АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/1550/14 Головуючий 1 інстанції - Скляренко С.О.
Справа № 642/10781/13 Доповідач-Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пономаренко Ю.А.,
суддів - Бобровського В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 13 січня 2014 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Територіальна громада в особі Козачо - Лопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
в с т а н о в и л а :
В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який з 01.03.1975 року по день смерті перебував у шлюбних відносинах з її матір'ю - ОСОБА_4. З 1996 року заявниця постійно проживала із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, без реєстрації, та була пов'язана спільним побутом із спадкодавцем. 12.08.2008 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений Виконавчим комітетом Козачо-Лопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та зареєстрований у реєстрі за №466, відповідно до якого він заповів ОСОБА_2 земельну ділянку площею 9,6576 га, розташовану на території Козачо-Лопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №033695. У період з 28.02.2008 року по 25.09.2012 року у паспорті заявниці відсутня відмітка про місце реєстрації, однак на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, вона постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, а тому, оскільки не заявляла відмову від прийняття спадщини, вважає себе такою, що прийняла спадщину в строки, встановлені діючим законодавством України. З метою оформлення спадкових прав на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3, посилаючись на ст.1268 ЦК України, заявниця просила суд встановити той факт, що вона з 1996 року постійно проживала за адресою АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_3 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 січня 2014 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без задоволення за недостатністю доказів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник апелянта ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його постановленим з порушенням процесуального права та в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст.ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд 1 інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що ОСОБА_2 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження викладених у заяві фактів, тому відсутні підстави для задоволення її заяви.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду 1 інстанції та вважає їх помилковими виходячи з наступного.
Згідно п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 256 ЦПК України визначено перелік справ, які можуть бути розглянуті у такому порядку.
Разом з тим, ч.2 ст.256, ч.1 ст.259 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.
Матеріали справи містять дані про те, що власником квартири АДРЕСА_1, в якій проживав спадкодавець, є ОСОБА_2 на підставі договору дарування.
Судовим розглядом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 саме в АДРЕСА_1, яка належить заявниці. ОСОБА_2 будь-якого іншого житла не мала.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проживав в спірній квартирі з 01 березня 1975 року по день смерті, був по відношенню до заявниці вітчимом, оскільки перебував у шлюбних відносинах з її матір'ю - ОСОБА_4 з 1975р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис №133, від 01 березня 1975 року виданим Ленінським відділом РАЦС м. Харкова (наявний в матеріалах справи).
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. До складу спадкового майна входила земельна ділянка площею 9,6576 га, розташована на території Козачо-Лопанській селищної ради Дергачівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №033695.
За життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 12 серпня 2008 року, який посвідчено Виконавчим комітетом Козачо-Лопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та зареєстровано у реєстрі за №466, відповідно до якого він заповів заявниці вищевказану спадщину.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до п.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з правилами ст.1220 ЦК України та ст.249 ЦПК України, часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Місцем проживання фізичної особи, відповідно до ч.1 ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Судова колегія вважає за можливе визнати факт того, що ОСОБА_2 постійно проживала разом зі спадкодавцем виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Відповідно до п.23 вказаної Постанови якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також слід зазначити, що у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи».
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 зазначено, що при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщині або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкритті спадщини заяви про її прийняття.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки у паспорті ОСОБА_2 була відсутня відмітка про місце реєстрації починаючи з 28 лютого 2008 року по 25 вересня 2012 року, що є необхідною умовою для прийнятті спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, то є підстави для задоволення заяви про встановленні факту постійного проживання разом із ОСОБА_3 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших сторін, які мають значення для справи.
Ці дані, як передбачено приписами ч.2 ст. 57 ЦПК України, встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1, підтвердили у судовому засіданні і допитані свідки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Таким чином, підсумовуючи викладене вище та оцінюючи належність, допустимість достовірність кожної обставини справи окремо, а також достатність та їх взаємний зв'язок і сукупності, судова колегія дійшла висновку, що вказана заява підлягає задоволенню, оскільки наведені сукупність обставин справи підтверджує фактичне проживання заявниці - ОСОБА_2 із померлим ОСОБА_3 на момент його смерті у квартирі АДРЕСА_1, що є необхідною умовою оформлення нею спадщини у нотаріальній конторі.
Відповідно до ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність рішення суду обставинам справи.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що з підстав, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, ст.307 ч.1 п.3,4, ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, ст.319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 13 січня 2014 року скасувати та ухвалите нове.
Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа - Територіальна громада в особі Козачо - Лопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 на час його смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -