Справа № 2/106/377/14
106/1200/14ц
Каткгорія- 56
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2014 року м.Євпаторія
Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючого судді Абзатової Г.Г.
при секретарі Марафурової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Євпаторія справу по позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-
В С Т А Н О В И В:
11 лютого 2014 року до Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів. Заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 23 лютого 2012 року відповідач ОСОБА_3 був зобов'язаний знести самовільно зведену прибудову до квартири АДРЕСА_3. При виконанні рішення суду ВДВС м. Євпаторії було відкрито виконавче провадження і відповідачу було запропоновано в добровільному порядку виконати рішення суду. Відповідач ухилився від виконання рішення суду, мотивуючи це відсутністю грошових коштів для зносу самовільної прибудови. За невиконання рішення суду він був притягнутий до адміністративної відповідальності і на нього був двічі накладений штраф у розмірі 170 грн. та 340 грн. Після чого ВДВС м. Євпаторії запропонував позивачам провести знесення прибудови за їхні кошти з наступним відшкодуванням витрачених коштів за рахунок відповідача і запропонував їм будівельну організацію ПП «Мороз Дмитро Васильович», яка мала здійснити знесення. Позивачі надали таку згоду. Будівельним підприємством ПП «Мороз Дмитро Васильович» був складений кошторис на виробництво будівельних робіт по знесенню наземної частини прибудови, як першого етапу знесення прибудови. Сума склала 20 350 гривень, яка була оплачена позивачами з власних коштів. Потім підприємство здійснило знесення наземної частини прибудови, про що був складений акт прийнятих робіт і ними підписаний. Позивачі зазначають про те, що факт знесення прибудови за їхні кошти підтверджений актом ВДВС м. Євпаторії від 22.06.2012 року. Витрачені ними кошти на виконання рішення суду вони бажають стягнути з відповідача. У зв'язку з чим, посилаючись на ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивачі просять суд стягнути з відповідача на їх користь грошову суму у розмірі 20350 грн., а також судові витрати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеному у позові, просила їх задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 письмовою заявою просила розглянути справу у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд за згодою відповідача вважає можливим розглянути справу заочно та ухвалити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Вислухавши доводи позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 23 лютого 2012 року (справа №22-ц/0190/1105/12) скасовано рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2011 року у частині про скасування рішення Євпаторійської міської ради №5-32/31 від 30.05.2008 року, визнання недійсним договору оренди, приведення земельної ділянки в первісний стан, знесення прибудови, засипання підвалу, ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3, треті особи: управління архітектури та містобудування Євпаторійської міської ради, інспекція Архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, - про скасування рішення і Євпаторійської міської ради №5-32/31 від 30.05.2008 року, знесення прибудови, засипання ;ї підвалу, відновлення території двору задоволені. Рішення Євпаторійської міської ради №5-32/31 від 30.05.2008 року «Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду строком на п'ять років для будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_3 визнано незаконним та скасовано. Зобов'язано ОСОБА_3 за свій рахунок знести прибудову до квартири АДРЕСА_3 та засипати підвал. Ухвалено, якщо в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» для добровільного виконання рішення суду, ОСОБА_3 не виконає покладений на нього обов'язок, прибудову до квартири АДРЕСА_3 знести у примусовому порядку за його рахунок (а.с. 4-6).
Підставою ухвалення наведеного рішення став висновок апеляційного суду про те, що передача ОСОБА_3 в оренду строком на п'ять років земельної ділянки, яка є часткою при будинкової території та примикає впритул до будинку АДРЕСА_3 для будівництва капітальної прибудови до його квартири є протиправною, оскільки відповідне рішення органу місцевого самоврядування постановлено з порушенням вимог діючого земельного законодавства та з перевищенням повноважень міської ради у сфері земельних правовідносин.
Це рішення порушує права позивачів на користування прибудинковою територією та належною їм квартирою, оскільки створює небезпеку для їх проживання в квартирі: розташування даху прибудови на рівні вікон квартири позивачів створює реальну небезпеку для їх життя та збереження їх майна.
Апеляційний суд також зазначив, що наявність у відповідача проекту, дозволу на будівництво та інших дозвільних документів ще не означає, що зазначене будівництво не порушує прав інших осіб - співвласників жилого багатоквартирного будинку, яке може бути захищено на підставі ст. 391 ЦК України у спосіб, зазначений у ст. 16 ЦК України, а саме покладення обов'язку на відповідача за свій рахунок знести прибудову до квартири та засипати підвал.
Таким чином, було встановлено, що зведена відповідачем прибудова створювала реальну небезпеку для життя позивачів та збереження їх майна. Наведені обставини не підлягають доказуванню в силу ст.61 ЦПК України, оскільки встановленні судовим рішенням між тими ж сторонами.
З наявного в матеріалах справи листа ВДВС Євпаторійського МУЮ АР Крим від 26 лютого 2013 року (а.с. 7) вбачається що, згідно акта державного виконавця від 06 червня 2012 року встановлено, що боржником само стійно рішення суду не виконане. Постановою державного виконавця від цієї ж дати у відношенні боржника в порядку ст. ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» застосовані штрафні са нкції у розмірі 170.00 грн. за невиконання рішення суду та встановлено повторний строк для виконання рішення суду до 13 червня 2012 року. Цією датою державним виконавцем повторно складено акт про невиконання рішення суду. 22 червня 2012 року державним виконавцем повторно винесена постанова про накладення штрафних санкцій на боржника в подвійному розмірі - 340,00 грн. 29 жовтня 2012 року державним виконавцем призначено примусове виконання рішення суду на 02 листопада 2012 року. 22 листопада 2012 року державним виконавцем складено акт про фактичне виконання рішення суду в повному обсязі за рахунок стягувача.
Постановою ВДВС Євпаторійського МУЮ АР Крим від 30 листопада 2012 року виконавче провадження по примусовому виконанню рішення апеляційного суду закінчено у зв'язку його виконанням за рахунок стягувача, а саме прибудова до квартири була знесена, підвал засипаний.
Також з матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2012 року між одним із позивачів - ОСОБА_2 та ПП «Мороз Дмитро Васильович» був укладений договір підряду №37, предметом якого зазначено знесення прибудови до АДРЕСА_3 (а.с. 10). Протоколом погодження ціни від 02 листопада 2012 року вартість робіт була визначена в розмірі 20350 грн. (а.с. 11). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №47 від 02 листопада 2012 року зазначена сума була сплачена ОСОБА_2 в повному обсязі (а.с. 12). За актом виконаних робіт від 04 листопада 2012 року ОСОБА_2 прийняла від ПП «Мороз Дмитро Васильович» роботи по знесенню прибудови (розбору та демонтажу складових конструктивних елементів), вивезенню сміття, в тому числі роботу екскаватора.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач добровільно рішення суду не виконав, ОСОБА_2 була вимушена оплатити роботи по його виконанню, тобто понесла вимушені матеріальні витрати з вини відповідача, які мають бути ним відшкодовані.
Суд не може погодитися з посиланням позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позовній заяві на те, що таке відшкодування має бути здійснене з підстав, передбачених ст. 1191 ЦК України. За наведеною нормою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Тобто вона регулює правовідносини відмінні за суб'єктним складом (обов'язкова участь третьої особи, яка відшкодовує шкоду), а також за змістом (шкода має бути вже відшкодована третьою особою) від тих, які склалися між сторонами.
Не можуть вважатися понесені позивачкою ОСОБА_2 витрати, витратами на організацію і проведення виконавчих дій в розумінні ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки вони не були попередньо авансовані на рахунок державної виконавчої служби.
Однак, враховуючи, що підставою позову є фактичні обставини, які наведені у заяві, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Посилання позивачів на неправильну правову норму саме по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Проаналізувавши фактичні обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_2 є обґрунтованими, але з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 1165 ЦК України шкода, завдана внаслідок не усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.
Стаття 1192 ЦК України визначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, оскільки відповідачем не виконане рішення суду, яке було ухвалене з метою усунення реальної небезпеки для життя позивачів та за для збереження їх майна, про що прямо в ньому зазначено, відповідачем має бути відшкодована шкода, завдана внаслідок неусунення такої загрози у розмірі реально понесених одним із позивачів витрат на її самостійне усунення.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обов'язок понести витрати по знесенню прибудови покладено на відповідача безпосередньо рішенням апеляційного суду. Частиною 5 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що заявлені до стягнення обома позивачами витрати були понесені згідно документів одним із них - ОСОБА_2, суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь обох позивачів, оскільки майнові вимоги іншого позивача документально не підтверджуються.
На підставі наведеного, керуючись ст.. 1192, ст. 1165 ЦК України ст. ст.10,11, 88, 209, 212, 214-215, 234 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20350 ( двадцять тисяч триста п'ятдесят ) грн.. та витрати по сплаті судового збору у сумі 243 грн. ( двісті сорок три) 60 коп., усього 20593 ( двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три ) грн. 60 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний термін із дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя Г.Г. Абзатова