Справа № 2-898/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання права власності на спадщину

10 травня 2007 року Фастівський міськрайонний суд в складі головуючого судді: Березовенко Р.В., при секретарі Гончаренко І.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою посилаючись на те, що її батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належав будинок № 32 по вул.Ломоносова в м.Фастові. Батьки шлюб розірвали і майно поділили. За кожним окремо було визнано право власності на 1/2 частину будинку, згідно рішення Фастівського міського суду від 26.07.1969 року. Позивачці стало відомо, що її батько не подав в МБТІ відповідних документів і за ним не зареєстроване право власності на 1/2 частину цього будинку, як це в свій час зробила її мати. Після смерті батька ОСОБА_4 - 31 серпня 1989 року та після смерті матері ОСОБА_5 - 17 квітня 1992 року, яких позивачка поховала за власні кошти, вона у встановлений законом строк вступила в фактичне володіння і управління спадковим майном: зробила необхідний поточний ремонт в половині будинку батька, а пізніше матері, доглядає за надвірними будівлями, у неї знаходяться ключі від обох частин будинку батьків та всі документи померлих, в тому числі і документи на будинок. Відповідачки не вчиняли дій, які свідчили би про прийняття ними спадщини і не претендують на неї. Брат позивачки ОСОБА_6 помер 21 грудня 1995 року, він не мав власної сім"ї. Нотконторою у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті батька та матері їй відмовлено і рекомендовано звернутись до суду. Той факт, що позивачка фактично прийняла спадщину підтверджується довідкою голови вуличного комітету. Позивачка просить суд визнати за нею право власності на спадщину за законом, оскільки вона одна прийняла цю спадщину та повністю реалізував своє право на неї, після смерті батьків.

Відповідачки - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - позовну заяву визнали, спадщину після смерті батька та матері не приймали, на неї не претендують, і не заперечують проти прийняття позивачкою спадщини, оскільки вона одна фактично вступила в управління і володіння спадковим майном після смерті батьків; що підтверджується їхніми заявами та просять розглядати справу без їхньої участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.1, 4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає її вимоги обгрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батькам позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належав будинок № 32 по вул.Ломоносова в м.Фастові. Батьки шлюб розірвали і майно поділили. Згідно рішення Фастівського міського суду від 26.07.1969 року за батьком визнане право власності на 1/2 частину будинку та за мамою визнане право власності на другу 1/2 частину цього будинку. В свій час мати ОСОБА_5 зареєструвала належним чином право власності на свою 1/2 частину будинку. А, як позивачці стало відомо тільки зараз, батьком не було подано в МБТІ відповідних документів і за ним не зареєстроване право власності на 1/2 частину цього будинку. 31 серпня 1989 року батько позивачки ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2

2

частину жилого будинку №32 по вул.Ломоносова в м.Фастові. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом являлись позивачка, відповідачки та їхній брат ОСОБА_6, як діти померлого. Після смерті батька, якого позивачка поховала за власні кошти, в передбачений ст. 549 ЦК України 6-місячний строк вона вступила в фактичне володіння і управління спадковим майном, оскільки зробила необхідний поточний ремонт в половині будинку батька, доглядає за надвірними будівлями, у неї знаходяться ключі від 1/2 частини будинку батька та всі документи померлого, в тому числі і технічний паспорт на будинок. Таким чином, позивачка одна фактично прийняла спадщину після смерті батька, а відповідачі не вчиняли дій, які свідчили би про прийняття ними цієї спадщини. 17 квітня 1992 року померла мати позивачки ОСОБА_5, якій на праві власності належала інша 1/2 частина спірного будинку. Спадкоємцями за законом після смерті матері являлись позивачка, відповідачки та їхній брат ОСОБА_6, як діти померлого. Після смерті матері позивачка знов таки одна фактично прийняла спадщину, оскільки вступила в управління і володіння спадковим майном: зробила необхідний поточний ремонт в половині будинку, що належав матері, доглядає за надвірними будівлями, у неї знаходяться всі документи померлої, в тому числі і документи на будинок та ключі від нього. Відповідачки не вчиняли дій, які свідчили би про прийняття ними спадщини і не претендують на неї. Крім того, 21 грудня 1995 року помер брат позивачки ОСОБА_6, який за життя не мав ні дружини, ні дітей. Нотаріальною конторою у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті батька та матері їй відмовлено і рекомендовано звернутись до суду, оскільки у встановлений законом 6-місячний строк вона не подавала заяву про прийняття спадщини, а також в зв'язку з тим, що батько в свій час належним чином не оформив документи на свою 1/2 частину жилого будинку. В зв'язку з вказаними обставинами позивачка змушена звернутись до суду з даним позовом. Оскільки, позивачка одна фактично прийняла спадщину і після смерті батька, і після смерті матері, а відповідачки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не вчинили жодної з дій, що свідчили би про прийняття ними спадщини, і відповідно до ст.553 ЦК України (в ред. 1963 р) вважаються такими. що від спадщини відмовились. Той факт, що позивачка фактично прийняла спадщину підтверджується довідкою голови вуличного комітету. Отже, на думку суду/тільки за позивачкою повинно бути визнане право власності на весь спадковий будинок.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 174, 212, 215 ЦПК України ст.ст. 6, 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) та п.4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 24.06.83 р. "Про практику розгляду судами України справ про спадкування" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму ВСУ № 13 від 25.12.92, № 15 від 25.05.98), суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку № 32 по вул.Ломоносова в м.Фастові Київської області як спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 31 серпня 1989 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку № 32 по вул.Ломоносова в м.Фастові Київської області як спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 17 квітня 1992 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк, з дня його проголошення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.