ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2014 року справа № 919/149/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн»,
ідентифікаційний код 37171990 (95050, м. Сімферополь, вул. Ростовська, б. 6, кВ. 2;
99022, м. Севастополь, вул. Астраханська, будинок 3, кВ. 21)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 4434,59 грн,
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
Позивач (ТОВ "Партнер Дістрібьюшн") - Зінченко Ю.В., довіреність № 139 від 12.09.2013;
Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4434,59 грн.
Ухвалою від 05.02.2014 позовну заяву прийнято до розгляду судом.
У судове засідання 04.03.2014 відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ((АДРЕСА_1), про причини нез'явлення не сповістив.
Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з неповною адресою адресата.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У судовому засіданні 04.03.2014 представник позивача виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, вказаних в ньому.
Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дистрибьюшн» (постачальник) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки №НСВ-000032 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити товар та своєчасно повернути тару у порядку, визначеному Договором.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Договору підпис особи, яка уповноважена отримати товар на товаророзпорядчих документах є достатньою підставою того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця без необхідності засвідчення підпису печаткою.
Відповідно до розділу 4 Договору від, асортимент та кількість товару визначається у накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.
Ціна на товар зазначається постачальником у накладних або розрахункових документах на товар. Загальна сума Договору складається з суми товару, отриманого за усіма накладними або розрахунковими документами (п. 5.1, 5.2 Договору).
Згідно з п. 6.1 Договору розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або, за згодою сторін, готівкою в касу постачальника (з оформленням розрахункових документів). Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або дата внесення грошових коштів в касу постачальника (п. 6.2).
У випадку порушення покупцем строку оплати, отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати (п. 7.1 Договору).
Згідно з п. 7.2 Договору у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме строки оплати отриманого від постачальника товару, він зобов'язаний оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 36% річних від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до пункту 8.7, Договір набирає чинності з дати його підписання та діє протягом трьох років з дати підписання, а в частині розрахунків між сторонами - до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий покупцем за усіма накладними.
Поставка позивачем товару на суму 3539,60 грн підтверджується товарно-транспортною накладною №НСВ-068162 від 26.07.2013 на суму 3539,60 грн., яка підписана відповідачем (а.с. 12).
Листом-претензією від 24.10.2013 позивач звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість у добровільному порядку (а.с. 13).
Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар і стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 4434,59 грн, з яких: 3539,60 грн - сума основного боргу, 228,80 грн. - пеня, 38,94 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 627,25 грн - сума процентів за договором.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 46.1 Договору розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом 7 днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або за згодою сторін, готівкою в касу постачальника.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару не була сплачена відповідачем.
Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 3539,60 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму пені за порушення останнім грошового зобов'язання у розмірі 228,80 грн.
У випадку порушення покупцем строку оплати, отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати (п. 7.1 Договору).
Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно оплати товару.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, вивчивши розрахунок пені, зроблений позивачем, визнав його обґрунтованим, а вимоги про стягнення суми - такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Також позивач просить стягнути з відповідача проценти річних у розмірі 627,25 грн. за порушення виконання останнім зобов'язання та інфляційні витрати у сумі 38,94 грн, відповідно до наданих позивачем розрахунків (а.с. 3).
Згідно з п. 7.2 Договору у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме строки оплати отриманого від постачальника товару, він зобов'язаний оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 36% річних від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, суд, вивчивши розрахунок процентів річних та інфляційних витрат, представлений позивачем, визнав їх обґрунтованими та вимоги позивача щодо стягнення 627,25 грн - процентів річних та 38,94 грн - інфляційних витрат доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При проведенні розрахунку збитків від інфляції позивачем були застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3539,60 грн - сума основного боргу, 228,80 грн - сума пені, 627,25 грн - проценти річних, 38,94 грн - інфляційні витрати, а всього - 4434,59 грн
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» ідентифікаційний код 37171990 (95050, м. Сімферополь, вул. Ростовська, б. 6, кВ. 2; 99022, м. Севастополь, вул. Астраханська, будинок 3, кВ. 21) 3539,60 грн - суму основного боргу, 228,80 грн - суму пені, 627,25 грн - проценти річних, 38,94 грн - інфляційні витрати, а всього - 4434,59 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять чотири грн. 59 коп.), а також суму судового збору у розмірі 1827,00 грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06.03.2014.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Згідно з оригіналом помічник судді І.О. Кузьміна 06.03.2014
919/149/14/4279/14