АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою через представника ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Українського консорціуму «Екосорб», Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», третя особа: Державна реєстраційна служба України про визнання недійними Додаткових угод до договору, Свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання майнових прав на квартиру та зобов'язання внести запис в Єдиний державний реєстр права власності на нерухоме майно відомостей про належність права власності на квартиру,
в с т а н о в и л а :
у червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням змінених та збільшених позовних вимог, просив визнати недійсними додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2 від 08.08.2011 року про внесення змін та доповнень до договору № 1- 032-КЛ пайової участі в будівництві житлового будинку від 15.08.2005 року, укладеного між УК»Екосорб», ОСОБА_3 та ОСОБА_4; свідоцтво про право власності від 27.12.2011 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26.12.2012 року № 2119-С/КІ на квартиру АДРЕСА_1; витребувати зазначену з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на його користь; визнати за ним майнові права на цю квартиру та зобов'язати Державну реєстраційну службу України внести запис в Єдиний державний реєстр права власності на нерухоме майно відомості про належність йому даної квартири на праві власності.
В обґрунтування позову зазначав, що 08.04.2010 року між ним та УК «Екосорб» було укладено договір купівлі - продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, яким є трикімнатна квартира НОМЕР_1 площею 101,9 кв.м на 3-му поверсі об'єкту будівництва є
Справа № 22-ц-796/2419/2014
Головуючий у суді першої інстанції Шереметьєва Л.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції Махлай Л.Д.
житловий будинок АДРЕСА_1, перетин вулиць Максима Кривоноса та Клименка, вулиць Зої Космодем'янської та Чорвонопартизанської. Він виконав умови договору та сплатив повну вартість об'єкту нерухомості 650 122 грн. у день укладення договору.
Проте, після введення будинку в експлуатацію йому не видали документи для оформлення права власності на квартиру.
Натомість УК «Екосорб» здійснив відчуження спірної квартири на користь відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким було видано свідоцтво про право власності на квартиру в рівних частках. Ті в свою чергу на підставі договору дарування подарували спірну квартиру відповідачці ОСОБА_5
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що він не оформив право власності на збудовану квартиру, оскільки відповідач не надав йому документів для можливості оформлення такого права. Додатковою угодою від 08.08.2011 року, укладеною між відповідачами було змінено об`єкт нерухомості та включено у цю угоду саме ту квартиру, за яку ним сплачено 100 % вартості набагато раніше, а саме при укладенні договору 08.04.2010 року. Суд не застосував ст. ст. 5, 7, 18, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», які підлягали застосуванню.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
ПредставникОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_11, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_12 та представник УК «Екосорб» - Дудник О.Є. просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2010 року між ОСОБА_1 та УК «Екосорб» було укладено договір купівлі - продажу майнових прав № КП/МП-КЛ-02, за умовами якого позивач купив майнові права на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 101,9 кв.м на 3-му поверсі в об`єкті будівництва, що здійснюється за адресою: м. Київ, Солом'янський район, перетин вулиць Максима Кривоноса та Клименка, вулиць Зої Космодем'янської та Чорвонопартизанської та цього ж дня сплатив повну вартість платежу, визначеного у договорі - 650 122 грн.
Розпорядженням Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 683 від 09.11.2011 року «Про присвоєння поштових адрес новозбудованим житловим будинкам НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (по генплану) на перетині вулиць М.Кривоноса, І..Клименка, 3.Космодем 'янської та Червонопартизанської (будівельна адреса) у Солом'янському районі м. Києва» новозбудованому житловому будинку присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1.
Відповідно до сертифікату Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві серії КВ № 163411040689 від 13.09.2011 року та акту готовності об'єкта до експлуатації від 01.09.2011 року житловий будинок АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію.
15.08.2005 року між УК «Екосорб» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір № 1-032-КЛ пайової участі в будівництві житлового будинку. Загальний внесок визначено у розмірі 582 558,55 грн.
01.08.2011 року між цими сторонами було укладено додаткову угоду № 1, яким було змінено об`єкт будівництва на квартиру НОМЕР_1 корпус 4 поверх 3 загальною площею 101,9 кв.м з доплатою 36 250 грн. за різницю у площі 2,5 кв.м.
08.08.2011 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою змінено адресу об`єкта нерухомості на АДРЕСА_1.
27.12.2012 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2І19-С/КІ від 26.12.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на дану квартиру в рівних частках.
13.05.2013 року на підставі договору дарування спірна квартира була подарована ОСОБА_5
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, а відтак не має права на витребування спірної квартири.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Так, 08.04.2010 року між ОСОБА_1 та УК «Екосорб» було укладено договір купівлі - продажу майнових прав, згідно з яким позивач купив майнові права на об'єкт нерухомості - спірну квартиру. Пунктом 3.1 цього договору визначено порядок передачі майнових прав у власність покупцю, а саме: шляхом підписання акту, який підписується не пізніше, ніж через 60 календарних днів з дня настання таких подій: закінчення оздоблювальних робіт у приміщенні та здачі об`єкта в експлуатацію.
Згідно з п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з законодавством.
У вересні 2011 року об`єкт будівництва було прийнято в експлуатацію з присвоєнням поштової адреси: будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
УК «Екосорб» після введення об`єкта будівництва в експлуатацію не повідомив позивача про це та не надав останньому відповідні документи для оформлення права власності на спірну квартиру.
Натомість перед введенням будинку в експлуатацію 01.08.2011 року УК «Екосорб» уклав з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додаткову угоду № 1 до договору від 15.08.2005 року пайової участі в будівництві житлового будинку та фактично змінив об`єкт інвестування квартиру НОМЕР_3 поверх 17 корпус 1 на спірну квартиру НОМЕР_1 поверх 3 корпус 4 з доплатою за різницю у площі. А надалі надав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідні документи для оформлення права власності на спірну квартиру.
Укладенням даної угоди УК «Екосорб» грубо порушив права позивача та фактично двічі отримав кошти за один і той же об`єкт будівництва.
Доводи представника УК «Екосорб» про те, що позивач придбав майнові права, а тому має право лише на відшкодування шкоди та спірна квартира передана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правомірно, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва не існує на момент придбання цих майнових прав. Разом з тим майнове право є складовою частиною майна, як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Позивач уклавши договір купівлі - продажу майнових прав та сплативши 100 відсотків вартості об'єкта будівництва мав законні сподівання на набуття в майбутньому (після закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію) права власності на нерухоме майно (спірну квартиру). Проте, УК «Екосорб» без попередження позивача та без згоди останнього передав об`єкт будівництва іншим особам. При цьому кошти сплачені за договором позивачу повернуто не було та не було запропоновано отримати інший об'єкт будівництва.
Незважаючи на це суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позовні вимоги про визнання майнових прав на трикімнатну квартиру не підлягають задоволенню, оскільки належність таких прав позивачу підтверджується договором купівлі - продажу цих прав.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як зазначено вище позивач не набув права власності на спірну квартиру. Документи необхідні для оформлення права власності в УК «Екосорб» ОСОБА_1 не отримував та до компетентних органів для отримання свідоцтва про право власності відповідно не звертався.
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УК «Екосорб», проте рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.06.2013 року у задоволенні позову про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.
Оскільки за змістом ст. ст. 387, 388 ЦК України право витребування майна має лише власник цього майна, перехід права власності на спірну квартиру до позивача у встановленому законом порядку не відбувся, а до ОСОБА_5 право власності на квартиру перейшло за договором дарування від 13.05.2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 (а.с. 70,71), висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння є правильними.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку та не порушували законні права та інтереси позивача.
ОСОБА_1 не є стороною додаткової угоди від 01.08.2011 року між УК «Екосорб» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Питання ж відповідальності УК «Екосорб» у разі порушення умов договору купівлі - продажу майнових прав, який укладено з позивачем передбачені цим договором.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що незважаючи на порушення прав та інтересів позивача з боку УК «Екосорб» позивач обрав не вірний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги задоленню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про інвестиційну діяльність» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договір про інвестиційну діяльність позивачем не укладався.
Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді