СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 118/632/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року м. Судак

Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку справу за адміністративним позовом Виробничого кооперативу «Славутич» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності,

В С Т А Н О В И В:

Вирбний кооператив «Славутич» (далі - ВК «Славутич») звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою відповідача від 04 лютого 2014 року ВК «Славутич» притягнуто до адміністративної відповідальності за абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», у зв'язку з чим, на нього було накладено штраф в розмірі 109620,00 грн. Зазначену постанову вважає незаконною, просить суд її скасувати.

В судове засідання представник позивача не з'явився надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений, причини неявки суду не відомі.

На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 лютого 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим винесено постанову № 28/7/1-565 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою за порушення вимог ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної документації», на підставі поданих документів і матеріалів, складених внаслідок позапланової перевірки, протоколу про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.01.2014 року, припису про усунення порушень № 36 від 27.01.2014 року, акту перевірки від 27.02.2014 року, згідно абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено на ВК «Славутич» штраф у сумі 109620,00 грн. (арк. справи 18-22).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 6 Положення Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим утворена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» № 549 від 23.05.2011 року, є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй, про що зазначено у п. 1 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 року № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.12.2007 року за № 1361/14628 (далі - Положення № 317).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованої Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним судом, встановленим законом.

Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади. Конвенція про захист прав і основних свобод людини являється складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права, свободи громадян захищаються судом.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження по справам про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування заходів адміністративного впливу провадиться у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення забезпечується серед інших способів, правом оскарження відповідної постанови.

Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року).

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Постанова про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами, в ній повинно бути наведено пояснення і ставлення до вчиненого правопорушення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, докази вини правопорушника (пояснення свідків, висновки експерта, речові докази, та інше) мотивовані висновки посадової особи про кваліфікацію вчиненого, вид та розмір покарання, вирішення питання про вилучені речі і документи.

Диспозиція абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за таке правопорушення, зокрема, як експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів III категорії складності. Санкція норми закону передбачає штраф - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Проте, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній будь-який доказ, що свідчить про виконання позивачем неправомірних дій, які здійснюються у галузі містобудівної діяльності.

Разом з цим, в матеріалів справи міститься декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована відповідачем 12 серпня 2011 року, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 10 січня 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Судацької міської ради № 653 від 14 грудня 2011 року (арк. справи 12-17).

При цьому, суд не може не враховувати, що зміст Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (в редакції діючої на час реєстрації декларації) не передбачав відповідальність особи за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів IІІ категорії складності.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про протиправність постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим № 28/7/1-565 від 04 лютого 2014 року, оскільки, між іншого, перевірку проведено за відсутністю позивача.

Зі змісту постанови вбачається, що позивачем внесено недостовірні дані у декларації, зареєстрованої 12 серпня 2011 року, проте, суду не надано обґрунтувань, які саме дані інспекція вважає недостовірними.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 11 ст. 96 КУпАП є незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує законні права та інтереси позивача, та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні порушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному Законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За таких обставин дане правопорушення розглянуто однобічно з порушенням вищевказаного процесуального законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача щодо обставин, викладених у позові.

Таким чином, відповідач не надав доказів вчинення позивачем правопорушення, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 11 ст. 96 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Підстав для відмови у задоволенні позову судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 256, 268, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9, 11,12, п. 1 ч. 1 ст. 18, 70, ч. 2 ст. 71, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Виробничого кооперативу «Славутич» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим Климюка В.І. № 28/7/1-565 від 04 лютого 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності Виробничого кооперативу «Славутич» за абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 109620,00 грн.

Провадження по справі щодо притягнення Виробничого кооперативу «Славутич» до адміністративної відповідальності абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» - закрити.

Відповідно до ст. 171-2 ч. 2 КАС України постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Сич