Справа №:121/4250/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.
№ провадження:22-ц/190/1590/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А.Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_9, Державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Максимцева Олена Сергіївна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу чоловіка та жінки, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
24 травня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_9, Державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Максимцева О.С. про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу чоловіка та жінки, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з підстав ст.ст. 232, 238 ЦК України.
Свої вимоги мотивує тим, що в січні 2010 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в Ялтинський міській лікарні, а після проходила курс хіміотерапії. Перебуваючи в тяжкому стані позивач потребувала сторонньої допомоги та догляду, в тому числі з питання оформлення права власності на споруджену прибудову до належного їй будинку АДРЕСА_2. З цією метою, 25 лютого 2010 року позивачем була видана генеральна довіреність на ім'я ОСОБА_7 Однак незважаючи на досягнуту угоду щодо надання відповідачем їй допомоги, такої допомоги вона не отримала. В послідуючому позивачем було виявлено, що 08 листопада 2012 року належна їй квартири АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_7 - ОСОБА_8 Однак ОСОБА_6 ніколи не мала намір продавати своє нерухоме майно, грошових коштів за даним договором купівлі-продажу вона не отримувала. При цьому, нерухоме майно належне позивачу було відчужене її дочкою - ОСОБА_7 її цивільному чоловіку - ОСОБА_8, тобто дана угода була вчинена ОСОБА_7 у власних інтересах з метою спричинення прямої шкоди доверітелю. Більш того, ОСОБА_8 не міг не знати про наявність вказаних обставин, оскільки проживає разом з відповідачкою в одному будинку з позивачем та неодноразово був присутнім при зверненнях ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про повернення правовстановлюючих документів та довіреності. На підставі зазначеного просила суд: встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 2010 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 08 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського нотаріального округу ОСОБА_9
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 17 січня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08 листопада 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_9, за реєстровим № 2797. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь держави судові витрати у розмірі 800 грн. 50 коп. з кожного
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що під час укладання договору купівлі-продажу вона діяла тільки в інтересах ОСОБА_7, виконувала її волю та її особисте бажання. Договір було укладено з додержанням вимог чинного законодавства. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення фактично встановив факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, але не знайшов підстав для задоволення зазначених вимог. Також вказує, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_8, не підлягає розділу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки придбана з особисті грошові кошти ОСОБА_8 та підчас не знаходження його у шлюбі. Вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що квартира АДРЕСА_1 довгий час знаходилась на продажу, але у зв'язку з відсутністю попиту на ринку продажу нерухомого майна та потреби позивача у грошових коштах, було прийнято рішення щодо продажу квартири. На підставі викладеного просить суд задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_6 та її представника, представника відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу квартири, суд першої інстанції керуючись положеннями ст. 238 ЦК України, виходив з того, що ОСОБА_7 будучі представником ОСОБА_6 при укладенні спірного договору діяла своїх інтересах, фактично відчужуючи нерухоме майно своєму цивільному чоловікові.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
Відмовляючи у частині позову про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на час укладення договору проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню у повному обсязі, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6., є матір'ю відповідача ОСОБА_7
05 лютого 2010 року позивачем ОСОБА_6 в приміщенні Першої Ялтинської державної нотаріальної контори на ім'я відповідача ОСОБА_7 була оформлення довіреність на вчинення від її імені правочинів щодо розпорядження всім належним їй майном, з чого б воно не складалось, зокрема договорів купівлі-продажу за ціну та на умовах за її розсудом, міни, оренди, передавати майно в користування, та будь-які інші договори, на її розсуд, проводити розрахунки по укладених договорах та інше. Довіреність видана строком на три роки. Вказана довіреність посвідчена державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Максимцевою О.С. за реєстровим № 2-351 (а.с. 7, 8).
08 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_7, яка діяла від імені позивача ОСОБА_6 на підставі довіреності посвідченої 25 лютого 2010 року, з однієї сторони, та відповідач ОСОБА_8, з другої сторони, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Відповідно до п.1.1 договору продавець ОСОБА_6 продала, а покупець ОСОБА_8 купив зазначену квартиру. За пунктами 2.1, 2.2, 2.3 вказаного договору, продаж спірної квартири здійснено за 160 100 грн., відповідно до її ринкової оцінки та домовленості сторін. 160 100 грн. покупець сплатив представнику продавця повністю готівкою до укладення цього договору. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_9 08 листопада 2012 року та зареєстровано за реєстровим № 2797.( а.с.31-34).
Позивач ОСОБА_6. пояснила колегії суддів, що довіреність вона скасувала через декілька днів після укладення договору купівлі-продажу, ніяких коштів від продажу квартири від ОСОБА_7 вона не отримувала.
Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_6., просила встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме її доньки, відповідача ОСОБА_7, з відповідачем ОСОБА_8 з 2010 року
Відповідно до ст. 21 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Частина 2 статті 256 ЦПК України передбачає, що у судовому поряду можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.
Колегія суддів вважає, що у задоволені позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить відмовити, оскільки від встановлення даного факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача по справі ОСОБА_6
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, позивач посилається на положення ст. ст. 232 , 238 ЦК України.
Згідно із ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги про визнання договору купівлі-продажу на підставі ст. 232 ЦК України є недоведеними.
Стаття 232 ЦК України встановлює правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
За положеннями ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Доказів того, що між ОСОБА_7, як представником ОСОБА_6, та покупцем ОСОБА_8 під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири була зловмисна домовленість, суду не надано.
Колегія суддів вважає, що не має правових підстав і для визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав передбачених ст. 238 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочини від імені другої сторони, яку вона представляє.
Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_7, як представник ОСОБА_6 мала повноваження вчиняти від імені останньої правочини, на підставі довіреності від 25.02.2010 року, яка була дійсною.
Частин 3 статті 238 ЦК України зазначає, що представник не може вчиняти правочин він імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Колегія суддів вважає, що доказів того, що під час укладення спірного договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_7 діяла у своїх інтересах суду не надано, таким чином позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав ст. 238 ЦК України є також є недоведеними.
Ураховуючи, що має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_9, Державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Максимцева Олена Сергіївна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу чоловіка та жінки, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.