03.03.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-797/406/2014р. Головуючий в першій
інстанції Лемешко А.С.
Категорія 50 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Колбіної Т.П.,
суддів - Клочка В.П., Моцного М.В.,
при секретарі - Мазнєві Ю.М.,
за участю - позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 17 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа Відділ опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила позбавити останнього батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вимоги мотивувала тим, що відповідач вихованням і лікуванням дитини не займається, ніякої уваги вихованню дитини не приділяє та має заборгованість по сплаті аліментів.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 17 грудня 2013 року позов задоволений. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_6, відносно його неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідач не виконує обов'язки по вихованню своєї малолітньої доньки, не спілкується з нею, її вихованням не займається.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
В принципі № 6 Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю 20 листопад 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові і матеріального забезпечення».
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплені у ст.52 Конституції України.
Відповідно до ч.2,3 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечувати здобуття дитини повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 164 Сімейного кодексу України регламентує особливу сімейно-правову міру відповідальності по відношенню до батьків у зв'язку з неналежним виконанням ними батьківських обов'язків.
Відповідно до пункту 2 частині 1 наведеної статті батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Необхідною умовою для застосування цієї міри відповідальності є, зокрема, наявність вини в діях батька.
Згідно із ст.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК.
У цьому випадку, особа яка подала позов про позбавлення батьківських прав на підставах, передбачених ст.164 ч.1 п.2, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. В свою чергу батьки повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей: не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 01.10.2012 року шлюб між позивачем та відповідачем розірваний (а.с.6).
Від сумісного шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про народження від 09.11.2007 року серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Відповідно до довідки розрахунку ВДВС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі від 03.09.2013 року за відповідачем склалася заборгованість по аліментам станом на 01.09.2013 року у розмірі 5727,79 грн. (а.с.7).
Згідно висновку Ради опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя (а.с.15-16), вважають не доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з виконанням своїх батьківських обов'язків, щодо виховання, утримання неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З характеристики ДНЗ №126 (а.с.21) вбачається, що приводять у дитячий садок і забирають мама і тато (мама частіше, оскільки дитина проживає з нею). У дитини зовнішній вигляд охайний, за відсутності мами, ОСОБА_6 якісно здійснює нагляд та догляд за дитиною. Він постійно цікавиться у вихователів життям і розвитком дочки, забезпечує її необхідним для навчально-виховного процесу.
З характеристики старшого дільничного інспектора Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі від 09.09.2013 року (а.с.22) вбачається, що відповідач за місцем проживання характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, відносин з особами раніше судимими, не підтримує. Скарг на його адресу від сусідів не надходило. В даний час бере активну участь у вихованні та утриманні дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_6 зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, чи хворіє психічними захворюваннями.
Всупереч вимогам наведених норм закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, колегія вважає, що судом не з'ясовано, які безспірні докази свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки, у чому полягає винна поведінка у свідомому нехтуванні своїми обов'язками, чи вживалися до відповідача заходи реагування за заявами позивача в органи міліції, чи виходячи з інтересів дитини та конкретних обставин справи немає можливості попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання.
Доказів свідомого нехтування відповідачем своїх обов'язків щодо виховання доньки, вжиття до нього відповідних заходів, позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.
Проаналізувавши всі докази по справі у їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, судова колегія дійшла до висновку, що позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дитини та стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що не має на даний час необхідністі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу на нього, як позбавлення батьківських прав. Саме таке рішення, на думку судової колегії, буде відповідати принципам виваженості, розумності і справедливості і захистить інтереси неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно якої її батько бажає здійснювати догляд та піклування.
Пленумом Верховного Суду України у п.18 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснюється, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє, рішення суду скасовує з ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 17 грудня 2013 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа Відділ опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді: /підпис/ В.П. Клочко
/підпис/ М.В. Моцний
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Т.П. Колбіна