Справа № 121/157/14-а

2-а/121/179/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої службі Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим, Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання дій та бездіяльності протиправною,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ялтинського міського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів, уточнивши позовні вимоги просить: визнати протиправними дії та бездіяльності Управління державної виконавчої службі Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим, Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим щодо порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень при передачі виконавчого провадження №31467789 з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим; визнати протиправними дії та бездіяльності Управління державної виконавчої службі Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим, Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим щодо здійснення контролю за виконанням посадових обов'язків державними виконавцями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до постанови суду від 18 липня 2011 року повинно бути нараховане та сплачено йому недоотриману за 2011 рік одноразову допомогу в розмірі семі мінімальних пенсій за віком. Відповідачем ВПВР УДВС ГУЮ в АР Крим 01 березня 2012 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконання цього судового рішення. Однак, постановою головного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в АР Крим Григор’євою І.В. від 20 червня 2012 року виконавче провадження було закінчено з причин відсутністю у Управління труда та соціального захисту Ялтинської міської ради виділених на цю мету коштів. Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 11 вересня 2012 року постанова головного виконавця була визнана протиправною та скасована. 12 грудня 2013 року позивач отримав лист ВДВС ЯМУЮ із якого він дізнався що виконавче провадження №31467789 передано з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим. Але, ніяких постанов він не отримував, дублікат виконавчого листа №2а-7846 переданий не був, більш того, дублікат виконавчого листа загублений, тому він був змушений звернутися до суду з цим позовом.

Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, надав письмові заперечення.

Представник відповідача відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. Своїм процесуальним правом щодо на надання письмових пояснень чи заперечень проти позову - не скористувалися. Заяв про відкладання розгляду справи також не надходило.

Представник відповідача відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Зайцева Н.І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 04 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.

Судом встановлено, що у 2011 році позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради, в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у повному обсязі та стягнути з Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради заборгованість виплати одноразової грошової допомоги в сумі 4838 гривень.

Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 18 липня 2011 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради, щодо не надання відповіді на заяву позивача від 17 травня 2011 року та невиплати одноразової грошової допомоги у повному обсязі ОСОБА_1, як інваліду війни третьої групи відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» - протиправними та зобов'язано Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману ним одноразову грошову допомогу, як інваліду війни третьої групи відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо розміру мінімальної пенсії за віком та виплаченої суми. В решті позовних вимог було відмовлено. Зазначена постанова набрала законної сили 24 жовтня 2011 року (а.с.8).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Пекарською О.В. від 01 березня 2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 2а/7846/2011, виданого Ялтинським міським судом АР Крим 23 лютого 2011 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Григор’євої І.В. від 26 червня 2012 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа № 2а/7846/2011 з тих підстав, що затвердженим кошторисом витрат Управління на 2012 рік не передбачені бюджетні призначення на виплату боргів за рішенням суду, котре набрало законної сили.

У подальшому постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 11 вересня 2012 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Григор'євої І.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в АР Крим від 20 червня 2012 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-7846/2011, виданого Ялтинським міським судом про зобов'язання Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману ним одноразову грошову допомогу, як інваліду війни третьої групи у розмірі 7 мінімальних пенсі за віком, з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо розміру мінімальної пенсії за віком та виплаченої суми. Зазначена постанова набрала законної сили 02 жовтня 2012 року (а.с.20-21).

Постановою від 15.04.2013 року виконавче провадження за виконавчим листом №2а-7846/2011 було відновлено (а.с.11).

Постановою від 06.06.2013 року виконавче провадження за виконавчим листом 2а-7846/2011 було передано з ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим до ВДВС ЯМУЮ АР Крим (а.с.14). Постановою головного державно виконавця Зайцевої Н.І. від 25.06.2013 року було прийнято до виконання виконавче провадження №31467789 з примусового виконання за виконавчим листом 2а-7846/2011 (а.с.15).

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 6.3 «в» ст. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватись до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС, територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника регіонального органу ДВС щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС.

Відповідно до п. 4 ст. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, передача виконавчого провадження до іншого органу ДВС або у зв'язку з утворенням виконавчої групи при іншому органі ДВС здійснюється за вмотивованою постановою особи, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, яка надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідного органу ДВС.

Відповідно до п. 5 ст. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у постанові обов'язково зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, особа, якій передаються матеріали виконавчого провадження (керівник виконавчої групи), а також встановлюються строки передачі, які не можуть перевищувати п'яти робочих днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» 2. державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Вказані вимоги закону відповідачами виконані не були.

Таким чином, суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши усі надані докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, ст. ст. 2, 3, 6, 9, 17, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Управління державної виконавчої службі Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим, Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя: