РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/153/14Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"18" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Першої Керченської Державної нотаріальної контори, третя особа: Служба у справах дітей, сім`ї, молоді та спорту про скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та визнання права на спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Першої Керченської державної нотаріальної контори про скасування постанови державного нотаріуса Метельової Р.В. від 27 вересня 2013 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на все майно та визнання права на спадкування усього майна після смерті її чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_9 27 вересня 2013 року державним нотаріусом Метельовою Р.В. була прийнята постанова, якою позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, оскільки у нотаріуса є підстави для закликання до спадкування іншого спадкоємця за законом, а саме: доньки ОСОБА_9 - ОСОБА_10, яка також має право на частку у спадщині, після смерті батька. Позивач вважає дану постанову незаконною та безпідставною, оскільки дійсно у свій час ОСОБА_9 була усиновлена ОСОБА_10 Але у подальшому він був позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_10, після чого остання була усиновлена іншими особами, що за положеннями ч.1 ст.232 СК України та ч.2 ст.1260 ЦК України виключає спадкування нею спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 Вказані обставини підтверджуються постановою від 15 червня 2010 року про закриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_9, у зв'язку зі зверненням стягувача Органу опіки та піклування Керченської міської ради з заявою про залишення виконавчого листа без виконання у зв'язку з усиновленням дитини. Таким чином, на думку позивача ОСОБА_10 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_9 оскільки з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою яка усиновлена. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 03 грудня 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог закону відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування відомостей про всиновлення дитини - ОСОБА_10 після позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 відносно вказаної дитини, не розкриваючи таємниці всиновлення, незважаючи на те, що вказані відомості мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213-215 ЦПК України, оскільки відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не обґрунтував позицію за якою він відхиляє доводи позивача та якими доказами вони спростовуються.

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, пославшись на положення ст.ст.1268,1270,1273 ЦК України які зводяться до того, що неповнолітня дитина ОСОБА_10 є такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_9, не звернув уваги на те, що після позбавлення останнього батьківських прав відносно ОСОБА_10, остання була всиновлена іншими особами, що за положеннями ч.1 ст.232 СК України та ч.2 ст.1260 ЦК України виключає спадкування нею спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. Суд також не взяв до уваги те, що нотаріус прийняв постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, пославшись на наявність підстав для закликання до спадкоємства іншого спадкоємця неповнолітньої дитини - ОСОБА_10, не перевіривши належним родинний зв'язок між останньою та померлим.

В запереченнях Завідуюча Першої Керченскьої нотаріальної контори просять апеляційну скаргу відхилити, оскільки у нотаріуса є законні підстави для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на все майно, що належало ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з наявністю підстав для закликання до спадкоємства неповнолітньої дитини померлого - ОСОБА_10

В судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач та орган опіки та піклування не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України судове засідання проведено за їх відсутністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та нові докази, з урахуванням положень ч.2 ст.303 ЦПК України, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 листопада 2007 року ОСОБА_9 був позбавлений батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47).

Згідно відомостей, наданих Службою у справах дітей управління у справах дітей, сім'ї та молоді Керченської міської ради Відділу державної реєстрації актів цивільного стану РС Керченського МУЮ у АР Крим, без розкриття таємниці усиновлення, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, усиновлена іноземними громадянами за рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь АР Крим від 23 березня 2009 року.

07 липня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 був зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, після чого відкрилась спадщина, зокрема у вигляді квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.

У встановлений ст. 1270 ЦК України строк ОСОБА_6 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_9

27 вересня 2013 року державним нотаріусом Метельовою Р.В. була прийнята постанова про відмову ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, оскільки у нотаріуса є підстави для закликання до спадкування іншого спадкоємця за законом, а саме: доньки ОСОБА_9 - ОСОБА_10, яка також має право на частку у спадщині, після смерті батька.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищезазначена постанова нотаріуса відповідає вимогам закону, оскільки у нотаріуса є підстави для закликання до спадкоємства іншого спадкоємця за законом, а саме: доньки ОСОБА_9 - ОСОБА_10, яка також має право на частку у спадщині, після смерті батька.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Однак, вищенаведеним нормам закону, вказане рішення суду першої інстанції не відповідає.

Статтями 1296, 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених цим Законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 ЗУ «Про нотаріат»).

Зі змісту оскаржуваної постанови нотаріуса вбачається, що підставою для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 стало те, що у нотаріуса є підстави для притягнення до спадкування іншого спадкоємця за законом, а саме: доньки ОСОБА_9 - ОСОБА_10, яка також має право на частку у спадщині, після смерті батька.

При цьому нотаріус послався на довідку ЖЕД № 6 КП «Житлавтосервіс-Керч № 603 від 20 березня 2013 року згідно якої на день смерті разом з ОСОБА_9 була зареєстрована його донька - ОСОБА_10, яка також має право на спадкування.

Статтею 68 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно п.п. 1.2 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі Порядок) при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

З вищенаведеного випливає, що до обов'язку нотаріуса входить, зокрема, встановлення коло спадкоємців.

Зі змісту Глави 7 Розділу І Порядку Порядку та ст. 46 ЗУ «Про нотаріат» випливає, що такі обставини встановлюються шляхом витребування відповідних відомостей.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (ст.ст. 1222, 1223 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Підпунктом 4.2. Глави 10 Розділу ІІ Порядку доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб. (п.п. 4.13., 4.14. Глави 10 Розділу ІІ Порядку)

З вищенаведеного випливає, що нотаріус мав перевірити родинний зв'язок ОСОБА_9 та неповнолітньої ОСОБА_10 шляхом витребування у відповідного державного органа свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, витягу з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин тощо.

Однак, державний нотаріус вищенаведених вимог закону не виконав і передчасно відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії, необґрунтовано пославшись на документ - довідку з місця проживання, який не може свідчити про наявність або відсутність родинних відносин між ОСОБА_9 та неповнолітньою ОСОБА_10

Між тим згідно відповіді Служби у справах дітей управління у справах дітей, сім'ї та молоді Керченської міської ради та Відділу державної реєстрації актів цивільного стану РС Керченського МУЮ у АР Крим ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, усиновлена рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23 березня 2009 року.

З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків (ст. 232 СК України).

Згідно положень ч.2 ст.1260 усиновлений та його нащадки не спадкують за законом смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.

Посилання органу опіки та піклування про збереження за дитиною права на спадкування за положеннями ст.166 СК України, оскільки ОСОБА_9 був позбавлений батьківських прав стосовно цієї дитини, не можна визнати обґрунтованими за тих підстав, що вказані положення підлягали б застосуванню у разі позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 стосовно малолітньої дитини без подальшого її усиновлення іншими особами, що за положеннями ст.232 СК України, ч.2ст.1260 ЦК України припиняє особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, зокрема і право на спадкування.

Суд першої інстанції на вищевикладені вимоги закону уваги не звернув і ухвалив рішення про відмову у скасуванні оскаржуваної постанови нотаріуса їм у супереч.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права на спадкування усього майна після смерті її чоловіка ОСОБА_9

Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не позбавлена права на отримання ? частки спадкового майна, а після досягнення дитиною ОСОБА_10 повнолітня або відмови усиновлювачів дитини від спадщини, взмозі отримати свідоцтво про право на спадкування на все майно.

Однак, з таким висновком не може погодитися колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту прав, передбачені ст. 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, незаборонений законом.

Згідно із до ст. 11 ЦПК України суд має розглянути справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як випливає зі змісту вимог ОСОБА_6 просила визнати за неї право на спадкування усього майна після смерті її чоловіка ОСОБА_9

За положеннями ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцям за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Право на спадкування позивачки як дружини померлого передбачено законом, зокрема положеннями ст. 1261 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що право позивачки на спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_9 передбачено законом, а обраний нею спосіб захисту порушених прав як визнання за нею право на спадкування після смерті її чоловіка на усе майно не відповідає вимогам закону та не є ефективним способом захисту порушених прав.

Згідно приписів ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Скасування постанови державного нотаріуса Метельової Р.В. від 27 вересня 2013 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача та надає можливість ОСОБА_6 оформити спадщину у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду з ухвалення нового про часткове задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 грудня 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 грудня 2013 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до Першої Керченської ДНК, третя особа: Служба у справах дітей, сім`ї, молоді та спорту про скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та визнання права на спадкування - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного нотаріуса Першої Керченської державної нотаріальної контори Метельової Р.В. від 27 вересня 2013 року про відмову ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова