АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-38/12

Номер провадження 11/786/474/2013

Категорія: ч.2 ст.115 КК. О.Т. Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О.О.

Доповідач ап. інст. Юренко Л. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Юренко Л.А.

суддів Захожая О.І., Рябішина А.О.

при секретарі Журі Н.Л.

з участю прокурора Гомлі О.В.

захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12,

потерпілого ОСОБА_13 та його представника адвоката ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтава кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та їх представника адвоката ОСОБА_14, засуджених ОСОБА_10, та ОСОБА_12, а також в їх інтересах захисників відповідно ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_17 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Кременчуцького районного суду від 17 травня 2012 року

з а с у д ж е н і :

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, мешканець АДРЕСА_1, не працюючий, не судимий, -

засуджений за п. 12 ч.2 ст. 115країни КК України на 12 років позбавлення волі;

та

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, мешканець м. Кременчук, помічник

машиніста Полтавського гірничо - збагачувального комбінату,

не судимий, -

засуджений за ч.5 ст. 27, п. 12 ч.2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_9 за п. 12 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі та ОСОБА_11 за п. 12 ч.2 ст. 115КК України на 11 років позбавлення волі, щодо яких колегією суддів постановлено вирок.

Стягнено солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на користь потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_15 і ОСОБА_1621800 грн. матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_13 і ОСОБА_15 кожного по 200000 грн. моральної шкоди, а на користь потерпілої ОСОБА_16 - 100000 грн. моральної шкоди.

Вирішена доля речових доказів.

ОСОБА_10 визнаний винними в умисному вбивстві ОСОБА_18, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_12 - в пособництві у вчиненні цього злочину.

Злочин вчинено за таких обставин.

8 лютого 2009 року близько 3 години ночі в районі загальноосвітньої школи № 31 по вулиці Г.Сталінграда, 39-а в місті Кременчуці між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які там розпивали спиртні напої, та ОСОБА_18, який почав у них вимагати відкрити двері під'їзду до будинку і теж перебував у нетверезому стані, виникла сварка. Під час сварки ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_18 скляною пляшкою з-під пива по голові. ОСОБА_18 почав тікати, а ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 наздогнали його і спільно нанесли йому удари кулаками, ногами, а ОСОБА_9 і дерев'яною битою по голові та різним частинам тіла, в тому числі в життєво важливі органи.

Боячись помсти за своє побиття з боку ОСОБА_18, який був тренером з боротьби, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 домовились вивезти потерпілого за межі міста, де вбити його.

Під час побиття ОСОБА_18 до місця злочину під'їхав ОСОБА_12, який згодився сприяти засудженим у вбивстві.

З цією метою ОСОБА_12 відкрив багажник свого автомобіля, куди ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 помістили потерпілого, сів за кермо і поїхав разом з засудженими за місто по напрямку, який останні йому вказали.

По дорозі ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з відома ОСОБА_12 змовились взяти з собою ніж, який застосувати при вбивстві.

З цією метою ОСОБА_12 підвіз засуджених до державної пожежної частини №2, де раніше працював ОСОБА_10. Останній виніс ніж, який на виду у всіх поклав на задньому сидінні автомобіля між собою та ОСОБА_11.

На автодорозі поблизу села Пилипенки Кременчуцького району близько 5 годин 20 хвилин ОСОБА_12 зупинив автомобіль та відкрив багажник, з якого ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 витягли ОСОБА_18. Потерпілий намагався втекти, але ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 догнали його, збили з ніг і спільними діями, узгоджено, з метою вбивства стали наносити постраждалому по тілу, а також у життєво важливі органи ( голову, живіт ) численні удари кулаками, ногами, крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і дерев'яною битою. Під час побиття ОСОБА_18 ОСОБА_9 підбіг до автомобіля і спитав у ОСОБА_12 де саме лежить ніж і ОСОБА_12 показав це місце. ОСОБА_9 взяв ніж і на виду у ОСОБА_12 побіг до ОСОБА_18 і продовжив його побиття з застосуванням ножа. Залишивши безпорадного ОСОБА_18 на проїжджій частині дороги, засуджені автомобілем під керуванням ОСОБА_12 поїхали до м. Кременчук.

По дорозі за пропозицією ОСОБА_10 вони позбулися речових доказів -кухонного ножа та курточки ОСОБА_18, викинувши їх по дорозі в ліс та яр. Биту за пропозицією ОСОБА_12 вони з з ОСОБА_11 спалили.

Спільними діями ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ОСОБА_18 були заподіяні несумісні з життям тілесні ушкодження, від яких останній в цей же день о 10 годині 40 хвилин помер.

Смерть ОСОБА_18 настала від закритої черепно - мозкової травми з крововиливами під оболонки головного мозку і в речовину головного мозку, яка могла виникнути від неодноразових ударів. Всього ОСОБА_18 було нанесено не менше сорока трьох ударів тупими предметами, не менше двадцяти чотирьох ударів в область голови та стільки ж -колюче - ріжучим предметом по тілу.

Серед численних тілесних ушкоджень у ОСОБА_18 виявлені закрита травма живота - розрив селезінки, закриті та відкриті переломи щелепи, кісток носа, травматична екстракція зубів, колото - різані рани стегна, передпліччя, синці та крововиливи в м'які тканини тулубу.

Потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та їх представник адвокат ОСОБА_14 в апеляції та доповненні до неї просять про скасування вироку та постановлення нового через м'якість призначеного ОСОБА_10 та ОСОБА_12 покарання. Стверджують, що суд в повній мірі не врахував обставини вчиненого у нетверезому стані злочину та відношення до нього засуджених, які вину в умисному вбивстві не визнали та у вчиненому не розкаялись. Просять призначити кожному із засуджених покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

В апеляціях засудженого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_3 ставиться питання про перекваліфікацію дії ОСОБА_10 на ч.2 ст. 121 КК України. В обґрунтування цього апелянти посилаються на те, що в діях ОСОБА_10 не було зараннє спрямованого умислу на вбивство ОСОБА_18, вказують, що останній після заподіяння йому тілесних ушкоджень тривалий час був живий і це усвідомлював ОСОБА_10. Стверджують, що у справі відсутні докази того, що ОСОБА_10 заздалегідь змовився з іншими учасниками злочину про вбивство ОСОБА_18. Засуджений ОСОБА_10 зазначає, що в нього був єдиний умисел - налякати ОСОБА_18 через його агресивність, а те, що він з іншими побив постраждалого - це прикра випадковість.

Захисник засудженого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_17 ставить в апеляції питання про скасування вироку та закриття справи щодо ОСОБА_12, оскільки останній не вступав у змову з іншими засудженими на вбивство ОСОБА_18 і дозволив покласти ОСОБА_18 в багажник його автомобіля та відвезти за місто під погрозами ОСОБА_9. Порад у вчиненні злочину ОСОБА_12 іншим засудженим не надавав. Стверджує, що у ОСОБА_12 не було мотиву для участі в убивстві ОСОБА_18, оскільки в бійці з останнім він не приймав участі і не був з ним знайомий. ОСОБА_12 не знав, що в машині є ніж. Крім того, зазначає, що ножем постраждалому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, провівши часткове судове слідство, заслухавши промови потерпілого ОСОБА_13 та його представника адвоката ОСОБА_14, які, підтримуючи мотиви поданої в інтересах потерпілих апеляції та доповнень до неї, просили про скасування вироку та постановлення нового з призначенням ОСОБА_10 та ОСОБА_12 кожному по 15 років позбавлення волі; промови засудженого ОСОБА_10, його захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які, підтримуючи мотиви апеляцій в інтересах ОСОБА_7, просили про перекваліфікацію його дій на ч.2 ст. 121 КК України та пом'якшення покарання; виступи засудженого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_17, які, підтримуючи мотиви апеляцій в інтересах засудженого, стверджували, що ОСОБА_12 не надавав порад, не вчиняв інших дій, направлених на пособництво у вбивстві, а тому вирок щодо нього підлягає скасуванню з закриттям провадження за відсутністю складу злочину; думку прокурора про залишення вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_12 без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та мотиви поданих апеляцій, вважає, що апеляція потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та їх представника адвоката ОСОБА_14, а також апеляції засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а апеляція захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_12 підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_12 вказаного у вироку злочину відповідає перевіреним в судових засіданнях доказам.

ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не заперечували, що в групі з ОСОБА_9 як біля СШ № 31 в місті Кременчук, так і за його межами умисно спільними діями наносили удари потерпілому ОСОБА_18

ОСОБА_7 та ОСОБА_11 пояснили, що в ніч на 8 лютого 2009 року близько 4 годин вони з ОСОБА_9 біля СШ № 31 спілкувались з приводу дня народження ОСОБА_11, вживали спирті напої. В цей час до них підійшов ОСОБА_18 та, як стверджували засуджені, двічі зухвало попросив відкрити двері під'їзду. Виникла конфліктна ситуація, під час якої ОСОБА_9 ударив ОСОБА_18 пляшкою по голові і останній став тікати. Вони втрьох його догнали, збили з ніг і почали бити кулаками та ногами по тілу. ОСОБА_7 уточнив, що він вдарив ОСОБА_18 ще й кулаком в обличчя, а ОСОБА_9 наніс кілька ударів битою по тулубу і один - в голову. Під час побиття ОСОБА_18 до них під'їхав своїм автомобілем ОСОБА_12.

Ці показання підтвердив засуджений ОСОБА_12, з показань якого вбачається, що коли він під'їхав до СШ № 31, то бачив як ОСОБА_9 і ОСОБА_7 били ОСОБА_18. Від ударів ОСОБА_18 упав, хоча спочатку напівсидів. ОСОБА_7 наніс ОСОБА_18 не менше 6 ударів кулаками та ногами, ОСОБА_9 в цей час наніс з розмаху 1-2 удари правою ногою в голову, в руках ОСОБА_9 була бита. В первинних показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_18 поблизу школи били всі троє засуджених. ОСОБА_18 просився, говорив «не треба, за що» і скоро втратив свідомість. Потерпілий не здатен був чинити опір. Поряд стояв і ОСОБА_11 - його, ОСОБА_12, двоюрідний брат і говорив йому, що все, що відбувається - «нормально».

Засуджений ОСОБА_9, не визнаючи своєї причетності до вбивства ОСОБА_18, пояснив, що пам'ятає лише як біля СШ № 31 його вдарив ОСОБА_18, від чого він упав, вдарився головою, та прийшов до стану, близькому до непритомності. Пам'ятає, як ОСОБА_18 помістили в багажник автомобіля ОСОБА_12. Що було далі - не пам'ятає, прийшов до тями уже ранком у власному автомобілі.

ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали, що після побиття ОСОБА_18 біля школи вони вирішували що з ним робити, оскільки боялись що останній, будучи спортсменом та маючи репутацію людини, яка не прощає такого поводження з собою, зможе разом з друзями розправитись з ними. За пропозицією ОСОБА_9 вирішили вивезти його за місто. Як пояснив ОСОБА_11, вони розраховували за той час, поки ОСОБА_18 буде за містом, встигнути сховатись, а ОСОБА_7 заявив, що таким способом вони хотіли «заспокоїти» потерпілого.

По справі встановлено, що поблизу СШ № 31 ОСОБА_12 відкрив багажник, а решта засуджених помістили туди ОСОБА_18 і всі поїхали за місто. По дорозі ОСОБА_7 заїхав до пожежної частини, де він раніше працював.

Ці обставини ніхто з засуджених, крім ОСОБА_9, не спростовував. ОСОБА_9 заявив, що після того, як ОСОБА_18 був поміщений в багажник, нічого не пам'ятає. Визнав, що ОСОБА_12 його повідомив про «можливі неприємності, пов'язані з побиттям ОСОБА_18», після чого він, ОСОБА_9, півтора роки жив за межами України.

З показань ОСОБА_7, які він дав як в апеляційній інстанції, так і в судових засіданнях, які відбувалися раніше, та на досудовому слідстві, вбачається, що по дорозі за місто хтось спитав чи є в автомобілі ніж і він запропонував заїхати до нього на колишню роботу. ОСОБА_12 підвіз їх до пожежної частини № 2, а він, ОСОБА_7, зайшов в приміщення роздягальні де взяв ніж, заніс його в машину і поклав на сидінні між собою та ОСОБА_11.

Засуджений ОСОБА_12 підтвердив, що ОСОБА_7, повернувшись з пожежної частини, сів в автомобіль і повідомив всіх, що він приніс ножа та поклав його на заднє сидіння.

ОСОБА_7 показав, що за містом, коли ОСОБА_12 відкрив багажник, ОСОБА_18 почав тікати. Він з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 догнали ОСОБА_18, збили з ніг і спільними діями стали наносити йому удари ногами по тулубу, голові, один удар ногою він наніс ОСОБА_18 в область таза. Під час коли він, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 били ОСОБА_18, ОСОБА_9 повернувся до автомобіля, звідки приніс биту і наніс нею ОСОБА_18 один удар по голові і кілька ударів по ребрам, вручив биту ОСОБА_7, а сам знову повернувся до машини. ОСОБА_11 в цей час продовжував наносити ОСОБА_18 удари ногами, а він, ОСОБА_7, з розмаху вдарив битою по ногам потерпілого. Коли вони з ОСОБА_11 наносили удари ОСОБА_18, ОСОБА_9 повернувся до них з ножем в руках і присівши, став бити ним ОСОБА_18 по рукам та ногам. ОСОБА_7, деталізуючи свої показання, пояснив, що ОСОБА_18 під час побиття просився у них, але вони на це не реагували.

Засуджений ОСОБА_12 пояснив, що він бачив як за селом всі троє засуджених спільно били ногами по потерпілому, який лежав на землі. Бачив, що били і битою. Потім ОСОБА_9 підбіг до автомобіля і спитав у нього куди ОСОБА_7 поклав ніж. Він вказав ОСОБА_9 на сидіння, на якому лежав ніж, і ОСОБА_9, схопивши ножа, знову побіг до ОСОБА_18, де продовжив його бити. Після цього вони залишили ОСОБА_18 на місці злочину та повернулись в м. Кременчук.

По справі не спростовується той факт, що по дорозі в Кременчук за пропозицією ОСОБА_7 засуджені позбулися речових доказів -кухонного ножа та курточки ОСОБА_18, викинувши їх по дорозі в ліс та яр. Для того, щоб викинути ніж та курточку, ОСОБА_12 двічі зупиняв автомобіль.

Биту за ініціативою ОСОБА_12 вони з ОСОБА_11 спалили наступного дня.

Твердження засудженого ОСОБА_7 та його захисників про те, що засуджений не вступав у попередній зговір на умисне вбивство ОСОБА_18 і що оскільки після побиття за містом ОСОБА_18 залишався при свідомості, то дії ОСОБА_7 підлягають перекваліфікації на ч.2 ст. 121 КК України, суперечить матеріалам справи.

Той факт, що ОСОБА_18 був залишений побитим у безпорадному стані посередині проїжджої частини дороги, підтвердив свідок ОСОБА_19, з показань якого вбачається, що 8 лютого 2009 року о 7 год. 45 хв. він з родичами їхав власним автомобілем до міста Кременчук. За селом ОСОБА_20 він побачив, що посеред проїжджої частини дороги лежав чоловік. Чоловік був весь в крові, хрипів, щось бормотів, намагався піднятись, але не міг і знову падав. Навколо чоловіка на асфальті була кров. За 50 метрів від цього місця лежали вибиті зуби. До чоловіка підійшли мешканці села і на ковдрі перенесли його на узбіччя. Викликали «Швидку допомогу» і потерпілого відвезли в лікарню.

Свідки ОСОБА_21, ОСОБА_21 підтвердили показання ОСОБА_19 та пояснили, що на руках потерпілого бачили сліди від дії колото - ріжучого предмета.

Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_20 підтвердили, що лежачий посередині проїжджої частини дороги чоловік був сильно побитий, перебував у вкрай безпорадному стані, не міг ні встати, ні говорити. З його вуст чулося лише клекотіння. Вони перенесли його на узбіччя та викликали «Швидку допомогу».

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що він впізнав у побитому тренера по «дзюдо» ОСОБА_18

З медичної документації вбачається, що ОСОБА_18 ранком ІНФОРМАЦІЯ_3 був доставлений в лікарню у вкрай тяжкому стані, без свідомості, в стані коми 111 ступеню і в 10 год. 40 хв. помер.

Висновком комісійної судово - медичної експертизи № 134 встановлено, що ОСОБА_18 наносилась множинність тілесних ушкоджень у волосисту частину голови, обличчя, передню та задню поверхні тулуба, у всі поверхні верхніх кінцівок, зовнішню поверхню правого стегна, праву гомілку, задню поверхню обох стегон, передню поверхню лівого колінного суглобу та ліву гомілку, в тому числі:

черепно - мозкова травма, ушкодження голови, обличчя, вушних раковин та шиї утворились не менше ніж від 24 ударів, з них не менше 17 ударів нанесено ногами та кистями рук, зжатими в кулаки, та не менше 7 ударів - в ділянку волосистої частини голови нанесено тупим видовженим предметом, яким могла бути дерев'яна бита;

розрив селезінки, який міг виникнути від удару ногою, кулаком чи іншим предметом;

- двадцять чотири рани на зовнішній поверхні правого плеча, правого стегна, на верхніх та нижніх кінцівках утворились не менше ніж від 24 ударів клинком ножа з глибиною раньового каналу від 2 до 7 см.

-округло - овальні синці, крововиливи по тулубу виникли не менше ніж від 12 ударів ногами, кулаками.

Всього ОСОБА_18 нанесено не менше ніж 43 удари тупими предметами, в тому числі - не менше 24 ударів в голову, а також не менше 24 ударів колюче - ріжучим предметом.

На тілі та голові ОСОБА_18 виявлені тілесні ушкодження, характерні для їх спричинення дерев'яною битою, в тому числі 7 ударів в голову і 6 ударів по тулубу.

Причиною смерті ОСОБА_18 стала тяжка черепно - мозкова травма з забоєм головного мозку, субарахноїдальними крововиливами.

Удари по голові та в обличчя були нанесені з силою, достатньою для заподіяння тяжкої черепно - мозкової травми, забою головного мозку з крововиливами під м'які мозкові оболонки, переломів кісток носа, нижньої щелепи з екстракцією шести зубів, ран, синців, саден, крововиливів.

Відповідно до судово - медичних даних побиття ОСОБА_18 могло проходити в два періоди: в короткий проміжок часу між 4 год. - 4 год. 50 хв. та між 5год. - 5 год. 40 хв.

Між заподіяними ОСОБА_18 тілесними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинний зв'язок.

Обширні двобічні садна в ділянці реберних дуг можуть свідчити про переміщення тіла ОСОБА_18 шляхом волочіння. /т.6, а.с. 8 -48 /

Суд дав належну оцінку перевіреним в судовому засіданні доказам і обґрунтовано прийшов до висновку про те, що засуджені, ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_11 діяли з умислом на умисне вбивство ОСОБА_18 за попередньою змовою групою осіб, оскільки вони спільними діями, погоджено, доповнюючи та узгоджуючи свої дії з діями інших, наносили потерпілому із значною силою численні удари ногами, кулаками, а ОСОБА_7 і ОСОБА_9 ще й битою по життєво важливим ділянкам тіла: в голову, живіт, тулуб, заподіявши потерпілому не менше сорока трьох ударів тупими предметами, не менше двадцяти чотирьох ударів в область голови та стільки ж ножем по тілу, який ОСОБА_9 застосував при спільному з іншими нанесенні ударів потерпілому.

Під час вбивства ОСОБА_9, доповнюючи дії ОСОБА_7 та ОСОБА_11, застосовував ніж, наносячи ним удари потерпілому, і це усвідомлювали засуджені.

Про погодженість своїх дій засудженими свідчить їх характер.

ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 витягли ОСОБА_18 з автомобіля і спільними діями наносили йому удари ногами, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 з відома ОСОБА_11 доповнювали ці удари битою, а ОСОБА_9 застосував ще й ніж.

Після нанесення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ударів потерпілому битою, останній пішов до автомобіля за ножем, передавши биту ОСОБА_11, усвідомлюючи, що той у відповідністю з умислом на вбивство, продовжить побиття нею потерпілого.

Взявши в автомобілі ОСОБА_12 ніж, ОСОБА_9 підбіг до ОСОБА_18, якого продовжували бити ОСОБА_7 та ОСОБА_11, і діючи з попереднім умислом на його вбивство групою осіб, доповнюючи дії спільників, наніс постраждалому не менше 24 ножових поранень.

Засуджені, наносячи ОСОБА_18 спільними діями із значною силою кулаками, ногами, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ще й битою, а останній і ножем більше 40 ударів по тілу, не менше 24 ударів в голову, а також в інші життєво важливі органи - живіт, грудну клітину потерпілому, який без руху лежав на землі і не міг чинити опір та захищатись, та залишивши його на проїжджій частині дороги, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 діяли з прямим умислом на вбивство.

Обґрунтованим є і висновок суду про те, що після побиття ОСОБА_18 поблизу СШ № 31, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, злякавшись помсти потерпілого, попередньо змовились про його вбивство.

Не визнання засудженими цієї змови спростовується аналізом показань ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а також характером дій засуджених.

ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не заперечували, що помістивши ОСОБА_18 в багажник, вирішували з ОСОБА_9 що з ним робити далі.

Факт такої розмови підтвердив і ОСОБА_12, заявивши, що не чув про що саме домовились ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11.

З показань ОСОБА_7 вбачається, що по дорозі за місто хтось спитав чи є в машині ніж, щоб як він заявив «полякати» ним ОСОБА_18.

Погоджуючись із цією пропозицією, ОСОБА_12 підвіз засуджених до попереднього місця роботи ОСОБА_7, де останній забрав свій ніж та, як заявив ОСОБА_12, повідомив про наявність ножа і на виду у всіх поклав його на задньому сидінні автомобіля.

Однак показання ОСОБА_7 про те, що засуджені домовились вивезти ОСОБА_18 за місто не для вбивства, а для того, щоб «заспокоїти» його, і що ніж вони взяли, щоб лише продемонструвати його потерпілому, спростовуються характером спільних дій ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, а також ОСОБА_12, який сприяв у вчинені злочину.

Засуджені не посадили ОСОБА_18 на сидіння в автомашині, якщо згідно показань ОСОБА_7 хотіли відвезти його за місто, щоб «заспокоїти», а вкинули побитого потерпілого в багажник, взяли по дорозі ніж, і не «пригрозили» ним потерпілому, про що заявляв в апеляційній інстанції ОСОБА_7, а з відома всіх засуджених ніж був застосований ОСОБА_9 при вбивстві.

Виїхавши за місто, ОСОБА_7, ОСОБА_11, та ОСОБА_9 не залишили ОСОБА_18 там, хоча про цей намір стверджував ОСОБА_11, а догнали потерпілого, коли той намагався втекти, і спільними діями, продовжуючи з метою вбивства розпочате раніше побиття, нанесли йому несумісні з життям тілесні ушкодження, та залишили на проїжджій частині дороги у безпорадному стані.

Засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 через короткий час продовжили за містом розпочате біля СШ № 31 побиття ОСОБА_18, умисно спричинивши останньому несумісні з життям тілесні ушкодження, від яких він помер.

Про те, що засуджені розуміли, що від їх дій є неминучим настання смерті ОСОБА_18 і що це стане предметом розслідування правоохоронних органів, свідчить і той факт, що відразу після вчинення злочину вони почали приховувати його сліди: куртку потерпілого, ніж, і за ініціативою ОСОБА_12 знищили закривавлену биту.

Оскільки ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 групою осіб вчинив умисне вбивство ОСОБА_18, його дії правильно кваліфіковані за п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

Не ґрунтується на матеріалах справи і твердження в апеляціях ОСОБА_12 та його захисника про те, що ОСОБА_12 не сприяв ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в умисному вбивстві ОСОБА_18, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Так, заява ОСОБА_12 про те, що він перевозив побитого ОСОБА_18 за місто під примусом ОСОБА_9, спростовані його ж неодноразовими показаннями як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях, аналізом його дій на місці злочину, а також показаннями засуджених ОСОБА_11 та ОСОБА_7.

З показань ОСОБА_7 та ОСОБА_11- двоюрідного брата ОСОБА_12, показали, що останньому ніхто не погрожував, ОСОБА_9 він не боявся і на місці злочину діяв за власної ініціативи

ОСОБА_12 показував, що після того як ОСОБА_9 та ОСОБА_7 поблизу СШ № 31 наказували йому відкрити багажник автомобіля, погрожуючи застосуванням сили, вони відійшли від нього, підійшли до напівлежачого на землі ОСОБА_18 і продовжили його побиття. ОСОБА_12 уточнював хто наносив удари, які та куди саме.

Маючи час уникнути участі у злочині, ОСОБА_12 не тільки не покинув місце злочину, хоча сидів за рулем власного автомобіля, а дочекався поки засуджені припинили побиття та піднесли ОСОБА_18 до автомобіля. ОСОБА_12 відкрив багажник та дав можливість помістити туди потерпілого.

Крім того, заява ОСОБА_12 про те, що він діяв під примусом ОСОБА_9 спростовується показаннями ОСОБА_7, згідно яких після того, як ОСОБА_18 був побитий поблизу школи, ОСОБА_12 під'їхав до них ближче, щоб було зручніше погрузити потерпілого в багажник.

По справі встановлено, що перевозячи в багажнику побитого ОСОБА_18, ОСОБА_12 заїхав на АЗС, де заправив бензином автомобіль, купив шоколадку, «антиполіцай» і не повідомивши працівникам АЗС про небезпеку для нього та ОСОБА_18, не викликавши по телефону міліцію, продовжив рух автомобілем, узгоджуючи по дорозі у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 його напрямок.

ОСОБА_12 не тільки не боявся ОСОБА_9 та ОСОБА_7, а навпаки, за власної ініціативи усував перешкоди, сприяючи вчиненню злочину.

Так, придбавши «антиполіцай», ОСОБА_12 тим самим застосував заходи для убезпечення себе та інших засуджених від можливої перевірки автомобіля працівниками ДАІ, які могли б виявити в багажнику побитого ОСОБА_18. Цими діями ОСОБА_12 виявив свій намір перевозити постраждалого і далі, сприяючи засудженим у вчиненні запланованого злочину.

ОСОБА_12 не заперечував, що підвіз засуджених до місця попередньої роботи ОСОБА_7, звідки останній виніс ножа та на виду у всіх поклав на сидіння. Як в суді апеляційної інстанції, і у своїх попередніх свідченнях ОСОБА_12 пояснював, що коли під час побиття ОСОБА_18 поблизу села в салон автомобіля заглянув ОСОБА_9 і спитав де лежить ніж, він показав на це місце, звідки ОСОБА_9 взяв ніж та побіг туди, де ОСОБА_7 та ОСОБА_11 продовжували наносити удари ОСОБА_18.

Аналіз дій ОСОБА_12 свідчить про те, що він, усвідомлюючи, що ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 змовились на вбивство ОСОБА_18, сприяв їм у вчиненні цього злочину.

ОСОБА_12 допоміг засудженим помістити побитого до безпам'ятства ОСОБА_18 в багажник власного автомобіля, і усвідомлюючи, що засуджені змовились на його вбивство, привіз потерпілого та засуджених за місто, де ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 було заплановано його вбивство. По дорозі ОСОБА_12 за пропозицією засуджених озброїтись ножем, підвіз їх до пожежної частини, звідки ОСОБА_7 виніс ножа і на виду у ОСОБА_12 та інших засуджених поклав на сидінні. Поблизу села ОСОБА_20 у названому ОСОБА_9 місці ОСОБА_12 зупинив автомобіль, відкрив багажник, звідки засуджені витягли ОСОБА_18 і продовжили його побиття. Під час вбивства ОСОБА_18 ОСОБА_12 вказав ОСОБА_9 на місце, де лежав ніж, і останній на виду у ОСОБА_12 побіг з ножем до ОСОБА_18, продовживши бити його ножем. Після того, як ОСОБА_18, якому були нанесені несумісні з життям тілесні ушкодження, був залишений у безпорадному стані на проїжджій частині дороги, ОСОБА_12, усвідомлюючи ці обставини, відвіз засуджених з місця злочину, зупиняв по дорозі автомобіль, щоб, приховуючи сліди злочину, викинути речі потерпілого. За ініціативою ОСОБА_12 він разом з ОСОБА_11 спалили биту, на якій були сліди крові ОСОБА_18.

Приведене свідчить, що ОСОБА_12, діючи як пособник у вбивстві ОСОБА_18, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, надав для вбивства засоби- автомобіль для доставки потерпілого та засуджених до місця вбивства, допоміг у отриманні зброї- ножа та його відшуканні на місці злочину, допоміг у транспортуванні засуджених з місця злочину та у переховуванні ОСОБА_9, сприяв у приховуванні одягу потерпілого та знищив сліди злочину -закривавлену биту.

При таких обставинах суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_12 за ч.5 ст. 27, п. 12 ч.2 ст. 115 КК України.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд виходив з вимог ст. 65 КК України і в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставину, що обтяжує його покарання - вчинення злочину у нетверезому стані, визнав обставиною, що пом'якшує покарання засудженого, часткове відшкодування потерпілим шкоди, взяв до уваги його позитивну характеристику.

По справі встановлено, що ОСОБА_7 після вчиненого злочину добровільно в супроводі матері з'явився в міліцію та повідомив про свою причетність до вбивства ОСОБА_18.

Сукупність приведених обставин не дає підстав для задоволення апеляції потерпілих та їх представника про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання.

Що стосується призначення покарання ОСОБА_12, то суд, посилаючись на ст. 65 КК України, залишив поза увагою другорядну роль засудженого у злочині, в недостатній мірі врахував дані про його особу та обставини, що пом'якшують його покарання.

ОСОБА_12, не визнаючи юридичну оцінку своїх дій, дав показання про обставини вчинення злочину, чим в певній мірі сприяв у його розслідуванні, розкаявшись у його вчиненні. ОСОБА_12 частково відшкодував потерпілим шкоду. Приведені обставини є такими, що пом'якшують покарання засудженого.

Крім того, ОСОБА_12 не судимий, характеризується позитивно.

Сукупність приведених обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину і дає підстави для застосування щодо ОСОБА_12 ст. 69 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року та розділу Х1 Перехідних Положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та їх представника адвоката ОСОБА_14, засудженого ОСОБА_10, та його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_10 - без змін.

Апеляцію захисника ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_12 частково задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_12 ст. 69 КК України та пом'якшити йому за ч.5 ст. 27, п. 12 ч.2 ст. 115 КК України покарання до 8 років позбавлення волі.

В решті вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_12 залишити без змін.

С У Д Д І :

Юренко Л.А. Рябішин А.О. Захожай О.І.

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО

Головуючий суддя Юренко Л.А.