КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"06" березня 2014 р. Справа №5011-19/11326-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 01.03.2013 року № 5011-19/11326-2012 (судді Шаптала Є.Ю., Бойко Р.В., Літвінова М.Є.)

за позовом В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва в

інтересах територіальної громади особі Київської міської ради

до Шевченківської районної у м. Києві ради

Товариства з обмеженою відповідальністю "І Ел Сі Груп"

Управління з питань комунального майна, приватизації та

підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 5011-19/11326-2012 від 01.03.2013р. відмовлено у задоволенні позову В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва у задоволенні позову до Шевченківської районної у м. Києві ради, ТОВ "І Ел Сі Груп", Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в цілому, Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

19.06.2013р. Київський апеляційний господарський суд, за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва задовольнив, рішення господарського суду скасував. Прийнято нове рішення, яким визнано недійсною пропозицію 74 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007р. № 167 щодо нежилого приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 399,10кв.м.; визнано недійсною пропозицію 10 Перелику нежитлових примищень, що підлягають приватизації шляхом викупу, що є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві від 01.03.2007 № 20-з до переліку об'єктів що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.06.2007р., укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві та ТОВ "І Ел Сі Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень № 1-28, № 31-43 провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.; зобов'язано ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м.Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.; з ТОВ "І Ел Сі Груп" стягнуто судовий збір в розмірі 573,50грн.

25.02.2014р. ТОВ "І Ел Сі Груп" звернулось з заявою щодо прийняття додаткового рішення, яка мотивована тим, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. не містить рішення щодо позовної вимоги позивача про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, який було апеляційним судом визнано недійсним, а саме: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до постанов Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" апеляційний суд вправі прийняти додаткову постанову за заявою особи, яка бере участь у справі, або за своєю ініціативою у разі, якщо він скасував рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і прийняв нове рішення (пункт 2 статті 103 ГПК). Додаткову постанову може бути прийнято апеляційним судом з підстав і в порядку, зазначеному у статті 88 ГПК. Згадану постанову може бути оскаржено у касаційному порядку. Прийняття додаткового рішення (стаття 88 ГПК) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, коли це неможливо з об'єктивних причин (звільнення судді, відсутність його у зв'язку з відпусткою, захворюванням тощо).

Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 86 ГПК). Прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Стаття 88 ГПК України визначає випадки, коли суд має право винести додаткове рішення, ухвалу: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення державного мита з бюджету. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Між тим, колегія суддів відмовляє ТОВ "І Ел Сі Груп" у задоволенні заяви про прийняття додаткової постанови з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України.

Позовна заява В.о. прокурора містить, в тому числі, вимогу про застосування наслідків недійсности правочину, а саме повернення у власність територіальної громади м. Києва спірні нежилі приміщення.

Пункт 4 ч. 1 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. викладено у наступній редакції: зобов'язати ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м.Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м..

При цьому, за приписами ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, що визнаний недійсним, був укладений у 2007році, визначення вартості майна на момент прийняття рішення не проводилось, не було предметом розгляду, а отже і прийняття додаткового рішення (постанови), неможливо.

Керуючись ст. ст. 86, 88 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ТОВ "І Ел Сі Груп" у задоволенні заяви про прийняття додаткової постанови.

2.Матеріали справи повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко