов”язаний сплатити 525 грн. за липень 2008 року та 350 грн. за 20 днів роботи за серпень 2008 року.
Також, відповідач повинен виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за 61 день виходячи із 17,50 грн. в день, саме по день влаштування позивача на іншу роботу, що становить в сумі 1067,50 грн.
Крім того, представник позивача вказав, що позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала в матеріальному нестатку, моральних стражданнях. Моральну шкоду оцінює в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що становить 1575 грн.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, в заперечення зазначила, що позивач звільнився за власним бажанням, не бажав виконувати поставлену роботу, за період своєї роботи позивач отримав заробітну плату.
Просить суд в позові відмовити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами укладено трудовий договір від 01.07.2008 року відповідно до якого відповідач зобов”язаний оплачувати працю позивача./а.с.2./
01.07.2008 позивач був прийнятий до ОСОБА_2 на роботу, на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.08, зареєстрованим Світловодським МРЦЗ. Звільнився позивач з роботи за власним бажанням 20.08.2008. Даний факт підтверджується копією трудової книжки/а.с.3/ і сторонами не оспорюється.
Після звільнення позивача, відповідач згідно ст.116 КЗпП України не виплатив позивачу за відроблений період, а саме за 1 місяць і 20 днів 875,00 грн. заробітної плати.
До того ж, згідно ст.117 КЗпП України, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Будь-яких доказів про виплату та отримання позивачем заробітної плати /крім відомості про нарахування/, відповідачем суду не надано.
Середній заробіток за вимушений прогул виходить із наданої відповідачем відомості нарахування заробітної плати за липень 2008 року в сумі 525 грн., відповідно до якого 525грн.:30 днів=17,50 грн. заробітна плата за 1 день.
Затримка розрахунку при звільненні з 20.08.08р. по 20.10.08 р. /фактичне влаштування позивача на іншу роботу/ становить 61 день х 17,50 грн., що в сумі складає 1067,59 грн. В цій частині суд задовольня є позовні вимоги і стягує із відповідача на користь позивача 875 грн. не виплачену заробітну плату, 1067 грн. середній заробіток за затримку при звільнені.
Виносячи рішення, суд керується ст.10 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень та ст.11 ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В частині позову, щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення, оскільки розмір моральної шкоди, відповідно до роз’яснень в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» /з відповідними змінами і доповненнями/ має бути позивачем доведеним та обмотивованим.
При цьому суд бере до уваги, що у позивача загострилася хвороба, він не міг придбати необхідні ліки, в зв”язку з чим був змушений докладати додаткові зусилля для організації свого лікування, але суд вважає розмір моральної шкоди завищеним і задовольняє в цій частині позовні вимоги в розмірі 350грн.
На підставі ст. 88 ЦПУ України суд стягує з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору та на користь Світловодського УДК у Кіровоградській області 7,50 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст.88, 213-218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 875 грн. заборгованості по заробітній платі невиплаченої при звільненні, 1067,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 350 грн. моральної шкоди, а всього 2292,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 грн. судового збору та на користь Світловодського УДК у Кіровоградській області 7,50 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Кіровоградської області щляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.Б.Безсмолий