Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 827/2886/13-а
27.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Дудкіної Т.М. ,
Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Шаповал І.І. ) від 15.01.2014 по справі №827/2886/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, АР Крим, 99011)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15.01.2014 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001781701 від 31.10.2013 р. ДПІ у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на суму 4215,51 грн., у зв'язку з чим вважати чинним це повідомлення на суму 10117,22 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2014 та прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням судом обставин справи. Заявник апеляційної скарги вважає, що фактом, який має юридичне значення для правильного вирішення спору, є факт здійснення поставки товарів за імпортним контрактом, що підтверджується вантажною митною декларацією.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 27.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у сфері застосування Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України (стаття 2 Закону).
З 01 січня 2008 року вказаний строк встановлений у кількості 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що у податкової інспекції відсутні правові підстави для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків за імпортним контрактом № 140513HGL від 14 травня 2013 року на загальну суму 4215,51 грн. Судове рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується
З матеріалів справи вбачається, що згідно з контрактом № 140513HGL від 14 травня 2013 року, позивач 20.05.2013 проплатив авансом товар на суму 11720 доларів США, який, відповідно до інвойсу від 09.08.2013, перетнув кордон України 23.09.2013, тобто через 126 днів від дати авансового платежу.
31.10.2013 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001781701, згідно якого було встановлено порушення ст. 2 Закони України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94, в зв'язку з чим була нарахована сума грошового зобов'язання в сумі 14332,73 гр. за порушення позивачем на 51 день 90-денного терміну розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому відповідач розраховував термін порушення не з дати митної відмітки про перетин кордону 23.09.2013р. а з дати завершення митних процедур - 08.10.2013р., після якої товар став доступним для вільного обороту.
Слід зазначити, що висновки податкової інспекції про порушення позивачем строку, передбаченого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ґрунтуються на тому, що податкова інспекція вважає, що момент здійснення імпортної операції підтверджується лише належним чином оформленої вантажної митної декларації типу Імпорт-40.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, що діяла на момент укладення позивачем зазначених контрактів) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно з частиною першої статті 4 названого Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Згідно п.2 ст.1 Митного Кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Відповідно до ст. 43 Кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до ст. 72 Кодексу митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
За змістом підпунктом "г" пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N 307, моментом перетину митного кордону при перевезеннях, зокрема, залізничним та автомобільним видами транспорту при імпорті визначено початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.
Згідно Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, вантажна митна декларація -це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу та містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, яка необхідна для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судова колегія зазначає, що поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається з поняттям «переміщення товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну». Таким чином, наявність на товар товаросупроводного документу, на якому міститься відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою, є підтвердженням факту перетину товаром митного кордону України. Оформленою митною декларацією, у тому числі типу Імпорт-40, підтверджується не факт перетинання товаром митного кордону України, а завершення митного оформлення товару у повному обсязі.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.01.2014 по справі №827/2886/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська
Судді підпис Т.М. Дудкіна
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.В. Дадінська