№ справи:103/5759/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Нікіщенко М.І.

№ провадження:22-ц/190/962/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Белинчук Т.Г

суддів:Ісаєва Г.А.Підлісної І.А

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Бахчисарайська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадщину, зміну черговості одержання права на спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

12 листопада 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 третя особа - Бахчисарайська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадщину, зміну черги зміну черговості одержання права на спадкування.

Свої вимоги мотивує тим, що вона з серпня 2000 року почала проживати з ОСОБА_8 у його будинку за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер та після нього залишилась спадщина, а саме будинок та земельна ділянка, яка розташована за вищезазначеним адресом.

Зазначає, що вона на протязі 12 років проживала з ОСОБА_8 однією родиною, на протязі цього часу вона постійно піклувалася про нього, ходила по державним закладам для того щоб йому назначили пільгову пенсію, допомагала влаштуватися на більш легку роботу. А коли він захворів раком вона увесь свій час посвітила тільки йому, самостійно доглядала за ним, возила в лікарню, повністю взяла на себе догляд за домом та присадибною ділянкою, підтримувала порядок та створювала сприятливі умови для хворого. Крім того хворий потребував особливого режиму харчування, тому що мав захворювання шлунку і в'язку з тим їй постійно приходилося готовити спеціальну їжу відповідно до його дієти. На протязі усієї хвороби їй також доводилося постійно перев'язувати хворого, допомогти йому купатися, брати у борг кошті для його утримання. В той час коли його син ОСОБА_7 проживав в Росії та до батька не навідувався, станом його здоров'я не цікавився, ніякої допомоги ані моральної, ані матеріальної не надавав та навіть не з'явився на похорони рідного батька. За весь час хвороби він приїхав до нього лише один раз. Позивачка також зазначає, що усі витрати пов'язані з похованням її чоловіка були покладенні тільки на неї. Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 31 жовтня 2013 року було встановлено факт проживання однією родиною без реєстрації шлюбу більш ніж п'ять років між нею та ОСОБА_8 На підстави зазначеного просила суд усунути ОСОБА_7 від права на спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_8 Визнати за нею право на спадкування разом з спадкоємцями той черги, яка має право на спадкування за підставами передбаченими ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Рішенням Бахчисарайського райсуду АР Крим від 20 грудня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції робить висновок про те, що нею не були доказані обставини по справі на які вона посилається, про те це не відповідає дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та її представника, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13). Після смерті ОСОБА_8 Бахчисарайською районною державною нотконторою відкрита спадкова справа № 59512 до майна померлого (а.с. 46-63).

Позивач ОСОБА_6 зазначає, що спадкодавцю ОСОБА_8 на праві власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою.

Відповідно до рішення Бахчисарайського райсуду АР Крим від 31 жовтня 2013 року, з урахуванням додаткового рішення від 25.11.2013 року, визнано факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу більш ніж п'ять років між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за адресою АДРЕСА_1. Вказані рішення набули чинності (а.с. 14, 64).

Таким чином позивач ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 1264 ЦК України є четвертою чергою спадкоємців за законом.

Спадкоємцями першої черги за законом є сини спадкодавця ОСОБА_8 - відповідач ОСОБА_7, та ОСОБА_9 який відмовився від належної йому частки спадкового майна на користь ОСОБА_7, про що подав відповідну заяву до нотаріальної контори ( а.с. 48).

Відповідач ОСОБА_7 прийняв спадщину, шляхом подання заяви до нотаріальної контори (а.с.47).

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Тобто лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 6 Постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» подальшими змінами та доповненнями, убачається, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_7 ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги та того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, за таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку, що до відмови у позові у даній частині.

Положеннями статті 1259 ЦК України передбачена можливість зміни черговості одержання права на спадкування. Відповідно до частини 2 вказаної статті фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, яка безпосередньо закликається до спадкування. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Проте доказів щодо матеріального забезпечення ОСОБА_8 з боку позивача ОСОБА_6 та знаходження спадкодавця ОСОБА_8 у безпорадному стані, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів не надано.

При цьому колегія суддів враховую, що спадкодавець ОСОБА_8 отримував пенсію за віком ( а.с. 19), з 11.04.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року (до часу смерті) мав постійне місце роботи у командитному товаристві «Крим-Аромат», працюючі на посаді слюсарі, де отримував заробітну плату. (а.с. 27).

Як пояснила колегії суддів позивач ОСОБА_6, спадкодавець був хворим на рак шлунку ( а.с. 15), хворів з 2010 року, безпосередньо знаходився у важкому стані з липня 2012 року після операції.

Згідно із ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів безпорадного стану ОСОБА_8, у зв'язку з тяжкою хворобою, та матеріального забезпечення спадкодавця з боку ОСОБА_6, суду не надано.

Таким чином, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив і у частині позову про зміну черговості одержання права на спадкування.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав до його відміни немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.