ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2014 року (14:45) Справа №801/1266/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 196 від 24.02.2014 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001341710 від 24.01.2014 року, № 0001421710 від 24.01.2014 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на безпідставність висновків акту перевірки щодо порушень позивачем податкового законодавства при обчисленні податку на доходи фізичних осіб, а також нарахування внаслідок цього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи вищезазначені обставини, дослідивши надані докази у справі та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця(а.с.8).

Посадовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року, про що складено акт від 31.12.2013 року №2081/17.1/НОМЕР_3 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 18374,23 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 18374,23 грн.

- порушення п.2, п.3 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", таким чином єдиний соціальний внесок до нараховується за 2012 рік у сумі 42468,60 грн.

В акті перевірки встановлено, що фізичні особи на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов'язані із використанням транспортного засобу (вартість придбання запчастин, придбання шин, технічного обслуговування, тощо). Позивачем до складу валових витрат у періоді який перевірявся віднесено витрати, які пов'язані із використанням автотранспортного засобу, а саме вартість придбання автозапчастин та шин у 2012 році в сумі 123887,05 грн., чим порушені вимоги п.177.4 ст.177 ПК України. В результаті даних порушень, встановлено заниження зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у 2012 році на загальну суму 18374,23 грн. Внаслідок встановленого заниження оподаткованого доходу в сумі 123887,05 грн., на дану суму повинен бути нарахований єдиний внесок у розмірі 42468,60 грн.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесені податкові повідомлення-рішення №0001341710 від 24.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 18374,23 грн., за штрафними санкціями - 9187,11 грн.; №0001421710 від 24.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем - 42468,6 грн., за штрафними санкціями - 2123,43 грн., внаслідок порушення п.2, п.3 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, суд виходив з такого.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст.177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (пп. «г» п.138.8.5 ст.138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено таке.

На праві власності та на праві оренди позивачу, як фізичній особі, належать транспортні засоби пасажирський автобус марки Merceres-benz моделі Sprinter 33 CDI, автобус марки ГАЗ моделі СПВ 3302101-16 СПГ, автобус марки Setra моделі S215, пасажирський автобус марки А 092-11 моделі Богдан, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами, у тому числі свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Факт використання зазначених транспортних засобів підтверджується договорами про організацію перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом та надання автостанційних послуг №353-03Д-11 від 01.04.2011 року, №353-03Д-11 від 01.04.2011 року, договором на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування №607 від 23.09.2008 року, договором на перевезенням пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Позивачем було придбано запчастині та витратні матеріали, необхідні для утримання, ремонту та експлуатації транспортних засобів на суму 146865,5 грн., про що складено податкові та видаткові накладні. Отримані запчастини було оплачено позивачем у 2012 році у сумі 131320,9 грн., що підтверджується виписками з банку.

Відповідно до актів списання, залучених до матеріалів справи, позивачем було списано на технічне обслуговування автомобільного транспорту отримані автомобільні запчастини на суму 109432,46 грн.

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт придбання, оплати та використання запчастин та витратних матеріалів у власній господарській діяльності позивача, що не заперечується відповідачем, оскільки позивач вважає, що витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться згідно з п.138.1 ст.138 ПК України до інших витрат, однак не вважаються витратами операційної діяльності.

Проте суд не погоджується з даними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (пп. «г» п.138.8.5 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.14.1.138 ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Транспортні засоби такі як пасажирські автобуси підпадають під поняття основних засобів, якщо вони використовуються фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

У зв'язку із використанням вищенаведених транспортних засобів у власній господарській діяльності, а саме здійснення пасажирських перевезень на підставі укладених договорів, у позивача виникають витрати на утримання, ремонт та експлуатацію транспортних засобів, які в свою чергу відповідно до пп. «г» п.138.8.5 ст.138 ПК України включаються до складу загальновиробничих витрат, а тому відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України відноситься до складу витрат операційної діяльності.

З огляду на викладене, позивачем обґрунтовано включено до складу витрат у 2012 році витрати, пов'язані із використанням автотранспортних засобі, дані витрати підтверджуються первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а тому висновок акту перевірки про заниження оподаткованого доходу на суму 122387,9 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у 2012 році на суму 18374,23 грн., є необґрунтованими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001341710 від 24.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 18374,23 грн., за штрафними санкціями - 9187,11 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом встановлено безпідставність висновків акту перевірки в частині заниження оподаткованого доходу на суму 122387,9 грн., тому й безпідставним є висновки акту перевірки в частині того, що в порушення п.2, п.3 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем на дану суму оподаткованого доходу не нараховані суми єдиного внеску у розмірі 42468,60 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0001421710 від 24.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем - 42468,6 грн., за штрафними санкціями - 2123,43 грн., внаслідок порушення п.2, п.3 ст.7, п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є протиправним, а тому позовні вимоги в частині визнання його протиправним і скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.02.2014 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 04.02.2014 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0001341710 від 24.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 18374,23 грн., за штрафними санкціями - 9187,11 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим повідомлення-рішення №0001421710 від 24.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем - 42468,6 грн., за штрафними санкціями - 2123,43 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.