Київський районний суд м. Сімферополя
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 123/1287/14-ц
Номер провадження 2/123/985/2014
03.03.2014 року Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі - Берденко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених грошових коштів,
в с т а н о в и в:
31.01.2014 року Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 1619,82 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 11 липня 2003 року по 11 грудня 2012 року між сторонами по справі існували постійні трудові відносини. 11 грудня 2012 року на підставі заяви ОСОБА_2, згідно наказу № 2756/ОС від 11.12.2012 року останнього було звільнено з підприємства позивача у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін.
31.01.2013 року посадовими особами ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця» було виявлено помилку (подвійне нарахування та виплата заробітної плати) при виплаті заробітної плати за грудень 2012 року провіднику пасажирських вагонів ОСОБА_1 в сумі 1619 гривень 82 копійки, про що комісією складено акт від 31.01.2013 року.
Цього ж дня, після виявлення вищевказаної лічильної помилки, в адресу відповідача спрямований лист № 95 від 31.01.2013 року з поясненнями щодо виявленої помилки та проханням з посиланням на норми чинного законодавства повернути в касу або на рахунок підприємства вищевказану суму. Проте, на сьогоднішній день, така заборгованість в добровільному порядку не була сплачена відповідачем, що в свою чергу порушує майнові права Залізниці та завдає матеріальної шкоди.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 1619,82 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 243,60 грн..
Представник позивача в судове засідання не явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному об'ємі на підставах викладених в позовній заяві. Згодний на розгляд справи заочно.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що у справі маються належні докази, причини відсутності не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Судом встановлено, що наказом Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» від 11.12.2012 року №2756/ОС ОСОБА_1 було звільнено з зазначеного підприємства у відповідності до п. 1 ст. 36 Кодексу Законів України про працю, тобто за угодою сторін (а.с.6).
31.01.2013 року посадовими особами ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця» було виявлено помилку (подвійне нарахування та виплата заробітної плати) при виплаті заробітної плати за грудень 2012 року провіднику пасажирських вагонів ОСОБА_1 в сумі 1619 гривень 82 копійки, про що комісією складено акт від 31.01.2013 року (а.с.7), що підтверджується бухгалтерськими довідками (а.с.8,9).
Після виявлення вищевказаної лічильної помилки, в адресу відповідача спрямований лист № 95 від 31.01.2013 року з поясненнями щодо виявленої помилки та проханням з посиланням на норми чинного законодавства повернути в касу або на рахунок підприємства вищевказану суму.(а.с.10). Вказаний лист був отриманий відповідачем 11.02.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с.11).
У відповідності до п.1 ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми
Проте, на сьогоднішній день, заборгованість в добровільному порядку не була сплачена відповідачем, що в свою чергу порушує майнові права Залізниці та завдає матеріальної шкоди
Ухвалою ПВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику вживання судами законодавства про оплату праці», пунктом 24 встановлено: - при розгляді спорів, зв'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди повинні враховувати, що вимоги про повернення працівників сум, що надмірно виплатили в слідстві рахункових помилок, розглядаються судами у тому випадку, коли працедавець не має нагоди провести відрахування із заробітної платні у зв'язку з тим, що закінчився місячний термін для ухвалення відповідного наказу (розпорядження) або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо; роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Згідно з ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу в суд з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється термін в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Позивач звернувся до суду із цим позовом 31.01.2014 року, про що свідчить відповідний штамп поштового відділення на конверті в якому було надіслано цю позовну заяву до Київського районного суду м. Сімферополя.
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
З фактичних обставин справи вбачається, що 11.12.2012 року під час звільнення ОСОБА_1 помилково проведене подвійне нарахування та виплата заробітної плати за грудень 2012 року.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення зайво виплачених грошових коштів в розмірі 1619,82 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі ст.ст. 127, 233 КЗпП України, ст.11, 15, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» безпідставно отриманні грошові кошті в розмірі 1619,82 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору - 243,60 грн. Всього 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) гривні 42 копійки.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем через Київський районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя Тонкоголосюк О. В.