УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/270/14Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"25" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБроніковській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6267,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 березня 2008 року між банком та відповідачем був укладений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки за №001-11059-130308, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в національній валюті України - гривні шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 гривень з лімітом 3000 гривень, а відповідач зобов'язався щомісячно у строки, передбачені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітній місяць, здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією за попередній звітній місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітній місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та процентів за користування кредитом. Однак, ОСОБА_6 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 21 грудня 2012 року виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6267,64 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що Банк в цілях отримання незаконного прибутку, порушив зобов'язання щодо повідомлення відповідача про рух коштів на рахунку, що призвело до виникнення вказаної заборгованості. Оскільки банк не виконав свої зобов'язання щодо повідомлення боржника про заборгованість, останній був позбавлений можливості виконувати зобов'язання за вказаним договором.

Також апелянт зазначає про відсутність даних про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду, оскільки з часу укладення договору до часу пред'явлення позову сплило більше п'яти років.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що в порушення п. 4.1. Кредитного договору Банк безпосередньо за захистом своїх прав звернувся до суду без дотримання порядку позасудового врегулювання спору.

Крім того, апелянт посилається на неправильне визначення суми заборгованості зі сплати процентів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, між Банком та ОСОБА_6 13 березня 2008 року укладений договір № 001-11059-130308 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн., встановив на день укладення договору ліміт у 3000 грн., який може змінюватися Банком самостійно та не може перевищувати загальної суми кредитної лінії. Банк відкриває картковий рахунок НОМЕР_1, оформляє та надає в користування Держателю картку платіжної системи Visa International, здійснює обслуговування Держателя на умовах, викладених в Тарифному пакеті «Visa Класичний» та згідно з умовами цього договору, Умовами надання картки і Правил.

Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі та не потребує підписання додаткових угод. Держатель картки зобов'язаний щомісячно в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді Обов'язкового мінімального платежу, складові якого визначаються у Тарифах (а.с.6).

За умовами Тарифу «Visa Класичний», що є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с.7), частка обов'язкового щомісячного погашення тілу кредиту становить - 7% від суми використаних коштів, Держатель картки зобов'язаний щомісячно погашати частину заборгованості у вигляді Обов'язкового мінімального платежу, який складається з частки обов'язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит - у розмірі 29,9 % річних, процент за позитивний залишок у розмірі 1% річних, процент за недозволений овердрафт у розмірі 90 % річних, плати за обслуговування - 2,99% від суми використаних коштів, овердрафту, плати за прострочення заборгованості.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 порушив зобов'язання щодо внесення щомісячних обов'язкових платежів, передбачених умовами договору та Тарифу «Visa Класичний», у зв'язку з чим виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 6267,64 грн., яка підлягає стягненню на користь Банка.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до положень 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, як вбачається із сукупності зібраних у справі доказів, яким суд першої інстанції надав оцінку згідно ст. 212 ЦПК України, ОСОБА_6 починаючи з грудня 2010 року став порушувати виконання зобов'язань щодо сплати щомісячних обов'язкових платежів за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції правильно погодився з визначеною позивачем суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 21 грудня 2012 року становить 6267,64 грн., яка складається з 2963,64 грн. - тіло кредиту, 1243,03 - відсотки, 2060,97 грн. - комісії.

Доказів на підтвердження того, що вказана заборгованість сплачена відповідачем Банку матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що відповідач сплатив Банку певну суму грошових коштів на погашення заборгованості, не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність заборгованості, оскільки платежі, що здійснені відповідачем Банку за представленими ОСОБА_6 квитанціями, враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості (а.с.82-89).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням наведеної норми права та положень ст.ст.1050,1054 ЦК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильному висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_6 до цивільної відповідальності і стягнення з останнього на користь Банку вищезазначених сум грошових коштів, які складають заборгованість за кредитним договором.

Посилання апелянта на порушення Банком зобов'язання щодо повідомлення відповідача про рух коштів на рахунку, що на думку апелянта призвело до виникнення вказаної заборгованості, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки згідно умов договору та відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язання ОСОБА_6 щодо повернення кредиту та сплати процентів та інших обов'язкових платежів за вказаним договором не залежить від виконання Банком вищезазначеного обов'язку.

Також не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема умов кредитного договору кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі та не потребує підписання додаткових угод. Держатель картки зобов'язаний щомісячно в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді Обов'язкового мінімального платежу, складові якого визначаються у Тарифах.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст. 261 ЦК України).

За положеннями ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що з грудня 2010 року відповідач став порушувати свій обов'язок щодо внесення чергових щомісячних платежів за вказаним договором (а.с.13) у зв'язку з чим з цього місяця у нього виникла прострочена заборгованість зі сплати відсотків та комісії. У липні 2011 року відповідачем була частково погашена заборгованість за тілом кредиту, прострочена заборгованість по нарахованим на вказану дату відсоткам та комісії на загальну суму 2080 грн.

Таким чином, Банк звернувшись з позовом у жовтні 2013 року не пропустив строк для пред'явлення позову про стягнення заборгованості в сумі 6267,64 грн., що склалася станом на 21 грудня 2012 року.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду України №6-102 цс 12 від 21 листопада 2012 року позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

Матеріали справи не містять заяв ані відповідача, а ні його представника про застосування наслідків спливу позовної давності судом першої інстанції, а тому посилання апелянта про пропуск Банком строку позовної давності не беруться колегією суддів до уваги.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду посилання апелянта на те, що Банк безпосередньо за захистом своїх прав звернувся до суду без дотримання порядку позасудового врегулювання спору, оскільки згідно ст. 3 ЦПК України, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Неспроможними є доводи апеляційної скарги і про те, що суд першої інстанції при розгляді справи неправильно визначив суму заборгованості зі сплати відсотків, оскільки в позові Банк просив стягнути суму заборгованості відсотків в розмірі 1243 грн., однак за розрахунком заборгованість за відсотками становить 1194,63 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за вказаним кредитним договором відповідачу нараховані відсотки у розмірі 3409,74 грн., правильність нарахування яких відповідачем не оспорюється. Сума сплачених відсотків ОСОБА_6 за вказаним договором складає 2166,71 грн. Отже, заборгованість зі сплати відсотків становить 1243,03 грн. (3409,74-2166,71), про що правильно зазначив суд першої інстанції, до того ж саме ця сума заборгованості за відсотками визначена Банком в графі за підсумками заборгованості за кредитним договором (а.с.14).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвали законне та обґрунтоване рішення про відмову у позові, доводи апеляційної скарги не спростовували правильність висновку суду першої інстанції, а також підстав для скасування рішення суду не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року - відхилити.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова